Ми всі час від часу хвилюємося, який вигляд маємо збоку. Це нормально. Але що, коли тривога стає надмірною? Коли ви десять разів прокручуєте розмову з колегою, гадаючи, чи не були занадто емоційними. Коли боїтеся опублікувати допис, бо «А що як подумають, що я виставляюся?»
Експертка Інституту когнітивного моделювання, психологиня Ольга Корбут пояснює, чому думка інших іноді болить більше, ніж своя, а також ділиться покроковою інструкцією, яка допоможе її позбавитись.
Кадр із серіалу «Пліткарка»
Початок — у дитинстві
Психоаналітик Дональд Віннікотт писав: «Погляд матері — перше дзеркало». Через її очі дитина вчиться розуміти, чи добре бути собою. Якщо цей погляд був холодним, роздратованим або вимогливим — це дзеркало спотворює. І далі ми шукаємо схвалення в інших, бо не отримали його вчасно.
Що думає інший = що скаже внутрішній критик
Фрейд писав, що моральна інстанція психіки — суперего — може бути жорстокішою за будь-яку реальну людину. Ми не боїмось інших — ми боїмося осуду, який уже живе в нас. І приписуємо його тим, хто поруч.
Що більше критики в нас, то більше страху назовні
Якщо ви самі себе часто оцінюєте, картаєте, порівнюєте — світ здається ворожим. Люди навколо ніби завжди щось «не те» про вас думають. Але часто це не їхня думка — це відлуння вашої.
Контроль як спосіб уникнути болю
Ми починаємо контролювати, як виглядаємо, що говоримо, що постимо, кого зустрічаємо. Ми можемо годинами редагувати повідомлення, не носити яскраве, уникати виступів. Але що більше ми намагаємось подобатися, то менше лишається нас самих.
.jpg)
Кадр із фільму «Малена»
Як проявляється страх бути осудженим:
- Ви мовчите замість сказати
- Ви виправдовуєтеся, навіть коли не потрібно
- Ви не дозволяєте собі помилятись
- Ви весь час щось «доводите» — собі, іншим, усім
Це не про характер. Це про ранню психічну структуру. Як казав Біон, думати страшно, бо це завжди ризик: «А що, якщо думка виведе мене з безпечного кола очікувань?»
Що з цим робити
Розпізнати свій внутрішній голос.
Запитайте, чий це голос каже: «Ти не маєш права»? Це точно ви? Чи, може, відлуння мами, вчительки, батька?
Помічайте, як ви самі судите інших
Проєкція — це коли ми боїмось осуду, бо самі в думках часто осуджуємо. Що більше внутрішньої доброзичливості, то менше страху перед поглядами.
Кадр із фільму «Помста від кутюр»
Поверніться до себе
Віннікотт казав: коли істинне Я витіснене, з’являється хибне, зручне для інших. Але воно не витримує життя. І постійно шукає підтвердження, що його «люблять». Справжнє ж не просить дозволу на існування.
Памʼятайте: чужа думка — це просто думка. Не вирок. Не правда. Не основа вашої цінності. Іноді те, чого ми так боїмося, — це власна глибина, спонтанність, сила, яка не вміщується в чужі рамки.
