Ми ніколи не будемо колишніми. Війна нещадна до кожного. Її наслідки по-особливому гостро відчувають дружини та дівчата військових.
Юлія Чала — експерт компанії Woman Insight, практикуючий психолог-сексолог із 12 річним досвідом — ексклюзивно для ELLE.UA розповіла, як підтримувати здорові стосунки із чоловіком, який пішов на війну.
Як зрозуміти чоловіка-військового
У 2011 році доктор Джеймс Мунро у статті під назвою «8 навичок, необхідних у бою, які роблять цивільне життя складнішим» описав так звані правила бою. Знаючи їх, жінки зможуть краще зрозуміти своїх чоловіків-військових, підтримати їх, зберегти контакт і близькість, а коли настане час — допомогти повернутися до мирного життя.
Гарантування безпеки
Мозок військового неначе обчислювальна машина, що працює та оцінює безпеку. Саме ця зосередженість, уважність та внутрішня мобілізація (готовність реагувати будь-якої секунди) дають можливість вижити.
Військові сприймають світ інакше — все оцінюється виключно з погляду безпеки, надійності, можливості сховатися. Гучні чи різкі звуки нагадують про можливі загрози, але й абсолютна тиша не дає розслабитися — мозок позбавлений орієнтирів, немає можливості оцінювати ситуацію, а це відразу включає відчуття небезпеки.
У звичайному житті така поведінка помітна і викликає напругу. Поруч із такою людиною стає незатишно, тривожно, це може викликати роздратування. Але зрозумійте головне — так чоловік виявляє свою турботу про вас. Саме завдяки такій поведінці боєць вижив, а оскільки війна ще триває — треба бути уважним. Зайві емоції перевантажують нервову систему та заважають безпеці.
Довіряйте не відразу, скрізь шукайте ворога
Якщо у звичайному житті ми найчастіше говоримо про базову довіру до світу і до людей, то у військових довіру можна лише заслужити, показавши результат.
Якщо у попередньому правилі підозріливість виявлялася стосовно навколишнього світу, то у другому — до оточуючих людей. Будь-яка незнайома людина, будь-які зайві питання — потенційна загроза.
Жінки можуть бути ображені такою недовірою, сприймати такі дії як сумніви щодо їхніх почуттів, чесності. Але швидше за все, чоловіком керує бажання відчути надійний зв’язок між вами й отримати послання: «Мені можна довіряти».
Головне — виконання бойового завдання
Основною метою військового є виконання поставленого бойового завдання. Наказ не обговорюється, не коригується, його потрібно виконати максимально точно, навіть ціною власного життя. Відмовитися чи засумніватися військовий не має права.
У цивільному світі все інакше: «хочеш — робиш, хочеш — ні».
Вплив саме цього правила є підґрунтям більшості конфліктів у сім’ях та парах.
Слід з розумінням ставитися до прохань свого чоловіка і намагатися рахуватися з його думкою. Правило працює в обидва боки — ваші прохання, «завдання», про які ви кажете, також варто враховувати.
Треба розуміти, що у вашого чоловіка ініціатива може бути «тимчасово відключена», і якщо вам щось потрібно — кажіть про свої прохання прямо та чітко.
У цьому правилі є ще дуже важливий момент: допомогти дітям (якщо вони у вас є) зрозуміти, пояснити їм, чому батько став настільки вимогливим і може різко реагувати на побутові проблеми, що може стати причиною непорозуміння.
Прийняття рішень
У військових прийняття рішень покладається на старшого за званням, навіть якщо немає всієї необхідної інформації — приходить наказ, який вимагає виконання.
Інша справа вдома, в сім’ї — рішення обговорюються, ухвалюються разом.
Такі довгі роздуми — щось чужорідне для військового, який знає, що швидкість прийняття рішення та беззаперечне виконання забезпечують збереження максимальної кількості життів.
Повернення до цивільного життя вимагає перебудови, розвитку, уміння слухати та чути інших людей, при цьому цінувати свою впевненість та завзятість.
Спочатку реагуйте — потім думайте
У зоні бойових дій виживання залежить від автоматичної реакції на небезпеку. Тіло реагує першим, обмірковування та осмислення того, що сталося, відбувається потім.
Це правило нагадує нам, що будь-який різкий рух може викликати реакцію «знищити».
Жодних різких рухів, сюрпризів. Не заходьте зі спини, не торкайтеся, якщо бачите, що чоловік у своїх думках. Спокійно приверніть до себе увагу, переконайся, що є контакт. Про це правило важливо повідомити дітей.
Будьте непередбачуваним і контролюйте те, що говорите
Графік, стабільність, постійність — необхідні фактори для відчуття безпеки у цивільному світі. Передбачуваність та порядок — це та визначеність, яка дає можливість розслабитися.
Але на війні непередбачуваність забезпечує перевагу. Військові завжди щось змінюють — маршрути, час зміни варти та обіду. Суворо заборонено розголошувати будь-яку інформацію. Якщо ворог зможе передбачити твої плани чи наміри — ти у небезпеці. Ця звичка спрацьовує і при поверненні до цивільного життя.
Близьким та рідним часто незрозумілі причини різкої зміни планів, адже налагоджена рутина та сімейні традиції дають відчуття спокою та домашнього затишку.
У процесі адаптації військові вчаться довіряти близьким людям, і тоді це правило поступово відходить на задній план.
.jpg)
Контролюй емоції
Щоб пройти все те, із чим стикаються військові на полі бою, необхідно відключити емоції. Війна пронизана почуттями страху, втрати та горя. Або ці почуття надломлять вас і ви не зможете гарантувати собі безпеку в бою, або ви відречетеся від цих емоцій і здобудете шанс на життя.
З доступних емоцій залишаються тільки гнів та дратівливість.
Такий емоційний стан оточуючі у цивільному світі трактують як закритість, байдужість. Однак це спосіб захистити близьких від небажаних емоцій та переживань. Цивільна людина може лише здогадуватися про почуття військового, але ніколи не зможе їх зрозуміти — саме від цього нас оберігає емоційна закритість наших захисників.
Перш ніж просити демонструвати емоції, важливо допомогти військовим навчитися розпізнавати їх у собі, а потім поступово вчитися їх проявляти. Це краще робити за допомогою психологічного супроводу, проходячи реабілітацію, отримуючи адаптаційну допомогу.
Про війну складно говорити
Те, що відбувається на полі бою, неможливо передати словами. Повернення думками у ці події завдає болю, спричиняє гнів і смуток. Більшість військових хочуть уберегти рідних від цієї реальності, тому або обирають кілька історій, якими діляться, або взагалі мовчать.
Цікавість може поранити і так перевантажену переживаннями душу військового. Просто дайте відчути, що ви поряд і вдячні за все.
Кожен з нас стикатиметься з наслідками війни. Наші захисники, які дають нам можливість продовжувати жити, теж потребуватимуть підтримки та розуміння. Повернення до мирного життя — це завдання не лише військового, але й кожного з нас. Важливо допомогти героям знову відчути радість, за яку вони борються. А стосунки, підтримка, сім’я — той ресурс, який допомагає витримати стрес, дає змогу жити далі.
.jpg)
Текст: Юлія Чала
