Горе — реакція на втрату значущого для людини об’єкта або суб’єкта. Залежно від тяжкості втрати, тривалість та інтенсивність переживання горя у всіх різна, але саме переживання протікає однаково. Психологиня-консультантка Інституту когнітивного моделювання Анна Стасюк розповідає, що горе втрати може характеризуватися такими проявами:
Фізичне страждання
Спазми в горлі, прискорене дихання, порожнеча в животі, втома, постійне зітхання, втрата апетиту, сил. Емоційне напруження, за яким слідує відчуття спустошення, біль у грудях, душевний біль. Також може відчуватися втрата реальності, емоційна близькість із померлим.
Пошук «живого» померлого
Відчуття запаху, кроків, образу тієї людини, ніби побачили в натовпі. Знайомої вимови, дотику та інше.
Відчуття провини
Людина подумки промотує зустрічі з померлим та пригнічує себе через різні помилки: грубість, непошану, неувагу, злість до померлого.
Ворожість до оточення
Людина відстороняється від зовнішнього світу, часто закривається в собі. Тяжко виходить на контакт, проявляє агресію та роздратованість.
Переналаштування моделей поведінки
Людина починає робити щось не так, як завжди. Або хаотично, або навпаки. Ніби в голові каша.
Імітація померлого
Людина імітує вимову, мімічні емоції, якісь вчинки померлого, поставу та інше.
Мета роботи з горем — навчитися бути незалежним від втрати, пристосуватися до життя, яке змінилося, та віднайти нові стосунки з людьми та світом.
Життя яскраве, а ми і є життя.
