«У сексуальності є одна тема, про яку говорять дуже обережно, а раніше взагалі мовчали», — саме з такого тизеру починає розмову Ольга Братко, магістерка психології, сексологиня та сімейна секс-терапевтка.
Ми кілька тижнів чекали, коли в графіку тренерки з сексуальної освіти та культури звільниться місце, щоб зустрітись у форматі Zoom-дзвінка та обговорити з нею важливу, але вкрай незручну для суспільства тему: жінка може знати, чого хоче у сексі. Не здогадуватися, не чекати, поки партнер здогадається, не погоджуватися на сценарій, який їй не підходить — а мати власне бажання та власну мову для його висловлення.
«Звучить доволі просто, — каже експертка, немов читаючи наші думки. — Але в реальності саме ця простота часто викликає напругу і в самої жінки, і в її партнера».
Ольга Братко — психотерапевтка у напрямку позитивної та транскультуральної психотерапії, а також дослідниця з багаторічним досвідом роботи з жіночою ідентичністю. Цій темі вона присвятила книгу, яка так і називається — «Жіноча ідентичність і самооцінка в умовах соціального тиску».
Експертка, яка в своїй роботі поєднує психологічну практику, наукові дослідження та освітню діяльність, пояснює, що проблема не лише в сексі: «Вона значно глибша. Йдеться про те, чи дозволяє жінка собі бути суб’єктом у близькості, а не об’єктом очікувань».
Ця небезпечна фраза «я хочу»
Ольга Братко закінчила Університет імені Альфреда Нобеля, а після пройшла навчання у Висбаденській академії позитивної та транскультуральної психотерапії, Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, Київському інституті сучасної психології та психотерапії та інших освітніх інституціях. Сьогодні вона викладає на кафедрі психології і педагогіки своєї alma mater, де працює з темами психологічного консультування, сексуальної освіти, міжособистісних відносин і професійної підготовки майбутніх фахівців.
Зі свого професійного досвіду вона каже, що для багатьох жінок фраза «я хочу» у сексуальному контексті звучить майже небезпечно: «В когось вона викликає сором, в когось страх здатися занадто досвідченою, або вимогливою, або незручною».
Сексологиня пояснює, що в даному випадку про індивідуальну слабкість мова жодним чином не йде: «Це явище варто сприймати радше як наслідок виховання, культурних установок і браку сексуальної освіти».
«Бути зручною» замість «бути уважною до себе»
Свою наукову роботу Ольга Братко присвятила темі «Екосистемна модель ризиків комерційної сексуальної експлуатації молоді в контексті сімейних травм та медіаспоживання», в якій поєднала психологічний, соціальний, сімейний і медійний аспекти вивчення вразливості молоді. Тож одну з головних проблем мовчання у дорослих стосунках експертка бачить у дитинстві.
«У багатьох сім’ях дівчат досі вчать бути уважними до чужого комфорту, але не до власного тіла, — пояснює тренерка з сексуальної освіти, відзначена Міжнародним Орденом «Святої Софії» за внесок у науку та практичну психологію. — Їх привчають бути делікатними та стриманими, і саме це у дорослих стосунках часто перетворюється на мовчання».
Жінка не завжди каже, коли їй боляче. Частіше мовчить. Не завжди коригує темп, характер дотиків та сценарії. Бо зізнатися в тому, що саме і як саме вона хоче, — означає створити проблеми, стати незручною для партнера.
«Жінка звикла оцінювати сексуальний досвід через задоволення партнера», — Ольга Братко з позиції науковиці констатує те, про що всі ми давно здогадувались.
Ціна мовчання
За словами членкині WAPP, яка входить до складу Міжнародної асоціації сексологів та психологів, мовчання в сексуальних стосунках рідко залишається лише в межах спальні. Ольга впевнена: воно поступово впливає на відчуття власної цінності: «Якщо жінка регулярно ігнорує свої бажання, тіло починає сприйматися не як джерело контакту із собою, а як територія компромісу».
Постає логічне запитання: а що в результаті? І на нього Ольга теж має відповідь: «Втрата інтересу до сексу, напруження у відносинах, уникання близькості та відчуття емоційної віддаленості від партнера».
Втім, у кожної медалі є дві сторони. І друга у даному випадку має назву «страх перед жіночою ясністю». Якщо чоловік звик міркувати категоріями «хороший партнер має сам усе знати», то прохання чи корекція можуть бути сприйняті ним як критика.
«Говорити про секс — це не означає ламати спонтанність, — акцентує увагу Ольга Братко. — Саме чесна комунікація часто вдихає у близькість друге життя».
Сексуальна близькість починається з…
Ми просимо нашу гостю закінчити винесену у заголовок фразу, і вона впевнено каже: «З права говорити: називати свої відчуття, помічати дискомфорт, просити про паузу, формулювати бажання без вибачення за сам факт їхнього існування».
У культурі, де жіночу сексуальність часто або романтизують, або контролюють, чесне «я хочу» звучить майже революційно. Але насправді це не про виклик. Це про контакт із самою собою.
«Саме з нього починаються стосунки, у яких близькість можна проживати у задоволення замість того, щоб терпіти», — фіналізує нашу розмову Ольга Братко.
І нам вперше нема що додати.
Текст: Анна Біла
