Ні, правда, навіщо? І з ким говорити про секс? Щоб при цьому випадково не здаватися стурбованою, надто просунутою або нескромною. І як? Якщо цього ніхто не вчить. І коли? До сексу начебто якось незручно: ти ніби підганяєш цей самий секс або даєш зрозуміти, що він обов’язково буде, якщо ви його обговорюєте. Після сексу начебто вже і нема про що говорити, там усе зрозуміло: було або добре, або погано. Якщо добре — подзвонив, погано — не подзвонила, незрозуміло — треба спробувати ще.
Кадр із фільму «Кохання та інші ліки»
«Краще взагалі про секс не говорити», — вирішують середньостатистична жінка і середньостатистичний чоловік і просто приступають. Потім із цим сексом щось не так чи так — складно сказати, невідомо, як має бути, адже не обговорюють. Хоча, звичайно, є орієнтир — порно, але всі вже давно сказали, що секс — це не порно, а порно — це не секс. Та й прагнути картинки з порно — ідея так собі, якщо вдома є дзеркала.
Можна ще порівняти. З колишніми. Але теж ідея так собі, майже ті самі дзеркала.
Я дуже здивувалася, коли на одному з перших побачень у Штатах мій ще навіть не бойфренд вирішив обговорити зі мною секс. Дуже дивним було відчуття: зі мною секс не обговорювали ніколи. Про те, що він буде, я зазвичай дізнавалася у процесі. Не було заведено отримувати згоду. Заведено було починати й, якщо все добре, продовжувати. Яка там концепція згоди наприкінці 90-х.
Але часи змінилися — і ми раптом дізналися, що секс буває різний, що перед ним треба отримати згоду й обговорення сексу не завжди автоматично означає секс.
Останнє, звичайно, все ще не є очевидним для багатьох чоловіків, але повірте мені на слово.
То навіщо говорити про секс? І з ким? І як? І коли?
Говорити про секс треба з партнером. І бажано до сексу. Обговорити, що подобається, що ні, — абсолютно нормально. Обговорити використання презерватива, протизаплідних засобів, страхи, фантазії, всі ці «може бути», «чому б і ні» та «точно ні» і «нізащо». Можна піти далі та сказати, чого ви соромитеся в сексі та як вам комфортніше звикати до нового партнера. Якщо це перший партнер, він обов’язково повинен про це знати не «в той самий момент», а до того, як ви зняли із себе та партнера труси.
Розмовою до сексу бажано не обмежуватися. У процесі, виявляється, також потрібно і можна говорити. Озвучувати свої бажання та відчуття. Це не про те, що треба перетворитися на коментатора спортивного матчу, а про те, як навчитися відкрито говорити про свої бажання чи показувати партнерові, що саме вам дуже навіть, а що зовсім ні. Наші експерти в dialog hub кажуть, що на кожен отвір треба отримувати окремий дозвіл. Це згідно із законодавчими нормами багатьох розвинених країн та згідно з нормальною людською логікою адекватних стосунків.
Говорити про секс треба зі своїми дітьми. Не те щоб з моменту, як вони навчаться вимовляти «мама», але не варто з теми сексу робити супертаємну історію, вкриту мороком та сором’язливістю. Найкраще змалку привчити дитину правильно називати свої органи. Жодних кексиків, краників та квіточок. Не повірите, як полегшить така дрібниця всю подальшу комунікацію. У 3-4 роки навчити правила «трусиків» — воно про те, що всі частини тіла, які закриті трусиками та маєчкою, не можна нікому показувати, це інтимні місця. Це про безпеку вашої дитини. До 6-7 років можна чесно розповісти, звідки беруться діти. І від самого початку уникати лелек та капусти. Досить дітям розчарування з Дідом Морозом.
.jpg)
Кадр із серіалу «Статеве виховання»
Якщо ваша дитина сама прийшла з питаннями про секс, не варто впадати в істерику, що це «тільки для дорослих» або «підростеш — дізнаєшся». Відповісти треба згідно з її віком та розвитком. І відповісти треба тому з батьків, до якого дитина звернулася. Не відправляти до мами, хрещеного тата чи святого отця. Відповідати одразу, максимально чесно та гранично зрозуміло. Бажано ще дізнатися, у якому контексті дитина чула те чи інше слово. У нас недавно після довгого пояснення дитині, чи був у бабусі з дідусем компроміс, з’ясувалося, що під компромісом вона розуміла секс. Добре, що перепитали, а то дитина могла ще довго думати, що секс трапляється, якщо у бабусі з дідусем різні погляди, але дуже треба домовитися.
Років у 10-12 можна чесно розповісти про секс, небажану вагітність та засоби контрацепції. Показати, який вигляд має презерватив, і потренуватися його вдягати. Якщо із цим складно, можна купити книги, порекомендувати онлайн-курси та лекції, запропонувати передплатити сторінку секс-блогерів для підлітків. Такого зараз дуже багато, і все це створено, щоб допомогти сором’язливим батькам розпочати цю меганепросту розмову.
Якщо вам складно сказати слово «секс» ротом у присутності своєї дитини, напишіть їй SMS. Життя підлітків зараз проходить у чатах, і багатьом буде комфортно обговорити це письмово.
До речі, це стосується й обговорення між двома дорослими. Є навіть спеціальне слово «секстинг». Тільки постарайтеся утриматися від надсилання фотографій своїх інтимних зон. Навіть якщо ваші інтимні зони — найкрасивіші місця на тілі та навіть якщо дуже захочеться це зробити або вас сильно попросив партнер з листування. Пам’ятайте, що ваші фотографії можуть потрапити куди завгодно й інтимні зони не призначені для розглядання тими, кому ви їх не відправляли. Це про вашу безпеку та про ваше майбутнє.
Кадр із фільму «Містер та місис Сміт»
Говорити про секс можна і потрібно зі своїм гінекологом, психологом та лікарем, якщо, звичайно, це не лікар-окуліст і ваша розмова про секс — не просто розмова, а якось пов’язана з вашим здоров’ям.
Говорити про секс нормально з подругами. Іноді це навіть замінює похід до психолога. Ми всі вміли обговорювати секс з однокласницями на перерві у 15 років, але чомусь розучилися робити це з подругами за келихом вина у 35. Хоча що змінилося? Багато хто скаже, що у 35 обговорювати вже нічого, але ви спробуйте. Розберіть, як ви говорите про секс із партнером, з дітьми, що вас тішить, а що турбує. І просто послухайте себе збоку.
Говорити про секс треба ще й тому, що це найскладніша розмова. Найзакритіша тема, найтабуйованіші слова, найнекомфортніший обмін думками. Найнормальніша частина нашого життя, яку ми зробили найбільш непублічною. Я часто пишу, що, якщо ми навчимося говорити про секс, ми зможемо говорити про що завгодно. Якщо поборемо свою сором’язливість, невпевненість і затинання щоразу, коли треба вимовити «секс» або, ще гірше, «мастурбація», ми зможемо спокійно попросити підвищення зарплати, пояснити партнеру, що з вами на відпочинок поїде ваша мама і що тарілки вдома ви миєте кожен сам за собою.
Знаєте чому? Тому що ви вже навчилися говорити про найскладніше і все інше, включаючи тарілки та зарплату, тепер просто нісенітниця.
