Під час Лісабонського тижня моди, що днями відбувся в португальскій столиці, нову колекцію презентував один із відомих локальних брендів — Nuno Baltazar. Майже тотальний чорний монохром, драматика «Чакони» Йоганна Себастьяна Баха як музичний супровід і сльози на обличчях моделей: настрій показу зчитувався буквально з перших секунд. Але найбільше поглядів прикувала така емоційна деталь: на руці однієї з моделей чорним маркером було написано Proudly from Ukraine. Протягом показу ці написи на тілі моделей виднілися ще декілька разів, а у поєднанні зі сльозливим макіяжем і чорним кольором говорили вони про одне — про наше сьогодення.
Колекцію під назвою Intermission («перерва» в перекладі з англ.) дизайнер наділив особливим сенсом. Цього сезону Нуно Бальтазар розповідає нам про момент, у якому варто зупинитися, аби звернути увагу на свою внутрішню боротьбу та окреслити, на якій ми стороні у цьому світі. Свій меседж дизайнер залишив відкритим для індивідуального трактування кожним глядачем. Додаткового ж сенсу його концепції надали двоє моделей з України — Регіна Авксентьєва та Марія Громко, які брали участь у показі. Нуно запропонував їм заявити про свою позицію, що і стало довершенням його ідеї. «Сьогодні неможливо лишатися нейтральним. Цією колекцією я спонукаю людей задуматися про наше сьогодення, про все те жахіття, що відбувається у нашій реальності. Для мене мода — це не лише рожева бульбашка. Мода — це потужна індустрія, яка не має права лишатися осторонь та ігнорувати тих, хто потребує підтримки й допомоги. Україну, зокрема», — ділиться дизайнер.
Домінуванням чорного кольору та деконструйованими силуетами Нуно також передає трагічність нашої реальності. Деконструкцію у сукнях Нуно пояснює як своєрідну подорож у глибини самого себе, спробу розкрити те, що ховається між шкірою та душею. Це пошук деталей, що визначають нашу справжню сутність. Коли палітра розмаїта кольорами, вистачає одного погляду, аби помітити основне і піти далі. А от саме чорний колір, за словами дизайнера, змушує затримати погляд і подивитися глибше: «Деталі тут справді важливі – вони змушують помічати, відкривають шлях до емпатії, допомагають відчути чужий біль, поринути в трагедії, що спершу здаються віддаленими, але насправді стосуються кожного з нас».
