Упродовж минулого року світ моди сколихнули кардинальні зміни в керівництві провідних брендів, тож не дивно, що тепер на нас чекає хвиля дебютних колекцій від нових креативних директорів.
Однією з них стала кутюрна лінійка Алессандро Мікеле Vertigineux («Запаморочення») для Valentino, яку він вперше презентував у рамках Тижня високої моди в Парижі. До того дизайнер неабияк прославився, працюючи з Gucci. Утім саме Valentino відкрив для нього двері у світ Haute Couture.
До створення колекції Мікеле підійшов з особливою увагою: гостей зустріли 200-сторінкові фоліанти з нотатками, у яких він з точністю до деталей описав усі образи, процес їхнього майстрування та стилі, історичні умови й особисті хвилювання, які послугували йому референсами. Атмосфера на подіумі повністю відповідала назві лінійки — темне приміщення підсвічували лише ряди рандомних слів на екрані — «дитинство», «невидимі міста», «ремесло», «оракул», «моя мати», «кінський волос», «трояндовий сад» та інші, які немовби й створювали це відчуття запаморочення.
Головним натхненням для Алессандро Мікеле послугували «Нескінченні списки» Умберто Еко. Дизайнер зазначив, що списки — це та тема, яка цікавила його з самого дитинства, адже з їхньою допомогою можна як «навести хоч якийсь порядок у хаосі всесвіту», так і «закрутити все глибше й глибше у цей хаос». У нотатках до шоу, він поділився, що кожен із його 48 образів сам по собі є списком — «множиною взаємопов’язаних світів».
«Списки підштовхнули мене уявити кожну унікальну, кінцеву та неповторну сукню як безперервний і потенційно нескінченний каталог слів: неграматичний список, який відбувається через накопичення та зіставлення. Сорок вісім суконь — сорок вісім списків. У кожному списку співіснують як матеріальні, так і нематеріальні елементи: вимірні пропорції, емоційні нитки, графічні посилання, товарні примітки, кінематографічні переплетення, хроматичні геометрії, філософські шви, музичні знаки, символічні основи, мовні вишивки, ботанічні фрагменти, візуальні архетипи, історичні тканини, оповідальні інтарсії, вузли відносин тощо», — розповів Алессандро Мікеле.
Алессандро Мікеле
Першою на подіум вийшла модель у пишній бальній сукні із нашарованого різноколірного тюлю, яке каскадами перепліталося з іншими текстурами. Вона нагадувала принт із вбрання Арлекіно, і на її створення майстрам дому моди знадобилося близько 1300 годин роботи.
Далі показ відкрив перед глядачами образи, що наче постали з різних історичних епох — від елегантних та витончених суконь Тюдорів до екстравагантних варіантів з рюшами, громіздкими бантами, мереживом і вишивкою, що радше втілювали костюми Марії-Антуанетти.
.jpg)
