Мода завжди про творчість, а війна — про руйнацію. Але коли йдеться про відображення настроїв суспільства в переломні періоди, ці два антагоністи завжди йдуть пліч-о-пліч. Військові дії неминуче впливають на наявність тканин у містах, робочу силу, процес виготовлення одягу і на сам стиль, натомість довжина спідниці чи колір губної помади часом звучать гучніше, ніж щоденні зведення в газетах чи лозунги на транспарантах. Саме в часи Першої світової війни жіночий одяг пережив чи не найбільші трансформації, ставши більш практичним, утилітарним та емансипованим. Зазирнемо в історію глибше.
Перша світова війна стала не тільки прологом величезних геополітичних змін, а й початком нової культурної ери, де мода і стиль виходили на зовсім інший рівень. Вона змусила вчорашніх домогосподарок масово працевлаштовуватися на заводи та фабрики, замінивши свої корсети на зручну уніформу та комбінезони. Гендерні канони в одязі поступово відходили на задній план: тоді як чоловіки воювали на фронті, жінки почали виконувати в тилу надскладну роботу і приймати важливі рішення.
Підприємства з виробництва одягу переходили на створення військової форми, в результаті чого в жіночому костюмі з’явилися відкладні коміри, так звані стійки авіатора та жакети зі шнурівкою. Накладних кишень ставало все більше, а поділ суконь і спідниць ставав усе коротшим. Подібні рішення були продиктовані не тільки практичністю, а й необхідністю економії тканин. Натуральна вовна, яка йшла на пошиття воєнної форми, була в дефіциті. Тому костюми з еластичного джерсі, якими прославилася Коко Шанель, стали стильною відповіддю на вимоги того часу.
Багато модних домів закривалися (як от Пуаре, Віонне), а особливо популярними ставали сукні «на всі випадки життя». Свобода крою остаточно закріпилася в емансипованому жіночому гардеробі. Так з’явився «воєнний кринолін», який передбачав велику кількість нижніх спідниць.
З легкої подачі дизайнерки Жанни Пакен до спідниць-олівців додалися невеликі складки, а вузький силует замінився трапецією. Сукні без корсета, з м’якою заниженою талією і з перенесеними застібками зі спини на груди стали більш зручним варіантом для робочих буднів.
Наслідування чоловічого одягу, особливо авіаційного, знайшло відображення у верхньому одязі. Просторі пальто, які так і називалися «aviatiqua», свідчили про бажання жінок звільнитися від будь-яких обмежень. Більше жодних виточок та форм, які сковують рухи. Одяг, який створювали для військових, органічно перекочував і в тилове життя. Зокрема, бежевий тренчкот із водонепроникного габардину, який Томас Бьорберрі розробив для британських солдат, не втрачає своєї актуальності й до сьогодні.
Журнали мод часів Першої світової війни, зокрема Le Style Parisien, активно публікували образи для вдів: закритий одяг, капелюхи з вуаллю, total black — усе, що свідчить про траур за загиблим чоловіком, нареченим, батьком чи братом. Чорний колір став головним кольором того часу. А вишивка, мереживо та аплікація залишилися в далекому минулому.
Після Першої світової війни на модну арену зійшов стиль garconne, який намагався стерти різницю між чоловічим і жіночим одягом. Брюки, які століттями вважалися елементом виключно чоловічого гардероба, віднині носили й дами. Нових значень набули спортивний та пляжний одяг. Про купальники в стилі кубізму від Жана Пату тоді мріяла кожна модниця, а спортивні костюми зі зручного трикотажу купували жінки, які почали активно сповідувати «культ молодості» і захоплюватися фітнесом.
Замість туфель жінки носили грубі черевики з гетрами. Коли спідниці стали коротшими, жінки звернули особливу увагу не тільки на взуття, а й на свої ноги: 1915 року бренд Gilette вперше представив свої станки, а неголені ноги почали сприйматися як негігієнічні пережитки минулого.
Кінець епосі довгого волосся поклали сестри милосердя, які носили короткі стрижки. Водночас деякі жінки прикріплювали вже готовий завитий шиньйон із волосся, щоб зекономити час на укладку.
І хоча на передових постах строго заборонялося користуватися косметикою, ароматами та прикрасами, жінки примудрялися ухилятися від цих наказів. Саме тоді косметика Rimmel і Maybelline стала загальнодоступною, а попит на креми проти зморщок та «смутку» стрімко зростав.
Прикраси того часу теж вирізнялися креативністю. Абсолютною нормою були персні та браслети із фрагментів боєприпасів чи снарядів, подаровані солдатом своїй коханій.
Саме Перша світова війна зрештою надала жінкам тієї незалежності, до якої ще так прагнули суфражистки наприкінці ХІХ — початку XX ст. Жінки змогли не тільки виконувати роботу нарівні з чоловіками, а й вперше відчули свою справжню значимість. Часи вимагали практичності, але представниці НЕСЛАБКОЇ статі мали всі інструменти, аби надалі диктувати модні правила вже самим.
