Ми пройшли довгий марафон тижнів моди, — від Копенгагену й до Мілану, — щоб врешті дістатися до останньої точки на модній карті — Парижу, де в наступні дні свої лінійки представлять одні з найвидатніших гравців індустрії. Першим брендом на черзі, від колекції якого ми не могли відірвати погляду, став Saint Laurent.
Чимало сучасних креативних директорів відходять від першочергової естетики модних домів, намагаючись показати власне бачення стилю бренду, і не у всіх це виходить вдало. Що не скажеш про Ентоні Ваккарелло, який уже понад вісім років з особливою увагою підходить до збереження кодів Saint Laurent. Це ми могли спостерігати в лінійці FW24, де на подіуми вийшли моделі в напівпрозорому «голому» вбранні, що відсилало до улюблених творінь Іва Сен-Лорана 1968 року. У новій же колекції дизайнер звернувся до особистого стилю самого засновника модного дому.
Розпочався показ із маскулінних об’ємних костюмів: моделі крокували в чоловічих двобортних жакетах із загостреними плечима, вільних брюках палаццо та смугастих сорочках, доповнених яскравими краватками. До деяких образів дизайнер додав і верхній одяг — елегантні довгі тренчі, шкіряні куртки й бомбери. Колірна палітра першої частини шоу складалася із темних базових відтінків — від земляних до сірого, синього й бургунді. У строгих та майстерно виточених образах Ваккарелло намагався відтворити незалежність і свободу жінки.
«Жоден інший модний дім не пов’язаний із квінтесенцією жіночого архетипу так, як Saint Laurent, чий ідеал жінки є складнішим, ніж спокуслива досконалість класичних муз. Жінка Saint Laurent любить вдаватися до темніших схильностей, потягу до небезпеки та задоволення», — зазначив дизайнер у нотатках до шоу.
Наступна ж частина колекції була натхнена марокканськими лінійками Іва Сен-Лорана. Для засновника бренду Африка мала особливе значення: там він народився, і там він провів свої останні дні життя. Культуру й колорит Алжиру та Марокко Сен-Лоран неодноразово втілював у своїх дизайнах.
Saint Laurent FW 1989
Жакети із парчі, оксамитові мініспідниці зі складками та мереживом, напівпрозорі блузи із високими комірцями та жабо, а також мінісукні з люрексу — кожна наступна річ заграла яскравими відтінками зеленого, фіолетового, рожевого та синього. Цим Ентоні Ваккарелло віддав данину естетиці, яка займала значне місце в серці Іва.
