Чи обовʼязково кожна річ у нашому гардеробі має бути практичною, універсальною й носитися десятки разів? Алессандро Мікеле пропонує подивитися на це питання зовсім інакше. В основу нової колекції Valentino весна-літо 2027 дизайнер поклав ідею речей, цінність яких полягає не лише в тому, щоб зрештою їх одягнути, а й у можливості уявити себе в них.
Відправною точкою для Мікеле стала історія особистої бібліотеки Умберто Еко, що налічувала близько 30 тисяч книжок. У «Чорному лебеді» Нассім Ніколас Талеб звертав увагу не стільки на прочитані томи, скільки на тисячі тих, які Еко лише належало відкрити. Саме вони й утворювали так звану «антибібліотеку» — простір, цінність якого полягає не в уже накопичених знаннях, а в усьому невідомому, що залишається попереду. Цю ідею Мікеле порівнює і з японським tsundoku — звичкою купувати книжки й залишати їх непрочитаними: кожен такий том зберігає історії, думки та цілі світи, з якими ми, можливо, ще колись познайомимося.
Не випадковою стала й локація — бібліотека Сент-Женевʼєв у Парижі. Гостей навіть попросили принести із собою книжку для благодійності, буквально продовживши ідею колекції за межами подіуму. Сам Мікеле порівняв непрочитані книги з речами у власній шафі: «Мені подобається сама думка про те, що в моїй шафі є прекрасна річ, яку я, ймовірно, ніколи не вдягну».
На подіумі ця думка перетворилася на десятки можливих образів і характерів, між якими Мікеле не намагався обирати один. Корсети, мереживо, пірʼя, лелітки й вечірні сукні сусідили з широкими штанами, картатими сорочками, бейсболками та строгим тейлорингом. Жовтий поєднувався з бузковим, зелений — із фуксією, а знайомий Valentino red зʼявлявся поруч із бірюзовим, оливковим і фіолетовим. Вечірні коди при цьому легко переходили у денні образи: атласні бюстьє й мереживо доповнювали жакетами, кепками та сонцезахисними окулярами.
Саме у таких несподіваних зіткненнях найкраще впізнається Мікеле. Ажурний мохеровий кардиган він поєднує з фактурними вовняними штанами, жакети з перебільшеними плечима — з мереживними велосипедками, а шаровари з матеріалу, схожого на кору дерева, заправляє у щедро розшиті лелітками чоботи. Замість набору готових формул на наступний сезон Valentino показує цілий архів варіантів того, ким ми могли б стати за допомогою одягу.
Звідси й головна думка Antibiblioteca: мода не завжди повинна закінчуватися покупкою чи навіть реальним образом. Як пише Мікеле, речі, які ми ніколи не вдягнемо, подібно до книжок, які так і залишаться непрочитаними, «говорять нам про життя, які ми могли б прожити. Не як про жаль, а як про обіцянки».
Читайте також: Яку сумку обрати на осінь-2026: 20 ідей від модниць Парижа й Мілана
