Жінки, яких звільнили з російського полону, розповіли про умови, в яких їх тримали окупанти. Про це звільнені українки повідомили на пресконференції Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, передає Wonderzine.
Зокрема, коментар дала волонтерка «Госпітальєрів», парамедикиня Тетяна Васильченко.
«Перебування в полоні — це психологічний тиск позбавлення волі. Волі пересування, висловлювання, думки. І ці аспекти вони використовували на повну. Харчування було таким, що вижити могли, але якою ціною... Це відображалося на здоров’ї, на самопочутті. Це були нелюдські умови утримання. Вони ставилися до нас як до зеків», — розповіла Тетяна Васильченко.
Васильченко зазначила, що охоронцями були представники «ДНР». Вони постійно повторювали полоненим, нібито Україна «забула про них» і що вони «непотрібні, тим більше жінки, на кого вас міняти».
Своїм досвідом поділилася солдатка й фельдшерка військового шпиталю Вікторія Обідіна. Вона розповіла, що полонених утримували в маленьких камерах, майже не виводили на прогулянки, а їжа «була жахливою». Обідіна вийшла з «Азовсталі» з донькою. Дитину вдалося вивезти за кордон, а сама жінка потрапила в полон.
Волонтерка Людмила Гусейнова провела в російському полоні три роки. Жінка розповіла, що в полоні вона не могла отримувати медичну допомогу.
«Не було змоги отримувати медичну допомогу. Я три роки не могла домогтися, щоб мене оглянув офтальмолог чи просто виписав окуляри», — сказала волонтерка.
Зі свого боку військовослужбовиця Інга Чікінда з морської піхоти розповіла, що «людського ставлення» до полонених не було.
«Це нелюди, у цих людях немає нічого святого. Були такі моменти, що ми недоїдали. Людського ставлення не було взагалі. Нічого хорошого не можу сказати. Коли відкрився борт літака, я відчула повітря і сказала, що ми в Україні. Я вірила завжди в те, що ми повернемося», — розповіла Чікінда.
Вона сказала, що закінчить з військовою кар’єрою після звільнення з полону й поки не знає, чим буде займатися, можливо, піде у волонтери.
.jpg)
Окрім цього, полонені розповіли, що окупанти вмикали їм пропагандистські ЗМІ та не говорили їм правду щодо ситуації на війні.
«Вони давали інформацію про ситуацію на фронті, яка була їм вигідна», — сказала Інга Чікінда.
Також, як зазначає військовослужбовиця, у полонених не було можливості спілкуватися з рідними. За словами Чікінди, полоненим один раз дали можливість написати лист родичам.
«Пропонували зробити щось, щоб я могла зателефонувати рідним, але я відмовилося, це пахнуло зрадою держави», — розповіла Васильченко.
Вона додала, що окупанти в обмін на дзвінок вимагали «записати відеозвернення». Коли ніхто не погодився, жінкам дали можливість повідомити рідним, що вони живі. Так, 8 червня у Тетяни Васильченко з’явилася можливість зв’язатися з донькою та сказати, що вона жива. Після цього зв’язку не було.
Нагадаємо, що 17 жовтня Україна в рамках чергового обміну повернула з російського полону 108 жінок. Серед них як військовослужбовиці, так і цивільні.
