Каї Гербер усього 22, однак вона вже досягла багато чого: у 2017 році дебютувала на подіумі на показі колекції Рафа Сімонса для Calvin Klein, а вже згодом дефілювала для Burberry, Marc Jacobs, Alexander Wang, Prada, Chanel, Fendi, Moschino й не тільки. Юна модель та нова ікона стилю регулярно прикрашає обкладинки найвідоміших світових видань, знімається в кампейнах найгучніших брендів, з недавнього часу все більше цікавиться акторством й пише есеї, які колись, цілком ймовірно, можуть перерости в мемуари.
Про внутрішні трансформації, життя в модельному світі, поради від матері, які допомагають їй у житті, й не тільки Кая розповіла у великому інтерв`ю ELLE USA, яке увійшло до лютневого номера видання. В день народження моделі згадуємо найцікавіші цитати з нього.
Про вік:
«Мені лише 21, а я відчуваю, що вже прожила ціле життя. Можливість подорожувати з юного віку багато чому мене навчила. Я отримала справді чудову освіту. У мене є каталог фотографій, який зафіксував моє дорослішання. Ти ростеш, і ти змінюєшся: твоє тіло, те, що тобі подобається, твій смак. Перебування в оточенні стількох творчих людей сформувало мій смак. Я дуже спостережлива і багато чого зберігаю для себе».
Про поради, які їй дала мати, Сінді Кроуфорд:
«Вона навчила мене не спізнюватися. Не шкодувати часу на те, щоб запам`ятати імена людей, і бути з усіма ввічливою. Якщо ти не вдячна і не рада бути поруч, знайдеться хтось, хто буде вдячний. Навіть коли я дуже втомлювалася, або хотіла додому, або відчувала себе самотньою, я нагадувала собі, як мені пощастило. Ще вона сказала мені: "Шкода, що я не записала більше". Ти думаєш, що запам`ятаєш ці дивовижні моменти назавжди, але одного дня тобі важко навіть згадати, що це було за знімання, де воно відбувалося і коли. Тому я вела щоденник».
Про міф про ворожнечу у модельному світі:
«Я потрапила у пастку, повіривши в це. Особливо спочатку, коли була дуже сором`язливою. Я трималася осторонь і нервувала. Я виросла серед старшокласниць, які часом лякають, тож я припустила, що такою має бути культура. Мені пощастило зустріти неймовірних людей з усього світу, які взяли мене під своє крило, і мені було надзвичайно приємно мати таку сім`ю вдалині від моєї власної родини».
Про акторство:
«Довгий час я відчувала себе моделлю, грала різних персонажів, що було дуже круто, і мені досі подобається це робити. Але тепер, коли я можу робити це в акторській майстерності, а це мій основний фокус, я ціную, коли хтось бачить в мені мене, особистість. Я не була готова до цього, коли вперше почала працювати моделлю, тому що не відчувала себе повністю сформованою. Зараз я відчуваю себе собою».
Про новий проєкт за своєї участі (американська підліткова комедія Bottoms, знята Еммою Селігман. — Прим. ред.):
«Коли ви бачите мене суворою на подіумі, ви не подумаєте, що у мене є почуття гумору. Мій персонаж зовсім не схожий на мене, але я думаю, що людям сподобаються наші жарти. Це дуже актуально для свого часу і дуже метафорично. Я також думаю, що багато квір-історій та фільмів можуть бути дуже сумними, і багато реальних історій, на жаль, такі ж. Але я люблю комедію за те, що вона проливає світло на ситуацію і дає змогу знайти в ній гумор. Вона допомагає мені сміятися над речами, над якими іноді дуже складно і важко сміятися».
Про улюблену літературу:
«Книга Патті Сміт "Просто діти" повністю змінила моє життя. Так само як і Джоан Дідіон — я прочитала все, що вона коли-небудь написала. Я дивилася її документальні фільми мільйон разів. У неї є одна цитата, яка дуже резонувала зі мною, — про бажання знати, де знаходиться біль. Завдяки їй я зрозуміла, що не варто тікати від своїх почуттів».
Про ментальне здоров`я:
«Моє особисте життя і моє психічне здоров`я — це не те, чим я готова жертвувати заради роботи. Зараз я працюю вдома, що чудово, і не подорожую весь час. Я приходжу додому до свого собаки. Я зустрічаюся з друзями. Готую вечерю. Бачуся зі своїм терапевтом та сім`єю».
Про власну творчість:
«У мене є збірки різних есеїв, які я написала. Вони не дуже сюжетні та здебільшого про почуття, але я переглядала їх днями й подумала: "Я не знаю, що я хочу з ними зробити, але я просто вдячна, що вони у мене є". Я б хотіла колись написати колонку або щось подібне, щоб просто поділитися своїми думками. Але це також може бути страшно, тому що я знаю, наскільки жорсткий літературний світ, і я боюся його».
Про відмови та власну позицію:
«Люди запитували: "Як ти переживаєш відмови в моделінгу?" — а я відповідала, що просто не приймаю їх особисто, адже це все дуже суб`єктивно. Відмовляючи мені, ніхто ніколи не відкидав нічого в мені як в людині. Це не означає, що часом це не боляче, але так це було легше сприймати. Буває страшно показувати себе, тому що це відкриває тебе для критики та для людей, які не погоджуються з тобою і не люблять тебе, але я просто більше заглибилася в себе. Я подумала: "Ні, у мене є своя точка зору, і мені є що сказати". Я визнаю, що не всі з цим погодяться, але мені це більше не потрібно».
