Як спорт допомагає українським військовим повернутися до цивільного життя після поранень

Історії реабілітації українських захисників

На початку березня у Лас-Вегасі відбудуться щорічні змагання з адаптивних видів спорту United States Air Force Trials. Цьогоріч у них візьме участь і команда з 30 українських військових та ветеранів, які завдяки спорту повертаються до цивільного життя після поранень. Ми зібрали історії деяких учасників української збірної.

Олександр Катаула

Олександру Катаулі 31 рік. Він ветеран, військову службу залишив через поранення. Повернутися до цивільного життя після ампутації ноги йому допомогли підтримка рідних та друзів, а ще заняття спортом. 

Про службу і поранення

Олександр родом із Донецької області, але вже понад 10 років мешкає у Львові. До війни чоловік працював начальником відділу з організації дорожнього руху на ринку. У 2015-2016 роках брав участь в АТО, а коли почалася повномасштабна війна — знову пішов до війська. 

Поранення отримав у квітні 2022 року в Попасній Луганської області. 

«Ми стояли в центрі міста, коли дізналися від командира, що може бути артилерійський обстріл. Я встиг сховати хлопців у підвалах і окопах. А от сам зайти в будинок не встиг. Прилетіло дві міни з АГС (автоматичного гранатомета. – Ред.), одна з яких влучила в бетон. Усі осколки пішли на мене. Я дістав травми нижніх кінцівок нижче пояса, поранення перикарда серця, спини, руки, голови», — згадує ветеран. 

Згодом Олександрові ампутували ногу. Згадуючи про час у шпиталі, чоловік каже, що його тоді дуже мотивувала підтримка дружини, а згодом — друзів та знайомих. Вони заохочували його жити повноцінним життям, щось робити, кудись йти.

Про реабілітацію

Фізіотерапевти у шпиталі були суворими, з посмішкою розповідає ветеран. 

«Підняли з візка, дали милиці. Два дні на милицях по коридору, а тоді відразу на сходи. Ось такі екстремальні умови. Зате за тиждень я сам підіймався на милицях з шостого на сьомий поверх, з сьомого спускався на перший, а тоді знову йшов на сьомий», — згадує свої успіхи ветеран.

Коли повернувся додому, намагався жити активним життям, виходив із сином на прогулянки, навіть на милицях грав з ним у футбол. 

Про спорт

Під час реабілітації ветеран познайомився з тренером з баскетболу на візках Павлом Козаком. Кілька разів зіграли — і баскетбол зацікавив військового. Пізніше спробував ще стрільбу з лука. Сьогодні спорт став невіддільною частиною життя Олександра. Тепер він намагається швидко виконати всі завдання на роботі, бо постійно поспішає на тренування. Каже, що через це став більш дисциплінованим, навчився нічого не відкладати на потім. 

Про підготовку до змагань у США

У березні цього року Олександр Катаула в складі національної збірної буде представляти Україну на міжнародних змаганнях з адаптивних видів спорту United States Air Force Trials 2024. Для Олександра це перші змагання міжнародного рівня. Зараз він активно тренується — щоденно вправляється по 2-3 години.

Євгеній Омельчук

Військовослужбовцю Євгенію Омельчуку 26. Спорт у його житті був завжди. У дитинстві він займався футболом, гандболом, підіймав штангу. Під час служби молодий чоловік отримав мінно-вибухову травму, кілька контузій та осколкові поранення. Відновити фізичне здоровʼя та психоемоційний стан йому допомагає спорт. 

Про шлях до війська

Євгеній Омельчук народився і виріс у місті Сквира на Київщині. До великої війни вчився на моряка дальнього плавання, працював у компанії, повʼязаній зі спортом, та захоплювався різними видами спорту.

У військкомат Євгеній пішов 24 лютого 2022 року. Оскільки у чоловіка не було військової підготовки, його не хотіли брати до війська. Та він наполіг.

«Я не хотів повертатися додому, знав, що мушу стати на захист країни. У військкоматі переконував, що маю хорошу фізичну форму як моряк. І мене таки взяли – пішов служити в 1-шу окрему танкову бригаду», — розповідає Євгеній.

Про поранення

У липні 2022 року росіяни влучили ракетою в місце дислокації підрозділу Євгенія. Військовий отримав мінно-вибухову травму. Коли прийшов до тями, почав рятувати побратимів. Наслідки травми по-справжньому відчув наступного дня. Потім були госпіталізація, лікування та повернення на службу.

Згодом, під час бойових дій, отримав кілька контузій та осколкові поранення. Через погіршення стану здоровʼя Євгенія скерували на ВЛК. Після тривалого лікування йому встановили інвалідність, а відтак відправили у реабілітаційний центр.

Про реабілітацію

Саме у реабілітаційному центрі для ветеранів війни молодий чоловік почав відчувати полегшення: там він міг спілкуватися з такими ж хлопцями, як сам, і займатися спортом. 

«Перші три дні після прибуття до центру я кожну вільну хвилину грав у настільний теніс. Я отримував задоволення від гри. Це було моє повернення до спорту», — розповідає військовий.

Після реабілітації Євгеній став цікавитися адаптивними видами спорту — брав участь у змаганнях з жиму лежачи на похилій лавці, веслування на тренажері.

Про мотивацію у спорті

Головний мотив займатися спортом для Євгена сьогодні — бути здоровим та повернутися до звичного цивільного життя, щоб знову почуватися щасливим. 

Про змагання у США 

Документи для участі у відборі в національну збірну, яка представить Україну на United States Air Force Trials, Євгеній подав за два дні до завершення реєстрації.

«Для мене це навіть не стільки про спорт, як про спілкування. Саме на таких заходах можна зустріти багато людей, які тебе зрозуміють», — говорить військовий.

За його словами, змагання надихають працювати над собою, удосконалювати свої вміння.

Тимур Леон

Тимуру Леону 22 роки, він майже рік служить у 3-й окремій штурмовій бригаді ЗСУ. Адаптивними видами спорту військовий захопився після поранення. Зараз займається паверліфтингом та веслуванням на тренажерах. 

Про вибір стати військовим

Киянин Тимур Леон завжди знав, що буде у війську. Однак після початку повномасштабної війни ще якийсь час займався волонтерською діяльністю у фонді Сергія Притули. 

«Мені було важливо знайти підрозділ, де я міг би бути найбільш корисним і де мої навички та знання знайшли б своє застосування. Зрештою обрав 3-тю штурмову бригаду. Зараз командую відділенням у цій бригаді», — розповідає Тимур.

За час на війні він почав сприймати бойові дії як спосіб життя — те, що формує його день, думки і бачення світу.

Про поранення та відновлення

Поранення Тимур Леон отримав під час боїв на Бахмутському напрямку. Він уже пройшов реабілітацію — його шляхом до відновлення став спорт. Завдяки регулярним тренуванням у залі та басейні він швидко повернувся до спортивної форми. Зараз хлопець активно готується до змагань у США.

Про участь у змаганнях

United States Air Force Trials — це перші змагання Тимура з адаптивних видів спорту. Від поїздки в Штати військовий очікує нового досвіду, знайомств та, звісно, хороших спортивних результатів. А ще хоче з користю провести час і вкотре продемонструвати світові, хто такі українці.

Про мрії та плани

«У нас усіх зараз одна мрія. А окрім того, тепер моя мрія — це військова кар`єра. Хоча в дитинстві мріяв стати кухарем, а навчався на юриста та автослюсаря», — каже Тимур. 

Однак і залишати спорт хлопець теж не збирається. Каже, що обовʼязково продовжуватиме тренування.

Вадим Гільчук

Вадиму Гільчуку 23, він ветеран Державної прикордонної служби України. Хлопець родом з Чернівецької області. Тяжке поранення отримав поблизу Бахмута. Щоб відновитися, займається різними видами адаптивного спорту.

Про військову службу і поранення

До повномасштабної війни Вадим Гільчук був прикордонником, контракт підписав у 2020 році. Після вторгнення його скерували до Новоселівки, що поблизу Краматорська, а згодом — під Бахмут.

Під час важких боїв хлопцеві довелося побачити, як гинуть його побратими. Коли була найменша можливість — намагався евакуйовувати поранених друзів. Однак у лютому 2023 року сам отримав серйозне поранення, через яке втратив обидві ноги вище колін. 

Про спорт у житті

Вадим завжди активно займався спортом. Коли постало питання про відновлення після поранення — одразу почав тренуватися.

«Коли я приїжджаю до поранених побратимів, кажу їм: “Хлопці, як тільки загояться рани, одразу йдіть у зал. Це таке круте відчуття!” До того ж одразу зʼявляються нові друзі, однодумці. І що дуже важливо — мотивація діяти, рости», — говорить ветеран.

Спорт для Вадима — спосіб поліпшити не лише фізичне здоровʼя, але й психологічне. Він знаходить мотивацію в прагненні до самовдосконалення, спостерігаючи за досягненнями інших і прагнучи перевершити власні результати. 

Про відбір до команди та підготовку до змагань у США

Вадим не очікував, що потрапить в національну збірну для участі в змаганнях у США. Але продемонстрував хороші результати і став одним із 30 учасників команди. Каже, що отримує задоволення від процесу підготовки до змагань.

«Мені дуже подобається. І що більше я займаюся, то більшого прагну досягти. І менше думаю про те, про що не варто думати. Всі свої сили віддаю спорту», — розповідає Вадим.

Хлопець тренується у різних видах спорту — паверліфтингу, веслуванні на тренажерах, стрільбі з лука та волейболі — сидячи.

Коли говорить про очікування від змагань, зазначає, що хоче не лише якнайкраще виступити, але й нагадати партнерам про боротьбу, яку сьогодні провадить Україна проти агресора.

Про важливість адаптивного спорту для ветеранів

За словами Вадима Гільчука, для військових і ветеранів, які отримали поранення, адаптивні види спорту — це, по-перше, спосіб підтримувати фізичну форму, а по-друге, можливість стати частиною спільноти однодумців. З ними можна ділитися досвідом, радитися, вони підтримають і зрозуміють. І саме серед них можна знайти справжніх друзів.

Ігор Салій

Ігор Салій — 37-річний ветеран ЗСУ, який продовжує служити й захищати Україну. Цього року він увійшов до збірної з 30 спортсменів, які представлятимуть у березні нашу країну на міжнародних змаганнях з адаптивних видів спорту — United States Air Force Trials у Лас-Вегасі. Ігор має свою особисту мету: надихнути якомога більше побратимів та посестер лікувати тіло і душу через спорт. 

Про повномасштабну війну 

Військовий шлях Ігоря Салія почався у 2003 році — у 16 років він вступив до військового інституту. Після 5 років навчання хлопець продовжив службу. У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Ігор Салій евакуював родину та повернувся до Києва, аби знову стати на захист Батьківщини.

«Морально я готувався до війни. Розумів, що щось таке буде точно. Я обійняв посаду командира роти, й мені допомогло саме те, що я вже був у своїй роті на всіх посадах від найнижчої. Тож ми виконували бойові завдання у Донецькій та Луганській областях — Пришиб, Тетянівка, Святогірськ, Ярова, Богородичне. Згодом я брав участь у контрнаступі на Харківщині. Після одного з бойових завдань мав контузії та певні складнощі зі здоров’ям», — згадує ветеран. 

Після травм і контузій Ігорю довелося тимчасово залишити фронт.

Спорт — це база

Від самого дитинства Ігор був активним — футбол, бокс та інші ігрові види спорту. У військовому інституті спорт допомагав у навчанні. Після навчання та служби Ігор займався стрільбою і боксував до 30 років. 

«Довелося кинути бокс через проблеми зі здоров`ям. Тоді у мене з’явився сильний біль у грудях. Потім виявилось, що в мене 2 пухлини, їх мені вирізали після змагань. Лікарі сказали, що бокс можна забувати зовсім. Але треба було якось відновлюватись», — ділиться Ігор. 

Після цього ветеран займався у тренажерній залі. Це допомогло відновитись та набратися сил. Згодом, після початку повномасштабної війни та шляху на фронті, відновлення та реабілітація знадобилися знову. 

Про реабілітацію спортом 

Ветерану ще в лікарні порадили… піти в тир. Стрільба з лука стала значною частиною життя та шляху реабілітації ветерана Ігоря Салія. Він наголошує, що стрільба з лука допомогла йому відновити концентрацію та пам`ять. Саме цей вид спорту чоловік радить кожному та кожній, хто повертається з фронту. 

Про підтримку родини 

Для Ігоря спорт — це не тільки шлях реабілітації та можливість самореалізації. Це ще й сімейна справа! Взявши лук та стріли вперше до рук, Ігор став учасником багатьох змагань. Ветеран має надзвичайну підтримку двох донечок і дружини. Його дружина — фітнес-тренерка, старша донька займається боксом, а молодша —- дзюдо. Тож рідні у всьому підтримують захоплення батька спортом.

Про змагання у США

Нині Ігор Салій готується до міжнародних змагань серед ветеранів United States Air Force Trials у США. Він увійшов до збірної з 30 українських атлетів-ветеранів, які представлятимуть країну.

Чоловік впевнений, що адаптивний спорт може стати потужним інструментом реабілітації для тисяч українських ветеранів. І сподівається, що з часом про його можливості дізнаються у кожному госпіталі та військовій частині.

«Я не планую зупинятись і хочу отримати майстра спорту міжнародного класу. А першим кроком до цієї мети може стати золото у Лас-Вегасі цього року», — каже Ігор.

Змагання United States Air Force Trials в Україні організовано Мінветеранів спільно з бюджетною установою «Український ветеранський фонд», громадською організацією «Повернись живим!», Центром стратегічних комунікацій «Стратком Україна» та громадською організацією «Ігри Інвіктус Україна». 

Реклама

Популярні матеріали

Національна спадщина: 5 забутих страв української кухні


Куркума для схуднення, омолодження та виведення токсинів: як та...


Про що говорять чоловіки: 10 секретів, які варто знати кожній...


Читайте також
Популярні матеріали