Українське мистецтво завжди було самобутнім та унікальним. Майстрів різних стилів, напрямків і течій об’єднували самостійність мислення і нескорений дух України. Роботи наших художників стоять поруч із картинами Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Поля Сезанна та Едварда Мунка. Сьогодні українці повертають собі право на власне місце у світовому художньому просторі. Полотна авторів, чиї імена ретельно приховував тоталітарний режим, знову постають перед глядачами. Особисті трагедії тих, чиє життя та творча спадщина були знищені, повертаються з небуття.
Ми хочемо розповісти вам про одного з українських митців світового рівня — Олександра Богомазова.
Що стоїть за ім’ям Олександра Богомазова?
«Автопортрет», 1914
Уродженець Сумщини ще за життя здобув звання лідера вітчизняного авангарду, «українського Пікассо» та короля кубофутуризму. Численні картини художника експонуються у музеях та зберігаються в приватних колекціях Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Венеції, Цюриха, Сан-Франциско та інших міст.
Олександр був не лише талановитим художником, а й видатним педагогом і теоретиком. Він викладав у Інституті пластичних мистецтв (Київському художньому інституті) та написав трактат «Живопис та елементи», який французький дослідник Андрій Наков назвав «пророчим». Чимало тез рукопису Богомазова випередили теоретичні досягнення «Супрематизму» Казимира Малевича.
«Жіночий портрет», 1914
Олександр Богомазов кидав виклик усталеним формам і традиціям, митцям і глядачам, які не хотіли визнавати «Нове мистецтво».
«Нове мистецтво тим і дороге, що воно висуває самостійну вартість елементу живопису, як носія відчуттів художника», — написав він.
Життєвий шлях художника
«Лісоруб», 1913
Олександр Богомазов народився в селі Ямпіль Харківської губернії (нині — Сумська область) у 1880 році. Хлопець рано залишився без матері, тож його вихованням займався батько. Уперше своє прагнення малювати Олександр усвідомив у Херсонському земському сільськогосподарському училищі.
Усупереч батьківській волі, хлопець вступив до Київського художнього училища, де познайомився з Олександрою Екстер та Олександром Архипенком, а його педагогами були Олександр Мурашко та Іван Селезньов. За участь у студентських страйках Богомазова виключили з училища, проте він продовжив навчання у приватних студіях Києва та Москви.
«Спогади про Кавказ», 1916
Згодом він разом з Давидом Бурлюком та Олександрою Екстер брав участь у відомій київській виставці «Ланка», а також був керівником художнього оформлення революційних свят. Олександр був членом соціально-демократичної партії та працював над журналом «Шершень». Важливий відбиток у творчості художника залишив шлюб з Вандою Монастирською.
У буремні роки українських національно-визвольних змагань Олександр Богомазов захворів на сухоти. Саме тяжка хвороба спричинила його передчасну смерть у червні 1930 року.
Захоплення імпресіонізмом
Олександр Богомазов не одразу прийшов до кубофутуризму. В останні роки навчання в училищі художник захопився імпресіонізмом. Перший етап його творчості позначений недбалими мазками та специфічною колористикою. У цей час Олександр активно використовує синій колір та знаходить свій особливий тон, який пізніше назвуть його «фірмовим знаком».
Вплив скандинавського модерну
Улітку 1911 року Олександр вирушає до Фінляндії. Натхнений Скандинавією, художник відмовляється від великої кількості кольорів та створює більш стримані картини. У той час він шукав спосіб відтворити на полотні рух, зробити твір динамічним. Саме ці ідеї були згодом покладені в основу трактату «Живопис та елементи» (1914).
Один із провідних майстрів кубофутуризму
На початку ХХ століття на перетині кубізму (Пабло Пікассо, Жорж Брак) та футуризму (Умберто Боччоні, Карло Карра) в європейському мистецтві виникає нове явище — кубофутуризм. Олександр Богомазов прагнув до аналітичного розкладу форми, її художнього синтезу та тяжів до квадратних форм.
«Мистецтво — бездоганний Ритм. Художник — його чуйний резонатор», — казав Олександр Богомазов.
У цей період творчості унікальний стиль Олександра стає впізнаваним, а його майстерність досягає найвищого рівня — однією лише лінією він міг передати настрій героя.
