Рік повномасштабної війни у зворушливих та героїчних історіях

Рівно рік тому Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну: 24 лютого 2022 року наша країна прокинулася від вибухів. Цей страшний рік запам’ятається нам болем, стражданнями, страхом і розпачем, проте світло все одно рано чи пізно переможе темряву, а добро завжди сильніше за зло. Ми зібрали для вас історії, які це підтверджують.

Порятунок тварин з Ірпеня

Instagram: @occhicone98

Фотографія Анастасії Тихої з собаками, декотрі з яких на візочках, зроблена під час евакуації тварин з Ірпеня, облетіла весь світ. Загалом Анастасія та її чоловік Артур евакуювали 15 собак, зокрема з інвалідністю, старих та онкохворих, 5 котів, хамелеона, черепаху, хом’яка та павука.

Згодом волонтери повернулися в Ірпінь за чотирма тваринами, які загубилися, — знайшли двох і взяли із собою ще декількох.

Київська мадонна

Instagram: @andras_foldes

Живим символом незламності українських матерів стала Тетяна Блізняк, відома в Мережі як «київська мадонна». Разом із чоловіком, двомісячною донькою та собакою Тетяна спустилася в метро, щоби врятуватися від ворожих обстрілів, де її сфотографував угорський журналіст Андраш Фьольдеш.

Знімок, на якому «київська мадонна» годує немовля грудьми на холодній платформі метро, став вірусним, а ілюстраторка Марина Соломенникова зобразила її з німбом над головою.

11-річний хлопчик прийшов записатися до ТрО

Facebook: ТРС Бориспіль — офіційна сторінка

У березні 11-річний Максим із Борисполя, порушивши комендантську годину, сам прийшов до військових, щоб записатися до територіальної оборони. Вражені вчинком хлопчика, бійці провели йому екскурсію, показали свій побут, дозволили торкнутися до автомата і дали перше завдання — намалювати малюнок для них.

Сукня для маскувальної сітки від зв’язкової УПА

Фото: Суспільне Рівне

Із 14 років Любов Погонюк була зв’язковою УПА, тож жінка не могла лишитися осторонь боротьби українців за свободу. Вона передала волонтерам зелену сукню, яку пошила на засланні, та попросила сплести з неї маскувальну сітку для Збройних сил.

На жаль, Любов Погонюк так і не змогла побачити перемогу України. Вона померла 15 лютого, їй було 92 роки.

15-річний хлопець відслідковував окупантів за допомогою дрона

Дев’ятикласник Андрій Покраса із села, що неподалік Макарова на Київщині, разом із батьком відслідковував дроном позиції та переміщення російських окупантів, допомагаючи Збройним силам стримувати наступ на столицю.

«Там було 50 чи 40 одиниць техніки. Там були танки, БТРи, артилерія», — розповів хлопчик ТСН.

Чотирилапі парамедики

Фото: 67-ма механізована бригада

«Луна — наша водійка, а Пепа — командирка бригади медичної евакуації», — розповідає Катя, санітарний інструктор 67-ї механізованої бригади.

Українські захисники врятували бультер’єрку Луну, й вона стала їхньою фронтовою подругою. Французька бульдожка Пепа була в команді парамедиків із початку повномасштабного вторгнення, а тепер допомагає адаптуватися новій подрузі. У бригаді пояснюють, що після складних поїздок собаки психологічно зцілюють парамедиків.

Окопні свічки у формі серця

Волонтери запорізького центру «Паляниця» до Дня закоханих виготовили для наших захисників окопні свічки у формі серця. Близько 300 таких валентинок відправили на фронт.

Віночки від 7-річної Іринки

Instagram: @vasilevaira1522

У 7-річної Іринки Васильєвої у березні війна відібрала батька, який захищав Україну ще з 2014 року. Відтоді дівчинка робить і продає віночки, збираючи гроші на допомогу ЗСУ. Для роти, де служив тато, Іринка вже придбала чотири автомобілі, п’ять тепловізорів, «Старлінк», дрон та багато іншого необхідного.

«Тато наш захищав Україну? Захищав. Він загинув. Тепер я маю захищати Україну», — передає слова доньки Вікторія Васильєва.

12 серпня у Маріїнському палаці за участю Володимира та Олени Зеленських відбулася акція «Діти-рятувальники — герої війни», де Іринці вручили відзнаку.

Подвиг захисників Маріуполя

Instagram: @kztsky

Звісно, неможливо говорити про героїзм українців, не згадавши про захисників Маріуполя та «Азовсталі», які оборонялися протягом 86 днів у повному оточенні. Вони трималися в нелюдських умовах: без необхідної кількості їжі, води, медикаментів та боєприпасів, під постійними обстрілами з усіх можливих видів зброї.

На жаль, частина героїв-захисників і досі перебуває в російському полоні. Їхній подвиг увійшов в історію, а слово «Азовсталь» назавжди викарбувалося в пам’яті українців як символ незламності.

Українці в окупації

Фото: Із особистого архіву Крістіни Бут

Після захоплення росіянами міст на півдні та сході України тисячі жителів виходили на протести, щоб показати окупантам, що це українська земля. Ані постріли, ані світлошумові гранати не зупиняли їх.

«Жити під окупацією — це ніби тобі хтось наступив чоботом на горло», — розповідала організації Fight for Right Крістіна Бут із Мелітополя.

Багато українських міст і досі лишаються під окупацією, а їхні жителі чекають на ЗСУ.

---