«Дайте мені тисячу років, і я розмалюю небо» — Іван Марчук, всесвітньо визнаний український геній

Жива легенда українського живопису

Україна — багата на таланти земля, і це ще раз говорить про її самобутність і розвинуту культуру, яку потрібно захищати. Безліч відомих усьому світу великих письменників, художників, співаків, музикантів, композиторів народилося в Україні або мають українське коріння.

Сьогодні ми розповімо вам про художника, який творить сучасну історію українського мистецтва, генія, автора близько п’яти тисяч картин, патріарха авангарду та винахідника техніки «пльонтанізм» — Івана Марчука.

Іван Марчук

«Малював квіти їхнім же соком»

Іван Марчук народився у 1936 році в селі Москалівка Тернопільської області, що тоді належало до території Польської Республіки. Юний митець зростав у родині ткача разом із ще трьома дітьми, та, попри бідність, своє дитинство Іван Степанович згадує з теплотою. У свідомості художника закріпилися образи квітів, що росли довкола будинку й обплітали стіни, ставок, на березі якого стояла хата.

«Що я робив? Малював квіти їхнім же соком», — згадує художник.

Картини Івана Марчука

«Осінь», 1994 рік

Після закінчення 7-річної школи Іван Марчук навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису та у Державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділенні кераміки. Свій творчий шлях Іван Степанович розпочав у 1960 році у Києві, проте його стежка до лаврів виявилася тернистою. Роботи художника прикували до себе увагу не лише публіки у більш ніж десяти містах Радянського Союзу, а й пильні погляди КДБ. Ігнорувала митця лише Спілка художників УРСР.

«Казали, що роблю не то мистецтво, питали, які я коди, шифри в картинах закодовую... Не знав, чи вільний ляжу спати, чи вільний прокинуся зранку».

Картини Івана Марчука

«Пейзаж», 1980 рік

Офіційно художника критикували за «песимізм», однак очевидці згадують, що Івана Степановича вважали націоналістом і постійно перевіряли на благонадійність. Гоніння тривали близько двадцяти років і змусили Марчука виїхати з України.

«Іване з Москалівки, через 45 років ти тут»

Тікаючи від радянських репресивних реалій, митець прибув на інший кінець світу — до Австралії, покинувши вдома щонайменше половину картин. Почавши життя з чистого аркуша, Іван Марчук підкорив австралійський мистецький простір і вирушив до Канади. Але містом його мрії був Нью-Йорк.

Картини Івана Марчука, створені в еміграції

Без назви, із серії «Нові експресії», 1995 рік

«Ще у школі, у шостому класі, я почув про нього, що це найбільше місто у світі, я був у захопленні. І ось, коли я приїхав у Америку, саме у Нью-Йорк, виконавши всю роботу, першого ж дня виліз на 107-й поверх, дивився на місто і думав: "Іване з Москалівки, через 45 років ти тут". То був незабутній краєвид — до самого горизонту будинки, лиш де-не-де зелені плямки», — згадував Марчук в інтерв’ю The Ukrainians.

На Заході художник боровся за міжнародне визнання, не маючи ані грошей, ані знання мови — лише талант і один пензель. За кордоном Марчук створив дев’ять циклів картин. В еміграції Іван Марчук провів 12 років і повернувся в Україну у 2001 році після теракту 11 вересня.

«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом»

У 1972 році Іван Марчук винайшов свою техніку, яка не лише дозволяє йому писати гіперреалістичні пейзажі, а й не підлягає повторенню. Його авторський стиль отримав назву «пльонтанізм», що походить від українського слова «пльонтати».

Перша, неофіційна виставка Івана Марчука відбулася в Києві у 1981 році в будинку Спілки письменників.

Іван Марчук Місячні квіти

«Місячні квіти», 1976 рік

«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом. Через два дні надійшла вказівка, щоб її не було. Я сказав: "Знімайте, якщо хочете, а сам не буду"».

Сьогодні картини Марчука представлені у музеях п’яти континентів. Іван Степанович відкрив близько 200 монографічних та 50 колективних виставок. Газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності», а Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла його до «Золотої гільдії», куди входить лише 51 художник з усього світу.

Іван Марчук Єва

«Єва», 2007 рік

«Дайте мені тисячу років, і я розмалюю небо! Тільки дайте таку можливість. Це ж така була б картина! Там, у високості, стільки простору, стільки безмежжя, тільки працюй і працюй, твори і радій, що твориш».

«Україна любить тільки мертвих митців»

Віктор Ющенко, третій президент України, обіцяв побудувати музей Івана Марчука на Андріївському узвозі, проте його задум так і залишився нереалізованим.

«Україна любить тільки мертвих митців, — часто повторює Іван Марчук. — Я дуже сподівався, що мій музей у Києві буде, але вже не сподіваюсь».

Автопортрет Івана Марчука

«Материнська земля. Лети, метелику», 1986 рік

Сьогодні Іван Марчук продовжує працювати без вихідних та створювати нові витвори мистецтва. Загалом у творчому доробку митця понад п’ять тисяч робіт.

«Я прив’язаний в житті до одного — до своїх картин. Від них далеко не можу їхати, бо не буде з ким поговорити».

Митець не продає свої картини і рідко їх дарує, але переймається їхньою долею. Іван Марчук глибоко стурбований тим, що українці нечасто відвідують музеї, виставки й галереї. В інтерв’ю The Ukrainians він неодноразово наголосив на важливості розвитку української культури, щоб Україна не стала «могильником для талантів».


Реклама

Популярні матеріали

Українська кухня: веганські рецепти на сніданок, обід і вечерю...


Олексій Гнатковський з родиною в ексклюзивній зйомці колекції...


Оспівування краси жіночого тіла в творчості Ненсі Дожаки


Читайте також
Популярні матеріали