Українські жінки-вчені не завжди мали легку долю — вони зазнавали репресій, боролися зі стереотипами щодо свого місця у «суто чоловічому» світі науки та не втомлювалися презентувати нові ідеї. Їх захоплювала біологія, не залишала байдужими астрономія та цікавила кібернетика — звідси й ґрунтовні дослідження, детальні монографії та приголомшливі відкриття.
В День жіночої емансипації, який відзначають 30 травня, згадуємо 5 видатних українських жінок-учених і те, який внесок вони зробили в науку.
Софія Окуневська
.jpg)
Софія Окуневська народилася у 1865 році в Тернопільському повіті Королівства Галичини і Володимирії. У 22 роки вона вступила на медичний факультет Цюрихського університету, тому що в Австро-Угорщині жінок до університетів не приймали. Так Софія Окуневська стала першою жінкою-лікаркою в імперії та першою галичанкою, яка здобула університетську освіту. Згодом вона написала ще й докторську дисертацію про анемію крові, вийшла заміж за ветеринара Вацлава Морачевського та переїхала до Кракова. Софія нелегко отримувала дозвіл на самостійну лікарську практику в Польщі — всі ставилися до неї упереджено через те, що вона була жінкою. Тому й по-справжньому працювала пізніше — у «Народній лічниці» для бідних, яку очолив її двоюрідний брат Євген Озаркевич. Софія Окуневська вела активну діяльність: організувала курси для сестер милосердя, курси акушерок, а також уклала Словник української медичної термінології й ініціювала створення першої профспілки лікарів — «Лікарської комісії». Жінка стала першою в Галичині та Австро-Угорщині серед тих, хто почав використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією.
Катерина Ющенко
Видатна вчена-кібернетикиня Катерина Ющенко змалечку цікавилася математикою, проте пройшла тернистий шлях, щоб пов’язати своє життя з цією наукою. Її батьки стали жертвами сталінських репресій, а сама майбутня науковиця здобула освіту в Середньоазійському університеті в Узбекистані.
«Після всіх митарств і принижень при спробах продовжити науку це здавалося можливим порятунком. Я уся віддалася навчанню… Можливість завершити нарешті свою освіту окрилила мене і допомогла пережити лихо, що прийшло. Але я завжди пам’ятала своїх батьків і таку далеку Україну», — розповідала жінка.
У 1946 році Катерина Ющенко розпочала свою наукову діяльність у Львівському відділенні Інституту математики. Свої перші дослідження вона присвятила теорії ймовірностей і математичній статистиці. Однак визначальним етапом у діяльності науковиці стала розробка адресної мови програмування, у якій вказувалися не числа, а адреси комірок пам’яті. Такі результати досліджень випередили на два роки мову Fortran, на три — Cobol, і на п’ять — ALGOL. Катерина Ющенко очолила Київську школу теорії програмування і була співзасновницею Інституту кібернетики НАН України. Учена стала авторкою 200 наукових праць, частина з яких вийшла двома-трьома виданнями й перекладалася за кордоном.
Олена Казимирчак-Полонська
Астероїд № 2006 «Полонська» назвали на честь Олени Казимирчак-Полонської — ученої, яка присвятила своє життя астрономії.
Жінка навчалася у Львівському університеті, а опісля почала працювати в Астрономічній обсерваторії Варшавського університету. Під час Другої світової чоловік Олени Казимирчак-Полонської загинув, тому вона разом із сином переїхала до Львова, потім повернулася до Варшави, а пізніше оселилася в Херсоні. У вченої була нелегка доля: у 1948 році за нез’ясованих обставин помер її син Сергій, а саму жінку заарештували та ув’язнили за «шпигунську діяльність» під час періоду боротьби радянського режиму з «ворогами народу». Невдовзі Олену звільнили, тому вона почала викладати в Одесі. Вчена вперше точно визначила, як впливають на рух комет дії великих планет, і своїми розрахунками підтвердила гіпотезу щодо захоплення планет Сонячною системою.
Наталя Осадча-Яната
Майбутня вчена-ботанік Наталя Осадча навчалася в Київській жіночій гімназії, де брала участь у таємних гуртках молоді. Двічі адміністрація навчального закладу хотіла її відрахувати, проте вчителі щоразу захищали ученицю. Після закінчення Київських вищих жіночих курсів учена зосередила свої дослідження на двох основних темах: ботанічній термінології та лікарських рослинах. Наталя Осадча-Яната стала співробітницею ботанічної секції Українського наукового товариства, друкувала наукові публікації в періодичних виданнях та брала участь у перекладі українською мовою книжок та статей із ботаніки. Разом з іншими науковцями вона підготувала 15 словників номенклатури та термінології з різних галузей, а також випустила Словник української ботанічної номенклатури, який вважається однією з найкращих праць Інституту української наукової мови. Її чоловік Олександр був репресований, тому Наталя вирішила ще більше присвятити себе роботі. Вчена досліджувала лікувальні властивості рослин, звертала увагу на етнічні особливості народної медицини та підготувала декілька монографічних праць. Пізніше науковиця переїхала до Німеччини, а згодом оселилася в США. За кордоном вона була тісно пов’язана з українським середовищем та продовжила досліджувати ботаніку.
Валентина Радзимовська
.jpg)
Засновниця української школи фізіологів і біохіміків Валентина Радзимовська присвятила себе науці та активній проукраїнській громадській діяльності. За участь у Спілці визволення України у 1930-х роках учену репресували, проте це не зупинило жінку. Валентина Радзимовська стала авторкою понад 60 праць із біохімії, патофізіології, педіатрії, психоневрології, фізіології та фтизіатрії. Також учена детально вивчала туберкульоз та його лікування у дітей. Пізніше Валентина Радзимовська переїхала до Німеччини, де стала професоркою і керівницею кафедри фізіології Інтернаціонального Університету в Мюнхені. Потім науковиця опинилася у США і продовжила свою наукову діяльність.
