Перелік п’єс в українській літературі не обмежується драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня» чи трагікомедією Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля».
Ми зібрали 5 українських творів, які варто прочитати. Вони — про конфлікт митця зі світом, роль жінки в соціокультурному просторі чи події війни 2014 року.
Володимир Винниченко. «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
Український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко в п’єсі «Чорна Пантера і Білий Медвідь» розповів про молоду сім’ю: невизнаного генія Корнія Каневича (або Білого Ведмедя) і його дружину Риту (або Чорну Пантеру). Подружжя потрапило в складну ситуацію — їхній син Лесик захворів, тому хлопчику радили виїхати з Парижу. Однак Білий Ведмідь настільки захопився своєю творчістю (герой почав малювати портрет дружини) що навідріз відмовився покидати місто, поки не закінчить роботу. Так Володимир Винниченко висвітлив проблему конфлікту митця зі світом.
Олександр Ірванець. «Три плюс два»
До збірки Олександра Ірванця «Три плюс два» увійшло п’ять драматичних творів. Наприклад, «Маленька п’єса про зраду для однієї актриси» має форму монологу самотньої героїні, в якому прослідковується мотив не тільки зради коханню й дружбі, але й ідеалам. Автор показує, як подвійна мораль, характерна для тоталітарного суспільства, знаходить собі місце й за нових соціально-політичних обставин. Тому в п’єсі постає духовна ницість і відсутність уявлень про совість, обов’язок та честь. Сама ж героїня твору поступово втрачає можливість бути зрозумілою іншими й, відповідно, стає самотньою.
Сергій Жадан. «Хлібне перемир’я»
Події п’єси Сергія Жадана «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів. Війна триває, однак жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.
Іван Карпенко-Карий. «Суєта»
У комедії «Суєта» Іван Карпенко-Карий висміює інтелігенцію, що втратила «природність» своєї поведінки й відірвалася від народу. На прикладі синів багатого хлібороба Макара Барильченка та його дружини Тетяни автор висміює прагнення до «панського» життя. Адже вийшло так, що Карпо все життя працює на користь людям, а Михайло та Петро, ставши так званою «інтелігенцією», забувають про батьків та соромляться роду.
Іван Франко. «Чи вдуріла?»
«Чи вдуріла?» Івана Франка — це трагедія з двома дійовими особами: Юліаном та Камілою. Героїня хоче піднятися із суспільного дна — вона емоційно говорить про свої бажання, ділиться з Юліаном найпотаємнішими думками та, зрештою, зізнається, яка вона самотня та нещаслива. Однак для головного героя такі слова здаються тільки грою. Каміла в п’єсі Івана Франка уособлює новий погляд на місце й роль жінки в соціокультурних процесах. Завдання автора — зруйнувати усталені патріархальні уявлення, використовуючи нотки імпресіонізму та експресіонізму.
