Сьогодні, у 100-й день війни, 100-й день, сповнений болем, сумом та надією на нашу перемогу, Артем Пивоваров і DOROFEEVA презентували пісню «Думи». Композиція навіяна віршем видатного поета Тараса Григоровича Шевченка «Думи мої, думи мої» (1840) — вічною класикою української літератури, що актуальна й зараз. Рядки, пронизані сумом за Батьківщиною, жалем та вірою у вільне життя на рідній землі, у наші часи набули особливого сенсу.
Пісню було створено у рамках авторського проєкту Артема «Твої вірші, мої ноти». Для DOROFEEVA це перший реліз від початку повномасштабної війни.
Ексклюзивно для ELLE.UA артисти розповіли, як народилася ідея проєкту та що вони відчувають, читаючи цей вірш Тараса Шевченка.
Як і коли народилася ідея цього дуету?
Артем: Ми з Надею знаємо одне одного давно. І ще до війни я познайомив її з моїм проєктом «Твої вірші, мої ноти» та запропонував узяти в ньому участь. Через війну наші плани відклалися, та ми вирішили втілити цю ідею в життя зараз, бо розуміємо, що це важливо для наших слухачів, українців і культури в цілому, адже ми маємо зберігати свою айдентику.
Надя: Артем написав мені із цією ідеєю десь за пів року до початку війни. Я знала, що в нього є крутий музичний проєкт «Твої вірші, мої ноти» та вже декілька дуетів з українськими артистами. Ми мали зустрітися, щоб усе обговорити, але через наші графіки все ніяк не могли. Потім відпустка на початку року — зустрілися ми лише за два тижні до війни, подумали, яким бачимо цей дует. Для мене було важливо, щоб він відрізнявся від попередніх пісень у проєкті, я бачила його ніжним і чуттєвим. А потім почалася війна... У перший місяць мій емоційний стан не дозволяв узагалі нічого робити. А потім я зателефонувала Артему зі словами: «Уже час робити нашу справу». Він одразу відгукнувся та відповів, що готовий!
Як і багато українців зараз, під час підготовки релізу ви були на відстані. Як відбувався процес запису треку та знімання відео?
Надя: Через те що ми не перебували поруч, було важко. Усе доводилося вирішувати за допомогою телефону: від вибору тональності до запису окремих звуків... Я вперше працювала не на своїй студії — сама знайшла студію звукозапису. Відео ми теж знімали окремо: мої португальські кадри фільмував Льоня Колосовський, команда Артема знімала його в Україні. Незважаючи на ці складнощі, ця пісня та робота над нею мене лікувала та хоч трохи відволікала від щоденного жаху...
Узагалі з Артемом дуже цікаво творити разом! Коли об’єднуються люди з різними поглядами, підходами, смаками, виходить щось гарне та вдале.
Артем: Так, це було складно реалізувати. Були різні технічні нюанси, не завжди був зв’язок, адже і Надя, і ми зараз беремо участь у різних благодійних концертах та акціях. Запис фактично відбувався у режимі реального часу. Так само і з відео. Було непросто знайти доступні локації, які б передали потрібну атмосферу, особливо враховуючи, що Надя знімала відео в Португалії, а ми — в Україні. Та попри всі складнощі, через які нам довелося пройти під час створення цієї роботи, ми раді, що зробили це, і отримали задоволення від процесу. Ми розуміємо, що маємо певний вплив і можемо передати цей настрій, задоволення від музики та усвідомлення того, що ми створюємо і водночас відновлюємо українську айдентику, культурний код. Для мене це найголовніше в нашій роботі.
Для мене ніколи не було проблемою зробити дует швидко, адже це творчість, а вона імпульсивна. Коли народжується мелодія, я вже знаю, який вірш може на неї лягти. Так само з дуетами. У творчому процесі є магія, завдяки якій ми отримуємо органічний симбіоз музики, тексту та сенсу, що закладав автор.
Що ти відчуваєш, коли читаєш чи чуєш цей вірш Шевченка?
Артем: Тарас Григорович Шевченко — одна з найвеличніших фігур, що впливають на розвиток культури. Як і в багатьох українців, у мене він асоціюється з дитинством, адже, зокрема, через його творчість нам змалечку прищеплюється любов до української мови та літератури. Завдяки проєкту «Твої вірші, мої ноти» я маю можливість ретранслювати його бачення світу через призму музики.
Надя: Цікаво, що Тарас Шевченко писав цей вірш, перебуваючи далеко від Батьківщини та дуже сумуючи — я, як і мільйони українців, зараз відчуваю абсолютно те саме. Це якась дивна суміш болю, суму, віри та надії. Дуже хочу, щоб наша пісня давала надію всім, хто її чує.
Що ти назавжди зміниш у своєму житті після війни?
Надя: Ніколи не думала, що колись буду відповідати на таке запитання. Пам’ятаю, коли чула про війну від бабусь та дідусів, думала, що це найстрашніша річ, яка може статися у світі. Неможливо було уявити, що таке трапиться з нами у 21-му сторіччі. Назавжди змінилися ми всі. Напевно, ми ще не розуміємо, як саме, скільки це ще триватиме, що станеться з нами потім, якими ми будемо. Але цей код усередині нас доповниться сміливістю. Ми всі разом з Україною станемо сміливішими.
Артем: Як на мене, цей процес уже відбувається. Війна змінила наше життя і нас самих. І ми вже ніколи не будемо такими, як були раніше. Та я спрямовую свої думки у позитивне русло і хочу таким чином надихати українців у всьому світі.
Про що зараз твої думи?
Артем: Щодня я думаю про те, чим можу бути корисним своїй країні. Ми з командою робимо благодійні концерти в Україні та за кордоном, допомагаємо нашим бійцям, намагаємося всіляко підтримувати дух українців. Я дуже хочу, щоб наша країна розквітала і розвивалася. А це неможливо без культури. Тож зараз боротьба триває і на культурному фронті. І ми продовжуватимемо відстоювати українську культуру, зокрема за допомогою проєкту «Твої вірші, мої ноти».
Надя: Я мрію, щоб цей жах закінчився, щоб наші люди жили добре, на рідній землі, у безпеці, мрію про нашу перемогу!
