Велика війна зупинила книжковий ринок України саме на піку його розвитку. На зміну масштабним планам прийшов період втрат: зруйновані чи пошкоджені книгарні, склади та друкарні, перервані логістичні процеси, здорожчання паперу, відтік редакторів, перекладачів та ілюстраторів за кордон. Та досить швидко українці довели: націю, яка читає, не перемогти. Відтак галузь почала відроджуватися, а на книжковій мапі країни з’являлися нові видавництва та книгарні-кав’ярні — істинні пункти незламності. Про те, через що проходить українська книга в умовах війни, наскільки значущим було падіння продажів, коли відчулося перше пожвавлення та як змінилися читацькі вподобання українців за майже два роки, Світлана Кравченко розпитала у безпосередніх учасників ринку.
Олексій Ерінчак
засновник книгарні-кав’ярні «Сенс»
Ми відкрилися 17 грудня 2021 року, тобто зробили перший крок — і почалося повномасштабне вторгнення. Тому ми не маємо з чим порівнювати, коли говоримо про книжковий бізнес. Звісно, всі короткострокові плани стали неактуальними, але наша глобальна мета — розвивати книжковий ринок і розширювати коло читачів — не змінилася. Ми розуміємо, що нам доведеться потерпати від обстрілів, блекаутів, важкої зими, але нас це не зупиняє. Ми справді розширили команду, запустили інтернет-магазин, зробили кухню, розвиваємо свій акаунт в ютубі, гуртуємося навколо нашого книжкового клубу. Після 24 лютого ми кілька місяців не працювали, книгарня перетворилася на волонтерський штаб, а ми вирішили запустити інтернет-магазин — так забезпечили команду роботою. Щодня перед нами постають нові виклики, але за цей час ми навчилися бути гнучкими та швидко знаходити рішення. Наприклад, за вікном перші блекаути, а ми проводимо презентації при свічках і виграємо час на купівлю генератора. Повноцінно «Сенс» відновив роботу в червні 2022 року, для нас це стало новою точкою відліку. Зі свого боку ми робимо все, щоб про «Сенс» знало якомога більше людей, щоб до нас приходили батьки з дітьми, щоб тут зустрічалися на сніданки й вечірні келихи, щоб гортали й обговорювали книжки — тож усі наші дії дають результати.
Український книжковий ринок входить у добу ренесансу, на що не в останню чергу вплинули заборона ввезення книжок російською мовою та російська агресія. Українська книжка досі перебуває в процесі пошуку свого оптимального шляху розвитку ринку й зацікавлення читачів, і робить це досить успішно. З’являються нові видавництва, заповнюються порожні тематичні ніші, розвиваються книжкові проєкти. У Києві відкривається дедалі більше незалежних концептуальних книгарень. Але разом з тим є й перешкоди: досі існують недобросовісна конкуренція та ціновий демпінг. Це все природні процеси, коли ринок формується, проте справді обнадійливим є той факт, що з’являються нові гравці, яких не влаштовують наявні правила, тож вони готові змінювати систему.
У пошуках своєї ідентичності українці почали читати багато книжок з історії. Багатьом стало цікаво перечитати українську класику, яка також пояснює, хто ми. Справедливо зазначити, що зі свого боку українські видавці впоралися з цим завданням на сто відсотків й оперативно видрукували цілі серії в стильному оформленні. Водночас людям хочеться також відволіктись від подій навколо, тож часто обирають легкі розважальні тексти. У топі продажів — нон-фікшн про українську літературу «За лаштунками імперії» Віри Агеєвої, американський погляд на історію «Шлях до несвободи» Тімоті Снайдера, доступна історія України «Брама Європи» Сергія Плохія, книжка про прадавні міфологічні вірування «Українська демонологія», медичний трилер «Танці з кістками» Андрія Семʼянківа.
Катерина Іванова
співвласниця книгарні «Книжковий Лев»
На момент повномасштабного вторгнення в нас була тільки львівська книгарня. У новий 2022 рік ми входили радісно, адже нарешті вирівняли касовий розрив, який тягнувся з локдаунів. Та вже 24 лютого я подумала, що наша книгарня більше ніколи не працюватиме. Так сильно ми відчували страх і не розуміли, що буде в майбутньому та чи взагалі те майбутнє буде... Труднощів за цей час траплялося достатньо, але завдяки захисникам ми живемо, і книгарні наші теж вціліли. Роботу у Львові ми відновлювали дуже обережно, буквально на три-чотири години в день, передовсім, аби зберегти нашу команду і дати людям можливість заробляти. Вже у серпні ми відкрили книгарню в Києві на Подолі й знову дали робочі місця. І штат художниць, які малюють екслібриси, збільшився теж.
У львівській книгарні падіння продажу книг не було. Ба більше, стався зріст. Перші місяці після вторгнення до Львова прибула колосальна кількість людей, які хотіли хоч трохи розвантажити голову читанням. Також надходили замовлення українських книг з-за кордону, і це ми добре відчули на обсягу продажу. Ці важкі місяці дали ґрунт для відкриття книгарні в Києві на Подолі.
Для мене дуже важливо багато працювати й створювати щось нове. Коли голова зайнята побудовою бізнес-процесів, будівництвом нової книгарні та спілкуванням з гостями, в ній менше лишається місця для страшних думок. А розуміння, що ми робимо досить важливу справу для збереження нашої культури і робимо свій, хай невеликий, але внесок у життя економіки, дуже мотивує.
Зараз ми готуємо до відкриття нову книгарню під назвою «Плекай». Це буде простір, де поєднається крамниця вживаних і рідкісних книг, корнер зі склом і керамікою від українських майстрів та елегантний бар з українським крафтовим пивом. Книгарня — це не тільки про «прийди купи книгу». Це певна атмосфера, яка відрізняється від інших місць. Часто книгарня — саме те третє місце, яке кожному з нас потрібно, де відпочиваєш і надихаєшся. Тому елементарний фізичний комфорт і душевність простору надзвичайно важливі. Є лише один нюанс: коли нові книгарні з кав’ярнями як дві краплі води схожі на вже реалізовані проєкти. Мені здається, що варто чути себе і своїх гостей та будувати книгарні з характером, а не наслідувати когось.
Я відчуваю, що український книжковий ринок нині перебуває на етапі зародження. Донедавна величезну частку ринку займала російська книга, а на додачу до неї ще й піратські версії цих книг. А саме зараз формується самостійний ринок, і я вірю, що він відчутно зростатиме.
З книгами я працюю дев’ять років, але вперше наш топ продажу за півтора року формують виключно українські автори: «Українська демонологія» Івана Нечуя-Левицького, «Динамо Харків» та «Інтернат» Сергія Жадана, «Палімпсести» Василя Стуса, «Тільки нікому про це не кажи» Ірени Карпи, «За лаштунками імперії» Віри Агеєвої, «Місто» Валер’яна Підмогильного, «Ліниві і ніжні» Юрія Іздрика, «Задивляюсь у твої зіниці» Василя Симоненка, «Марсіани на Хрещатику» Віри Агеєвої.
Анастасія Нікітіна
виконавча директорка видавництва «Наш Формат»
У 2022 рік ми залітали без вихідних, лише з перервами на сон. єПідтримка спонукала українців поповнити бібліотеки книжками. Для «Нашого Формату», крім зростання продажів у кілька разів, це стало ще й чудовим стимулом оптимізувати операційні процеси. Повномасштабне вторгнення зупинило діяльність компанії на певний час. Ми вивозили родини в безпечні місця, приймали нову реальність. Наш засновник Владислав Кириченко того ж ранку вступив до лав ТРО, технічний редактор Назар Матлак, якого, на жаль, уже з нами немає, — до ЗСУ, а менеджерка інтернет-магазину Людмила Литвиненко стала частиною Госпітальєрів. Колеги волонтерили, підтримували та допомагали, хто як міг.
Нам вдалося зберегти команду та пройти 2022 рік у повному складі. Ми відновили роботу інтернет-магазину nashformat.ua 15 березня 2022 року завдяки суперсилі логістичного партнера «Нова пошта». Складно було синхронізувати робочі процеси в умовах воєнного часу, адже колектив перебував у різних місцях. Але попри постійні обстріли, блекаути, комендантські години та інші операційні труднощі, команда впоралася з усіма викликами. Ми не зупиняли редакційну роботу і продовжували готувати нові книжкові проєкти. Ба більше, ми додатково зосередились на підготовці книжок, потрібних для наших захисників. Уже у квітні 2022 року ми надрукували та безкоштовно поширили серед медиків книгу «Невідкладна військова хірургія». Започаткували новий напрямок роботи — друк статутів і посібників для ЗСУ, які безкоштовно розповсюджуємо серед військових разом з ГО «Реформація». 10% з кожного примірника проданої книжки видавництва «Наш Формат» ми скеровуємо на друк військових книг.
Триматися на плаву допомагає наша незмінна позиція. Ми ніколи не видавали і не продавали російську книгу. Підтримували та розвивали український книжковий ринок. Тому нам не довелося трансформуватися, перевзуватися чи перелаштовувати діяльність.
Більшість гравців ринку засвідчують зростання продажів, відновлюються та відкриваються нові книгарні, українська книжка стає по-справжньому національним надбанням. Щодо фінансових показників, книжковий ринок у сучасних умовах — це вікно можливостей. А вже як ми його використаємо, залежить лише від нас. Наше завдання не тільки замінити на прилавку російську книжку, а ще й привчати до читання всіма можливими засобами.
Ми спостерігаємо, як читачі переходять на іншу літературу, змінюють пріоритети. «Наш Формат» — видавництво нон-фікшену, сьогодні наші книги стають важливими і для тих, хто звик читати художню літературу. З об’єктивних причин з’явилася велика зацікавленість у книгах, пов’язаних з війною, в історичній і суспільно-політичній літературі, у книгах про військове лідерство. Також існує великий попит на психологічну літературу, зокрема з проблем ментальної стійкості. Наші топи: «Есенціалізм» Ґреґа Маккеона, «Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки» Міхаеля Бар-Зохара, «Стоїцизм на кожен день» Раяна Голідея, «Біологія поведінки» Роберта Сапольскі, Альбом «УПА. Історія нескорених» (оновлене видання) Володимира В’ятровича.
Дмитро Феліксов
засновник книгарні Readeat
Минулий рік став для мене роком переосмислення себе: хто я, чого хочу, що вмію, де прагну бути, чим можу бути корисним моїй країні. Мій вибір — це Україна, вона є центром моїх життєвих інтересів. Треба діяти зараз і не зволікати. Я переконаний у нашій Перемозі, та не бачу необхідності чекати, коли це станеться, щоб почати будувати бізнес. До того ж я розумів, що ворог налаштований не тільки на захоплення наших територій, а й на знищення нашої самоідентичності. А книга — цеглина у фундаменті захисту нашої культури. І я захотів бути до цього дотичним. Досвід у розбудові сервісних бізнес-моделей, закоханість у читання, прагнення вирішити складну задачу привели мене до книг. Я робив дослідження ринку, спілкувався з провідними видавцями й просунутими читачами, вивчав інформацію з відкритих джерел, шукав підтримку та можливе партнерство — і зрештою наважився на цей крок самостійно. Так, мені було лячно. Повернутися до Києва, залишити сім’ю, інвестувати щонайменше шість мільйонів гривень у відкриття магазину та запуск вебсайту readeat.com.ua. Але я так вірив у свої сили, що мене ніхто не міг зупинити! Від ідеї відкрити книгарню до самого відкриття пройшло чотирнадцять місяців. Спочатку я думав, що буде достатньо запустити інтернет-магазин із продажу електронних і, можливо, паперових книг. Але що більше я заглиблювався у цей всесвіт, то більше усвідомлював його безмежність. Мені також допомогло дослідження читачів, які купують книги саме в книгарнях. Усе, що я почув від них, ви можете знайти в першій книгарні Readeat на Антоновича.
За перші три тижні роботи нашої книгарні бестселерами стали такі книжки: «Сім чоловіків Евелін Г’юґо» і «Світанок Малібу» Тейлор Дженкінс Рід, «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» Володимира Станчишина, «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, «По той бік чарівної палички. Магія і хаос мого дорослішання» Тома Фелтона, «Скрипниківка» Сергія Жадана, «Паперовий палац» Міранди Ковлі Геллер, «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової, «Танці з кістками» Андрія Сем’янківа, «Зелене світло» Метью Макконахі.
Сайт я планував відкрити разом з книгарнею, але не так сталося, як гадалося. Головне обмеження полягало в тому, що я хотів відвантажувати книги з книгарні. Проте перший вікенд показав, що ми маємо великий наплив людей в нашому просторі, і якщо ми діятимемо згідно з моїм планом, постануть проблеми з наявністю книг. Половина з топових позицій у рейтингу закінчилася досить швидко. Рішення, до якого ми прийшли, — відкриття складу. Що ж стосується сайту, це буде спільнота книжкових друзів. Я створюю щось на кшталт книжкового Spotify: ви можете сформувати власні книжкові плейлисти, поділитися ними з друзями та шукати нові книжкові знайомства, чий читацький досвід і смак збігається з вашим. Вірю, що розбудована спільнота стане потужним драйвером до зростання читачів в Україні. Зі свого боку я готовий відверто говорити про те, як створюється книжковий бізнес, які його показники, труднощі та успіхи. Я своїм прикладом хочу довести, що будувати бізнес в Україні не тільки можливо, а й економічно обґрунтовано, на цьому можна заробляти навіть при сплаті всіх податків.
Я бачу розвиток українського книжкового ринку. Книжкова спільнота за останні роки зробила нашу книгу цікавою. Базові показники ринку свідчать, що він може зрости в рази за наступні три-п’ять років. Я в це вірю. А ще я вірю та хочу, аби письменництво ставало роботою, а не хобі, щоб воно приносило гроші та популярність, щоб дедалі більше людей обирали собі його як фах. Наше суспільство потребує нових облич та імен. І я вірю, що українські поети й письменники — це рок-зірки сучасності. За моїми спостереженнями, мине ще трохи часу, коли майданчики на п’ять тисяч людей артисти будуть ділити з письменниками.
Дмитро Осколков
директор видавництва #книголав
На 2022 рік #книголав мав досить амбітні плани: видати п’ятдесят нових книг, удвічі збільшити команду та запустити кілька супутніх проєктів. Ми почали рік досить вдало завдяки програмі єПідтримка, яка стимулювала весь видавничий ринок не тільки до актуалізації асортименту, а й до змін всіх підходів у роботі. 24 лютого ми, як і всі, зупинилися. Перш за все потрібно було думати про безпеку команди працівників та їхніх близьких. Два місяці ми не працювали, але і далі платили людям заробітну плату. Наприкінці квітня почали відновлювати роботу. Настав час швидких рішень та адаптації до нових умов. Пріоритет — команда та її збереження, перехід від форматів нарад із «живим» обговоренням до форматів «статусів», де кожен розуміє свій вклад і важливість відповідальності за спільний результат. Завдяки цьому ми зберегли команду та кількісно приросли на 40%. Нові умови функціонування фінансів — зміни умов постачання матеріалів, стрімке зростання собівартості, релокація партнерських типографій, випрацювання спільних схем погашення заборгованостей, які мали перед нами дистриб’ютори. Як результат — ми розробили нове фінансове планування на друге півріччя 2022 року та змінили цільові КРІ для бізнесу.
Асортимент і розуміння наших цільових аудиторій підлягали негайному перегляду. І тут, як на мене, найбільша втрата внаслідок цього — значне зниження попиту на дитячі книги. Тож зміна пропорцій видавничого портфеля стала основою вектора розвитку бізнесу. Отже, ми видали 28 книг за рік повномасштабного вторгнення, переважна кількість з них — художня література. Як і всі гравці ринку, ми відчули значне падіння продажу через зупинку роботи офлайн- та онлайн-мереж і окремих книгарень, а також через запитання, яке повисло в повітрі: а що далі? Проте системна командна робота, орієнтованість на результат, перегляд і оптимізація фінансового й редакційного планування допомогли нам досягти мети та витримувати вимушені зупинки в роботі.
З цілковитою впевненістю можу говорити про те, що книжковий ринок трансформується, ми справді бачимо пожвавлення попиту, на який впливає низка факторів, серед яких ключові — відмова від перекладних книг російською мовою та наділення читання новими сенсами. Книгу тепер купують для заспокоєння, надхнення, позитивного досвіду. Аудиторія все більше читає художню літературу, книги про ментальне здоров’я та Другу світову війну — негативні події з минулого допомагають відрефлексувати сьогодення. Цього року спостерігаємо зростання попиту на бізнес-літературу та пожвавлення в дитячому сегменті. Тож #книголав має наразі відповідні бестселери: «Вибір» і «Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя» Едіт Еґер, «Тривожні люди» Фредріка Бакмана, «Незриме життя Адді Лярю» Вікторії Елізабет Шваб, «Тільки нікому про це не кажи» Ірени Карпи.
Юлія Орлова
генеральна директорка видавництва Vivat
У 2022 рік Vivat, як і всі інші видавництва, входив не просто з успіхами, а із суперуспіхами. У рамках єПідтримки українці отримували тисячу гривень за вакцинацію від коронавірусу, які вони могли витратити на придбання квитків у кіно, театри, музеї, а також на книжки. Як показала статистика, переважна більшість людей обрали саме останній варіант. Уже на початок 2022 року книжкові магазини отримали 361 млн грн. Ми не встигали додруковувати нові наклади та відвантажувати книжки. У нас бракувало часу, людей, паперу. Такого шаленого попиту книжкова галузь ніколи не бачила. І справді, це була найсильніша підтримка від держави за всі роки. Повномасштабне вторгнення змінило все кардинально. Видавництво Vivat розташоване в Харкові, прифронтовому місті, яке з перших годин перебувало під жахливими обстрілами. Тоді робочі питання автоматично відійшли на задній план, усі думки зосереджувалися на порятунку й евакуації. У Харкові на той момент перебувало сто двадцять працівників видавництва, і для мене було важливо знати, що всі вони хоча б у відносній безпеці. Книговидавничий бізнес — командна гра, один бізнес-процес чіпляється за інший, люди — за людей. І тому вже приблизно через місяць ми почали відновлювати роботу, яка нас і врятувала.
Вважаємо, що нам дуже пощастило, бо не маємо пошкодженого майна. Проте багато редакторів залишили Україну і не планують повертатися назад. Для мене це болісний момент, адже саме на людях тримається бізнес, завдяки людям він зростає. У нас справжня зіркова команда, третину якої ми втратили через війну. Минулої зими вимушено знижувалася продуктивність роботи, бо доводилося працювати з бомбосховищ, в умовах віялових вимкнень світла. Але попри це ми працюємо, і працюємо добре, не чекаючи на кращі часи.
Перші два-три місяці після 24 лютого падіння продажу книг сягало 90–95%. У нас працював єдиний магазин у Львові та частково інтернет-магазин. Частково — тому що книжки перебували на складі в Харкові, а через постійні обстріли ми не могли їх звідти вивантажувати. Тому згодом прийняли рішення евакуювати книжки до Рівного, на новий склад. Під обстрілами нам вдалося вивезти з Харкова понад двадцять двадцятитонних фур із продукцією. Але працювати з двох складів було важко через логістичні моменти, тому через рік ми знову повернулися до Харкова. Триматися на плаву нам допомагало розуміння того, що ти робиш те, що дійсно любиш, а також сильна і згуртована команда. Це спрацювало в обидва боки: команда хотіла зберегти видавництво та дуже підтримувала мене як керівника, а я своєю чергою хотіла зберегти команду. І, звісно, нам допомогли читачі, які купують якісні українські книжки, залишають відгуки, ходять до книгарень.
Зараз з українським книжковим ринком відбувається цікава річ. Люди не перестали читати і, на мій погляд, читають навіть більше, ніж до повномасштабного вторгнення. Лідерство продажу стабільно утримують фентезі й романтичні комедії, які дозволяють втекти від жорсткої реальності. Наприклад, дуологія Ірини Грабовської «Зірки й кістки» (перша частина трилогії «Замок із кришталю»), «Дім солі» Світлани Тараторіної, усі книжки Сари Дж. Маас, «Гіпотеза кохання» Алі Гейзелвуд. Книги з історії України, бо люди хочуть більше дізнатися про минуле, яке безпосередньо визначило наше сьогодення. У топах продажів маємо «Архіви КГБ. Невигадані історії» Едуарда Андрющенка, незмінно «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» Вахтанга Кіпіані, «Дикий Захід Східної Європи» Павла Казаріна. І, на мій подив, у нас сформувався тренд на літературу про сучасну війну. На мій подив, бо ці книжки розповідають про події, свідками й учасниками яких ми були. Вони загострюють почуття втрати і горя, однак і свідчать про сміливість, про високу самосвідомість українців. Від початку російської агресії я поставила собі за мету видати якомога більше книжок про цю війну в різних жанрах. Тому маємо і поетичну збірку «Поміж сирен. Нові вірші війни», і збірку репортажів британського журналіста Люка Гардінґа «Вторгнення», і щоденник харків’янки Анни Гін «Як ти там?», і книгу Володимира Вакуленка-К. «Я перетворююсь... Щоденник окупації. Вибрані вірші».
Стрімко розростаються книжкові мережі. До повномасштабного вторгнення в Україні було близько двохсот фізичних книжкових магазинів, зараз їх удвічі більше. І це не просто магазини, а книжкові простори, де панує певна атмосфера, куди люди ходять почитати нові книги, відпочити, обговорити прочитане в рамках книжкових клубів, послухати цікавих спікерів. І це історія не лише про популяризацію читання, а й про формування спільноти людей, які критично мислять, систематично читають різну літературу, не бояться висловити свою думку. Це сприяє формуванню сильного, освіченого громадського суспільства.
