Як українська мода за 20 років стала частиною глобальної індустрії: відповідають Ірина Данилевська, Лілія Літковська, Олена Пащенко та Лілія Пустовіт

Розповідають експерти з різних областей фешн-індустрії

Ірина Данилевська, Лілія Літковська, Олена Пащенко та Лілія Пустовіт — знакові особи в українській моді. Ми вирішили запитати у інсайдерів з різних областей фешн-індустрії, як українській моді вдалося за 20 років закріпитися на карті світу, а ще поспілкувалися на тему глобальної диджиталізації та про перспективи сталого розвитку.

Ірина Данилевская,
голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week

Ирина Данилевская

Розкажіть про моду в Україні 20 років тому. Якою ви її пам`ятаєте і як вона змінилася зараз? 

20 років — величезний термін. Змінюється країна, змінюються люди, змінюється мода. За 20 років народилося нове покоління українців, котрі живуть в Україні, але відчувають себе частиною світу. Ми стали більш відкритими, вільнішими, впевненішими в собі та у своєму виборі. У тому числі у виборі як нам виглядати. Світовий світ викликав у нас бажання бути несхожими на інших. Індивідуальність та експеримент — так я охарактеризувала шлях, яким ми рухаємося, вибираючи свій образ протягом останніх 20 років.

На ваш погляд, свідоме споживання — одна з основних перспектив індустрії? 

Я вважаю, що ми, Ukrainian fashion Week, активно демонструємо, що sustainable fashion — безальтернативне майбутнє для всіх. Для того, щоб sustainability стало майбутнім саме української індустрії моди, ми створили і регулярно проводимо BE SUSTAINABLE! Fashion Sammit. Феномен української моди та Ukrainian Fashion Week ще й у тому, що ми — індустрія молода. Ми гнучкіші та мобільніші «старого світу». Тому зміни у нашій індустрії відбуваються досить активно. Має бути ще багато. І найголовніше — навчити молодих, початківців дизайнерів сприймати sustainable fashion не як перешкоду, а як натхнення та шлях до нових можливостей. 

Sustainability особисто для мене — це маркер спроможності бренду. Якщо ти не проповідуєш один чи кілька напрямків сталого розвитку, ти просто не зможеш відбутися як бренд. Люди, готові купувати дизайнерський одяг, вже й так багато знають про його творців. Вони розуміють, чому обирають цей бренд, а чи не інший. І sustainable-складова потроху стає важливим аргументом на користь вибору. 

Ми всі знаходимося на гребені хвилі sustainable fashion, яка була підтримана нашими дизайнерами по-різному. Ми не кинулися всі шити джинси з переробленої тканини за KSENIASCHNAIDER. Хтось сприйняв це як відповідальність за збереження крафтового ремесла (Artemklimchuk, FROLOV або GUNIA project). Хтось відшив у колекцію моделі з тканини вторинної переробки (лінія ARTISANAL від LITKOVSKAYA або трикотаж BEVZA). Для когось із дизайнерів приклад моделей-трансформерів DZHUS — кращий шлях до оптимізації виробництва та споживання. 

В основі проблеми існуючого текстильного сміття лежить overconsumption. Незважаючи на тенденцію свідомого споживання, що росте, статистика говорить про те, що люди продовжують купувати багато дешевого неякісного одягу. 40% цих речей вони одягали кілька разів або взагалі не одягали перед тим, як викинути.

Дизайнерський одяг вибирають свідомо, він живе в наших гардеробах довго завдяки своїй якості — якості ідеї та якості виробництва. Саме тому я і вважаю Ukrainian Fashion Week — місце, де показують колекції високого рівня, — правильним майданчиком для розмови про свідоме відношення до виробництва та споживання.

Ирина Данилевская

Можете погодитися з твердженням, що останні 20 років — це окрема епоха в українській моді? 

Для нашої індустрії відправна точка — перші сезони Ukrainian Fashion Week в 90-х, коли і країна в цілому, і дизайнери зокрема почали розуміти, що мода в Україна є. UFW дав дизайнерам відчуття стабільності і впевненості в тому, що вони будуть затребуваними. Ми почали знайомити українців з українською модою, а країна і світ вчилися цінувати та носити українське. 

На початку 2000-х він змінився спрямованою міжнародною діяльністю. Ми почали запрошувати закордонну пресу та впливових гравців європейської моди, «купили» на виставці Pret-a-Porter Paris, а через кілька сезонів і на знаменитій міланській WHITE-простори для українських дизайнерів. У вересні 2011 року в рамках Milano Moda Donna (Міланський тиждень моди) ми представляли відразу 11 українських брендів. Через кілька років ми запросили на Ukrainian Fashion Week редактора Vogue.com і отримали приголомшливу публікацію —  UFW. 

Новим етапом розвитку індустрії став час, коли дизайнери почали презентувати свої колекції на «головних» тижнях моди в Нью-Йорку, Мілані та Парижі.

2014 рік став вирішальним для українських брендів-виробників одягу — українці почали масово купувати українське.

Також справедливо буде відзначити, що пандемія COVID-19 стала деяким проривом для модної індустрії. Умови, які створила карантин і певна економічна криза, як би парадоксально це не звучало, багато в чому позитивно вплинули на розвиток інструментів, технологій та комунікації.

Які якості повинен мати дизайнер сьогодні? 

Гнучкість, вміння передбачати події, бажання розуміти глобальність змін, що відбуваються, і стійкість. Стійкістю та сміливістю залишатися собою.

 

Лілія Літковська,
дизайнер та творець бренду LITKOVSKAYA 

Литковська

Розкажіть про моду в Україні 20 років тому. Якою ви її пам`ятаєте і як вона змінилася зараз?  

У той час світ моди здавався дуже закритим і недосяжним — потрапити на показ було цілою подією. Я добре пам`ятаю, як діставалися запрошення через кравців та конструкторів на перші покази Лілії Пустовіт, Вікторії Гресь та Коровай.

На ваш погляд, свідоме споживання — одна з основних перспектив індустрії? 

Так, це дійсно так, і це стосуватиметься всіх сфер і індустрій. Принцип свідомого споживання закладений у ДНК бренду LITKOVSKAYA — ми створюємо речі поза трендами та сезонами, які наші клієнти носять вже навіть не перший десяток років. Для нас це найкращий показник того, що ми на правильному шляху. Більш того, ми прагнемо давати речам нове життя, переробляючи їх у повністю апсайклінговій лінії ARTISANAL. 

Можете погодитися із твердженням, що останні 20 років — це окрема епоха в українській моді? 

Звичайно, адже перша плеяда дизайнерів будувала цю епоху з нуля на культурних пластах і традиціях пострадянського простору. Потім ми ступили вже на міцніший фундамент і пішли далі, стали виходити на міжнародний ринок, і тепер багато імен звучать на весь світ. У нас сформувалося своє бачення та свій культурний код, які стали впізнавані далеко за межами України, і я вірю, що незабаром настане ще цікавіша епоха.

Литковська

Який ви пам`ятаєте українську моду 90-х?

Згадується приватна робота та індивідуальне пошиття. Всі клієнти українських дизайнерів тих часів були причетні до становлення тієї індустрії, яку ми бачимо сьогодні. Пам`ятаю перші знайомства та культовий магазин тканин на вулиці Городецького, де можна було зустріти абсолютно всіх, і я ходила туди подивитися, як працюють професіонали. 

Які якості має дизайнер сьогодні? 

Питливість розуму, розумінням процесів, що відбуваються в моді, інтереси до світового порядку денного, включаючи економіку, екологію і політику. Мода багатогранна, вона проявляється в інших індустріях, так само як і сама відображає навколишній світ.

Діджітал змінив наше життя докорінно. Чи вірите ви в глобальну диджиталізацію? І як вона позначиться на моді, на вашу думку? 

Глобальна диджиталізація вже відбулася — світ до цього підштовхнула пандемія, і ми вже кілька сезонів проводимо презентації в рамках Паризького тижня моди в діджитал-форматі. Звичайно, диджиталізація вносить свої корективи, особливо у комерційні питання. З одного боку, бренди виграють у масштабах, але з іншого — програють у креативності.

Лілія Пустовіт,
дизайнер та творець бренду Poustovit 

Розкажіть про моду в Україні 20 років тому. Якою ви її пам`ятаєте і як вона змінилася зараз? 

За великим рахунком у 90-х української моди як бізнесу не було. Ми створювали все з нуля, і, оскільки тоді не було Інтернету і Instagram, головним джерелом натхнення були поїздки. Мені було набагато легше, ніж іншим, бо я жила і працювала в Парижі в модному Будинку. Всіми своїми знаннями я із задоволенням ділилася, коли повернулася в 1997 році в Україну, ну і, звичайно, с самого початку підтримувала UFW як головний двигун моди в країні.

Стиль 90-х для мене в Києві був занадто декоративним, спеціальним. Я намагалася насаджувати іншу моду — лаконічну. Мінімалістичну. Я хотіла, щоб вулиці Києва змінювалися, щоб моє улюблене місто було все більше схоже на європейське. Що, загалом, і сталося зараз.

На вашу думку, свідоме споживання — одна з основних перспектив промисловості? 

Я абсолютно впевнена, що головне гасло зараз less is more. Що краще робити менше, але якісні, гідні речі.

Можете погодитися з твердженням, що останні 20 років — це окрема епоха в українській моді? 

Враховуючи, що до 90-х була радянська мода, а потім пострадянська бандитська, то, звичайно, останні 20 років — це період зародження та становлення сучасної української моди.

Який ви пам`ятаєте українську моду 90-х?

Вона була жахлива, пострадянська. Українська мода почалася в 1998 році разом з Українським тижнем моди.

Які якості має дизайнер сьогодні? 

Як будь-який професіонал, він повинен бути вірним собі, відкритий новому і вміти працювати в команді. 

Діджітал змінив наше життя докорінно. Чи вірите ви в глобальну диджиталіцію? І як вона позначиться на моді, на вашу думку?

Мені здається, це буде симбіоз. Щось подібно до physical&digital. Майбутнє — у їхньому взаємному проникненні.

Олена Пащенко,
креативний директор та байер жіночого одягу Helen Marlen Mandarin 

Розкажіть про моду в Україні 20 років тому. Якою ви її пам`ятаєте і як вона змінилася зараз?  

У 2000 році все про моду я дізнавалася з глянцевих журналів і передачі «Телевізійний центр моди». Тоді поряд з сюжетами про Іва Сен-Лорана та Крістіана Діора можна було побачити колекції Олексія Залевського, Сергія Бизова та Лілії Пустовіт. За 20 років список українських дизайнерів та брендів, якими можна пишатися, сильно зріс. Це тішить.

На вашу думку, свідоме споживання — одна з основних перспектив промисловості? 

Мені близький підхід довговічних покупок, але поки що в модній індустрії більшості цікава швидкість, з якою одні модні кросівки приходять на зміну іншим. Існує і багато спекуляцій на тему усвідомленості споживання та екологічного виробництва. Сподіваюся, згодом ми всі дійсно станемо робити те, що говоримо і у що віримо.

Можете погодитися з твердженням, що останні 20 років — це окрема епоха в українській моді? 

На мій погляд, за останні 20 років в українській моді багато всього сталося, і нехай такий темп тримається і надалі. За ці роки українським дизайнерам точно вдалося заявити себе на весь світ. Тепер потрібно побудувати успішний бізнес, налагодити якісне виробництво та розширити карту продажу.

Які якості має дизайнер сьогодні? 

Сьогодні успішний дизайнер — це талант, розуміння бізнес-процесів, здатність постійно генерувати нові ідеї, гарні комунікативні навички та вміння працювати у команді.

Діджітал змінив наше життя докорінно. Чи вірите ви в глобальну диджиталіцію? І як вона позначиться на моді, на вашу думку?

Думаю, ми побачимо ще більше благ диджиталізації, але мені особисто ніколи так не хотілося якісного спілкування без екранів, як зараз. Мода вже ділиться на два табори: одні намагаються максимально швидко «розповсюдити» свій продукт в Інтернеті, інші, навпаки, вибирають особистий підхід, тільки офлайн-магазини та мінімальну згадку в Instagram. Обидва підходи мають право існування. Особисто мені останнім часом більше подобається друга.

Текст: Катерина Попова та Іванна Петрович 
Колаж: Дарія Вознюк

 

Реклама

Популярные материалы

Небанальні весільні сукні від українських брендів


5 правил, дотримання яких не дасть збожеволіти від того, що...


Геноцид 1944 року та анексія Кримського ханства у XVIII столітті:...


Читайте також
Популярні матеріали