«Більше не зміг мовчати», — зізнається Потап, який приїхав на нашу зустріч із 11-річним сином Андрієм. Він розповідає про затори на дорогах, безлактозні продукти і про свій сьогоднішній розпорядок. На підході вихід Misha/Nina — першої частини подвійного альбому від ПТП. Два роки тому сольний проект артиста увірвався в шоу-бізнес як своєрідний протест повсякденності. Однак у травні цього року ми всі побачили зовсім іншого Потапа. Виконавець, який звик майже все перетворювати на жарт, випустив ліричну пісню «Константа» і вперше публічно зізнався в почуттях до Насті Каменських. На зміну нецензурній лексиці прийшла глибока лірика, і сьогодні співак готовий ділитися інтимним. Що робить Потап, коли втрачає натхнення, чи суворий він бос та як реагує на поцілунки дружини з іншими чоловіками — про це і не тільки він відверто розповів в інтерв’ю ELLE.UA.
С. К.: Проект ПТП був створений як демонстрація вашої темної сторони. Як стався поворот на 180 градусів, що від хіп-хопу і нецензурної лексики ви прийшли до глибокої лірики?
П.: Це не повністю поворот. Мій перший сольний альбом був зовсім не романтичним. Наприклад, улюблені пісні мого сина звідти — це «Малибу», «Прости, Турция» та «Нафиг из машины». /Nina — друга частина нового альбому, яка вийде згодом, стане, по суті, продовженням першого ЕР «Спелые сливы». А ось у Misha/ мені захотілося подивитися на свою творчість із іншого ракурсу — ліричного. Тож до співпраці я запросив молодого саунд-продюсера і звукорежисера Nick Niker (Микиту Пучкова). Він допоміг мені відкрити романтичного Потапа.
С. К.: Про що новий альбом Misha/? В чому головний меседж?
П.: Це альбом про кохання.
Кохання, про яке я довго не говорив і яке відштовхував веселими піснями. Мовчав, а потім захотів сказати.
Таємниця відкрилася, всі дізналися про наш романтичний союз із Настею, про весілля. І після цього з’явилася якась нова творча чакра. І я в новому альбомі розповів свою історію.
С. К.: Чи не було у вас страху, що про кохання вже все всіма сказано? Як ви шукали нові слова, щоб лірична пісня могла стати хітом?
П.: Раніше треба було писати так, щоб це стовідсотково зачепило інших.
Зараз настільки все змінилося в музиці, що треба просто бути чесним, і тоді на тебе звернуть увагу.
А зробити чесно після 20 років комерційного підходу було непросто, так, якби піарник спробував написати ліричну баладу. Однак перед початком роботи над новим альбомом я сказав: відкидаємо всю комерцію. І я не боюся, що це не вистрелить чи комусь не зайде. Я експериментую: і після стількох років попси можу дозволити собі робити те, що до душі.
С. К.: За який період був написаний альбом?
П.: Ми дописували його до останнього. Микита дуже талановитий хлопець і заходить до робочого процесу зовсім з іншого боку. Я звик працювати швидко, я швидко живу, швидко випускаю пісні. А з цим альбомом склалося по-іншому. Якщо в день записувалися чотири строфи, то це вже був супер-день. Це справді щось нове для мене. Усі зйомки, інтерв'ю, реклами я ставив на паузу, вмикав авіарежим на телефоні і 2-3 години щодня присвячував цьому альбому. Тому що я хотів бути справжнім стосовно себе, Насті й слухачів.
С. К.: Розкажіть трохи детальніше про творчий процес. Ви пишете за графіком чи коли прийде натхнення?
П.: Хороший автор має бути завжди готовий зустріти натхнення. Навіть зараз у кафе я можу раптово схопити серветку й почати щось записувати. Я смачно поїв, побачив сина чи красиву жінку — і рядки самі приходять.
Я відкритий до творчості 24/7 і пишу щоденно. «Ні дня без рядка» — це про мене.
Однак наша компанія розростається, більше артистів, більше проектів, більше матеріалу. А основним автором залишаюся я. І щоб мене просто не розірвало від такого щільного графіка, я починаю долучати до написання пісень інших авторів. Мені допомагають Позитив, Андрій Безкровний, Michelle Andrade та інші музиканти. Я розумію, що я виконую роботу за десятьох. Тому хочу зібрати молодих талановитих людей, які впораються з цим потоком інформації. Адже є пісні, які приходять самі, а є ті, які треба зробити. Інколи ти втрачаєш цю можливість, щось сталося і тобі важко вловити хвилю. Тоді треба заспокоїтися, піти в ліс, побути наодинці з природою і повернути собі себе.
С. К.: Як ви розмежовуєте репертуар для всіх артистів Mozgi Entertainment? Довгий час пісні гурту «Время и Стекло» називали продовженням репертуару «Потапа и Насти». Як сформувався суто їхній стиль?
П.: Варто завжди відштовхуватися від виконавця, для якого ти пишеш. Треба витратити на нього всі свої сили й емоції, аби він поділився з тобою історією. Ти хапаєшся за найменший промінь, і починаєш крутитися довкола нього. Кожен голос має свій тон. Льоша і Надя — це не Потап і Настя, це окремий світ. Вони інакше спілкуються, думають, вдягаються, але їхня публіка їх розуміє. Тому треба стати частиною їхнього світу і багато часу проводити з ними. Ось, наприклад, одного разу в нас була з Michelle розмова про її стосунки. Я тоді сказав їй: «Так, завтра ми з тобою беремо човна й гітару, їдемо на середину Дніпра, п’ємо вино, підпливаємо до ресторану й пишемо пісню». І до кожного в мене є свій підхід.
С. К.: Спостерігаючи за Mozgi Group збоку, здається, що ви не колеги, а просто велика сім’я, тусовка, і все, що ви робите, вам по фану. Як при таких дружніх стосунках вам вдається залишатися босом?
П.: У нас із Ірою Горовою (співзасновниця Mozgi Group. — Ред.) є тверде переконання: кожну людину треба поважати, всі не можуть думати однаково, ми потрібні одне одному для виконання спільної місії. Люди — це для нас найбільша цінність. Наприклад, я знаю, коли в кого день народження, хто за кого збирається заміж чи за яку футбольну команду вболівають його діти. Над цим треба працювати, і ми працюємо.
Коли до нас приходять з інших компаній, то кажуть, що ми наче церква, але без ідолів. Ми всі разом, нас не розіб’єш.
С. К.: Чи доводилося вам боротися із зірковою хворобою своїх артистів?
П.: Доводиться й зараз. Ми постійно про це говоримо, тому що взаємовідносини артиста з публікою й артиста з компанією — це живий організм, який треба пильнувати. Дівчата більш працьовиті, а хлопці частіше хворіють на зірковість. Але ми всі впоралися з цим і пішли далі. Це дуже важка психологічна штука, яка залежить від багатьох факторів.
Буває, артист дасть два концерти в провінційних містечках і починає дерти носа. Дивишся на нього і думаєш: «Як же ти помиляєшся, друже».
С. К.: Одразу спадає на згадку Джаред Лето, який ходив по Києву без охорони і співав пісень у підземних переходах.
П.: Я проста людина: сам керую машиною, сам ходжу магазинами й до сина в школу. І в цьому фішка. «Время и Стекло» з перших хвилин на сцені ламають бар’єр між артистом і глядачем. І нам подобається, коли нам дякують за простоту. Так роблять західні зірки, і я за цим часто спостерігаю. Недавно ми сиділи в ресторані з моїм другом Тіллем Ліндманом із гурту Rammstein, під час всієї вечері до нас підходили фотографуватися, а він нікому не відмовляв.
Насправді чим більший артист, тим він доступніший і крутіший. Немає часу на зіркову хворобу.
С. К.: «Потап и Настя», Mozgi, ПТП. В якому форматі вам працювалося комфортніше?
П.: Як виняток ми з Настею на дні народження нашого товариша заспівали декілька пісень із репертуару «Потапа і Насті». Спускаючись зі сцени, я запитав її: «Ти б хотіла далі продовжувати?» Вона сказала: «Ні, ти стрибаєш переді мною і забираєш мої слова». І я теж не хочу. Це було круто, але воно залишилося позаду. Зараз у Насті круті сольні хіти, а в мене неймовірний гурт Mozgi. Виступаючи з хлопцями, я почуваюся так, наче підключився до небесного заряду. І коли мені говорять «вау, ми такого ще не бачили», я відчуваю супер-гордість. Західні колеги в захваті від того, що ми робимо і навіть просять нас перекласти треки англійською.
С. К.: Розкажіть про новий кліп на пісню China, який виходить разом із альбомом. Де проходили зйомки і хто виступив режисером?
П.: Над кліпом працювали Mozgi Production, режисерський тандем Максима Шелковнікова та Дениса Манохи. Робота вийшла досить правдива. У пісні йдеться про почуття, яке виникає, коли ти бачиш красиву жінку. Ось ця перша секунда, коли спрацьовує біохімія, в трьох хвилинах кліпу. Зйомки проходили в Києві, і ними зацікавився навіть мій 10-річний син. Андрюша зайшов до павільйону, коли якраз наді мною нахилилася напівоголена жінка. Він запитав: «Тату, з тобою все в порядку?» Я сказав: «Так, синку, навіть більше».
С. К.: Як відреагувала ваша дружина на напівоголених жінок у кліпі?
П.: Настя сказала: «О, ти весь в блискітках прийшов». Сама вона нещодавно цілувалася з якимось актором і розказала мені вже постфактум.
Ніхто ні в кого дозволу не питається, бо ми дуже добре все розуміємо. Два артисти в сім’ї — це класно.
Не класно, звісно, коли не збігаються відрядження і ми не бачимося місяцями. Зате є час, щоби скучити. Ми завжди один за одного, в усьому підтримуємо, розуміємо і навіть мріємо про одне й те саме. Ми найкращі друзі. Взагалі треба бути друзями зі своїми колегами, підлеглими, з журналістами. Не треба вмикати злого боса чи ревнивого чоловіка.
С. К.: Які шанси в Андрія не стати частиною шоу-бізнесу?
П.: У нього це проривається: ми вже записали кілька пісень про школу, одну з них він навіть заспівав на останньому дзвонику. Він веде концерти, знімає блоги. І я не перечу цьому. Для нас з Ірою головне, аби він був вихованою і чемною дитиною, інтелектуалом і спортсменом. А ким він зрештою стане, артистом чи президентом, це вже на другому плані. Ти ким будеш?
Андрій: Не знаю, раніше хотів стати кібер-спортсменом і навіть виграв свої перші сто доларів на одному з турнірів. Але потім я втратив інтерес. Зараз мене дуже сильно тягне на сцену і я придивляюся до того, чим займаються тато й мама. Може, скоро я буду виступати, хто знає.
П.: У свої десять він разом із гуртом «Время и Стекло» знявся в рекламі й заробив гроші – отримав картку і на картку. А під час нашої нещодавньої поїздки до Греції Андрій не дав мені розрахуватися в кафе. Сказав мені: «Ні, батьку, я сам». Він дістав гроші і пригостив усю нашу компанію. Мені подобається те, ким він росте.
А.: Якщо в мене є свої гроші, то чому я не можу за себе платити? І заодно зробити приємність батькам.
С. К.: Я правильно розумію, у вас більше стосунки як «друг-друг», аніж як «батько-син»? Як ви зазвичай проводите разом час?
А.: Так, ми більше друзі. Одне з наших найулюбленіших занять — відвідування парків віртуальної реальності. Також ми разом займаємося спортом: граємо в баскетбол і футбол, це дуже прикольно робити з татом. Ідемо в кіно, дивимося фільми вдома або просто говоримо.
С. К.: Бути сином Потапа й Ірини Горової — це дуже серйозне випробування для дитини. Чи відчуваєш ти себе крутішим в школі від інших дітей? І як до тебе ставляться вчителі?
А.: Мене привчили не хизуватися. Я завжди знав, що я на рівні з іншими дітьми.
П.: Для нас з Ірою завжди було головне, аби він виріс чемною людиною.
С. К.: Не можу не запитати про здорове харчування. Як давно ви не вживаєте цукру та лактози?
П.: В далекому минулому я спортсмен і сам розумію, як треба харчуватися, а що краще не вживати. Сьогодні я проспав своє тренування, але в моєму авто лежать уже три контейнери з їжею, яку приготувала Настя. Не знаю, як вона все встигає!
С. К.: Крім харчування, що ще змінилося у вашому житті після весілля? Чи вплинули зміни в особистому житті на творчість?
П.: Для мене особисто нічого не змінилося, тому що в нас давно вже були відносини.
Я так само запальний на роботі, так само пишу пісні, граю в футбол, мрію про нові досягнення, живу й допомагаю іншим. Хіба що я став щасливішим.
Чи вплине це на творчість далі — не знаю. Послухайте новий альбом і самі вирішіть.
