«Мій стиль життя — це хаос, над яким я навчилася панувати», — так описує свою повсякденність стилістка, блогерка й телеведуча Олександра Миколюк. Кожен її день наповнений безліччю справ, серед яких є й обов`язкові ритуали, і робочі проєкти, і ведення блогу в Instagram, і прогулянки із собакою. Олександра розповіла, як переїхала з Праги до Києва, чому купила квартиру в Новопечерських Липках і як знайшла в новому будинку друзів.
Іноді я не уявляю, що зі мною трапиться сьогодні
«Зазвичай мій день починається з того, що я встаю рано, і це прекрасно збігається з тим, що в мене є собака Кукурудза, з якою саме в цей час треба погуляти. Поки інші люди прокидаються під будильник, мій біологічний годинник каже: "Сашулю, вперед, ти ж мати молодого мопса!". Ми з Кукурудзою багато гуляємо територією Новопечерських Липок, тут своя паркова зона — величезна, ледве не третина території — і дуже охайна та зелена.
Після прогулянки я п`ю каву й планую свій день — наскільки це можливо. Життя постійно наповнене різними подіями, тому іноді я навіть не уявляю, що станеться зі мною сьогодні. Після складання приблизного плану йду у свою улюблену кімнату в квартирі й застрягаю там мінімум на 20 хвилин. А якщо нікуди не поспішаю, то можу хоч пів дня там провести. Так, це ванна. Там я читаю книги, вигадую різні проєкти, відповідаю на листи. А далі за графіком — зйомки та ділові зустрічі.
Про свою роботу я можу говорити вічно, і це правда. Почала свою кар`єру арт-директорки fashion-фотографа ще в Празі, де жила з 16 років. Коли в моїх клієнтів з`явилася потреба в підборі образів для зйомок, багато хто з них говорив, що мені це добре вдається. Після проходження курсів почала працювати ще й як стилістка. Також у Чехії я була ведучою програми на спортивному каналі та амбасадоркою бренду одягу».
Із Праги — до Києва
«Сім місяців тому я переїхала до Києва. Через пандемію у Європі був дуже затяжний і суворий карантин. Вирішила, що мені потрібно поїхати туди, де цей складний кризовий час проживати набагато простіше. Коли повернулася в Україну, мене запросили взяти участь у проєкті "Холостяк". Нині працюю стилісткою та викладаю дітям у модельному агентстві.
Крім зйомок, у мене з`явилося ще одне хобі, яке переросло в роботу. Я склала власний курс для жінок "Та сама". Думаю, мені є що сказати українкам. Курс не допоможе знайти чоловіка, але допоможе знайти себе. Мені подобається робити свій внесок у суспільство. Не просто займатися діяльністю в Instagram, показувати гарні фотографії, отримувати коментарі від людей. Звичайно, це все приємно, але мені важливо, щоб усе було підкріплено певним сенсом.
У вільний час займаюся спортом: в минулому я — художня гімнастка, і моє тіло вимагає постійної уваги та розтяжок. Отже, якщо між моїми справами утворюється віконце, обов`язково сходжу в танцювальну студію або на флай-йогу. На щастя, в Новопечерських Липках таких місць багато, далеко йти не треба».
Це житло ідеально мені підходить
«Мені потрібен простір — не можу жити в малометражній квартирці. Тому що, наприклад, зненацька можу вирішити, що хочеться зараз потанцювати. І я це зроблю. Але як танцювати, якщо піднімаєш ногу — і впираєшся в стіну? Тому й живу саме тут, у своїй просторій квартирі в Новолипках. Це житло ідеально мені підходить: від коридору до кухні, від спальні до ванни. Вранці п`ю каву, дивлячись на гарний краєвид, а ввечері насолоджуюся чаєм, споглядаючи на нічне місто.
Я естетка до глибини душі, тому краса в домі та за вікном — це вже запорука гарного настрою.
Новолипки — це маленьке містечко, в якому можна вийти на подвір`я в піжамі — і вирішити всі свої справи. Наприклад, якщо на ранок призначена зустріч із нотаріусом в іншому кінці Києва, ти рано прокинешся і не будеш вдячною ані собі, ані планеті Земля. А тут варто вийти з дому, перейти через дорогу — і ти вже в нотаріуса.
Дуже ціную, що поруч є все, що потрібно: хімчистка, кав`ярні, салони краси, басейн. Можна влітку навіть не виїжджати на базу відпочинку, а піти поплавати у величезному відкритому басейні, просто перетрувши двір. Ще для мене дуже важливо, що це dog-friendly місце. Як і в Празі, я можу спокійно гуляти зі своєю собакою, знаючи, що у дворі не розкидана отрута, що її ніхто не вкраде та не образить».
Тепер у мене дуже багато друзів
«Коли я тільки-но переїхала до Києва, майже нікого тут не знала, крім найкращої подруги і ще однієї людини. Тепер у мене дуже багато друзів, і одна з них — сусідка Євгенія, яка живе у квартирі навпроти. Ми з нею познайомилися саме на моєму новосіллі. Того вечора гостями переважно були дівчата з проєкту "Холостяк" і хлопці з проєкту "Холостячка". Перед вечіркою я побачила, як сусідка виходить із квартири. Я підійшла до неї і сказала: "Вибачте, будь ласка, ми сьогодні трохи погудемо — у нас свято. Якщо раптом будемо заважати, я залишаю вам свій номер телефону. Зателефонуйте — і ми зменшимо нашу гучність. Ну а якщо захочете приєднатися, то будете званою гостею в моєму домі". Євгенія прийняла запрошення. Так розпочалась наша дружба.
Це взагалі круто — у кращому районі столиці знайти собі місце, де живуть такі приємні люди, де все зручно й під рукою, і все дихає природою й зеленню».
