У листопаді-грудні 2021 року українсько-данська команда презентувала мультимедійний проєкт «Український конструктивізм». Грандіозне цифрове дійство створене на перетині сучасного візуального мистецтва, балету, електрофолку та історичної драми. Його авторами стали українські зірки ONUKA та Тhe Maneken, данський художник та архітектор Сергій Святченко, фотограф Олена Сапонова та хореограф Себастьян Клоборг, який виконав усі балетні партії.
Вже у дев`ятнадцятирічному віці випускник балетної школи Себастьян Клоборг дебютував у постановці «Ромео та Джульєтта» на сцені данського Королівського балету. 2009 року він отримав звання його провідного виконавця, а з 2011 року, на додаток до кар`єри професійного танцюриста, — почесний статус запрошеного хореографа. У 2018 році Клоборг був присвячений королевою Данії у лицарі Ордену Даннеброга. У хореографії Себастьян прагне повернути сторітлінг у світ танцю. Саме такий стиль визначив естетику проекту «Український конструктивізм». Його метою було проінтерпретувати взаємини різних соціальних груп в українському суспільстві 1920-х років. Про данський Королівський балет, правила успіху та сольний танець у проєкті «Український конструктивізм» данський хореограф Себастьян Клоборг розповів в ексклюзивному інтерв`ю для ELLE.UA.
ELLE — перше українське видання, якому ви даєте інтерв`ю після прем`єри мультимедійного цифрового дійства «Український конструктивізм». Чи задоволені ви результатом проєкту?
Для мене немає нічого цікавішого, ніж створювати щось по-справжньому нове та захоплююче разом із художниками з інших галузей мистецтва. Моїм персональним завданням було втілити у танці ідею конструктивізму в архітектурі. Зізнаюся, я залишився задоволений результатом, який був би неможливим без роботи оператора Тома Маккензі. У проєкті ми показали, як загальнолюдська мрія позначилася на конструктивістській архітектурі.
Участь у проєкті вам запропонував україно-данський художник Сергій Святченко, який і представив вас решті команди. Коли і як ви познайомилися із Сергієм?
Я переконаний, що Святченко — геній у галузі колажу! Ми познайомилися у 2015 році. Тоді я вперше запропонував Сергію спробувати реалізувати спільний проєкт. На жаль, у той момент попрацювати разом не вдалося, але вже у 2019-му ми разом поставили казку «Соловей» (The Nightingale) за мотивами Г. Х. Андерсена в Данському театрі танцю. Сергій став сценографом та художником по костюмах у балеті. Прем`єра відбулася 17 січня 2020 року в Music Hall Aarhus.
Існує думка, що знімати балет — дуже складно. Чому?
Зйомка танцю відрізняється від художнього фільму. Тут вся суть не в словах на тлі декорацій, а в спробі зафіксувати саму мову тіла і точно розставити акценти. При цьому в більшості сцен дуже важливо закарбувати тіло повністю, щоб глядач «почув» те, про що воно говорить. Раніше я вже працював із Томом Маккензі над чотирма фільмами, тому, природно, і цього разу запросив зняти проєкт саме його.
Якого було опинитися у проєкті, де вам відведено станцювати одразу всі партії? Як довго знімали проєкт?
Це завжди непросто виконувати хореографію, яку ти ж і вигадав. Не можу сказати, що я люблю це робити. Ти не бачиш себе збоку, начебто був просто хореографом і працював з артистами. Тут мені довелося покладатися на відгуки та поправки Тома. Ми зняли все у хронологічній послідовності за один день.
Усі партії «Українського конструктивізму» однаково складні технічно та акторськи?
Я не можу сказати, що партії складні. Швидше було непросто показати специфіку кожної сцени, не втрачаючи спільної ідеї. Є один епізод, який нам довелося знімати багато разів, щоби музично відтворити його в ритмі одного з треків Onuka. Коли ти робиш безліч дублів, це неймовірно вимотує психологічно. Я пам`ятаю, як з кожною пробою ставала дедалі нестерпнішою ця розбіжність — повністю викладатися емоційно, зберігаючи тверезе та усунене сприйняття себе збоку.
Чи комфортно вам було працювати з українськими музикантами — Onuka та The Maneken?
Звичайно! Я їхній шанувальник! Тому і я був першим, хто створював матеріал для проєкту. Побачивши мій танець на відео, Onuka та The Maneken написали фантастичну музику. Зазвичай все починається з музики, тому було так цікаво спостерігати, як музика створюється з руху, а не навпаки.
А яку музику ви слухаєте?
Зараз я багато слухаю Eartheater.
А чиєю творчістю ще цікавитеся?
Художників, які привертають мою увагу, безліч. Наприклад, мені близько те, що робить грецький режисер експериментального театру Димитріс Папаіоанну, шведська художниця Карін Мамма Андерссон, мексиканський музикант та композитор у жанрі електронної музики Murcof, шведський кінорежисер Рой Андерссон.
У країнах колишнього СРСР артисти балету не мають своїх персональних агентів. Як справи з цим у вас?
І я не маю свого агента. Я волію у всіх питаннях розбиратися самостійно. Ймовірно, ви будете здивовані, але, на відміну від оперних співаків, театральних чи кіноакторів, музичних виконавців, артисти балету рідко мають своїх агентів, покладаючись на агентів трупи.
У 2012-му ви змінили свій уже усталений імідж і почерк, вступивши до танцювальної трупи Еріка Готьє. Чому?
На той час я вже 9 років провів у Данському Королівському балеті й відчув, що настав час випробувати свої сили на іншій сцені. Роки з Gauthier Dance сформували мене як танцюриста та хореографа. Я дуже радий, що зробив цей крок.
Сергій Полунін колись сказав: «Я взагалі не знав, що таке світ, доки не пішов із Лондонського Королівського театру». Ви досі співпрацюєте з Данським Королівським театром. Він не обмежує вас у творчих пошуках?
Важливо, щоб людина у будь-якій сфері сповна цікавилася навколишнім світом. Я думаю, небезпека роботи у великій компанії полягає в тому, що легше звинуватити систему у своїх невдачах, ніж зберігати цю здорову допитливість. Ніхто не заважає отримувати нові знання, працюючи на великі бренди. Ви підвищите рівень професіоналізму та культури. З 2016 року я став фрілансером, але мої стосунки з моєю материнською компанією залишились незмінними. Мені дуже пощастило, що я досі працюю з Данським Королівським театром, тепер уже в режимі вільного ангажементу.
У неокласичному та сучасному балеті ви досягли успіху не менше, ніж у класичному, підтвердивши статус універсального танцівника. Що допомогло вам досягти таких успіхів?
Я вважаю, що танцювати класичний балет і використовувати балет як техніку — дві різні речі. На мою роботу дуже вплинула моя освіта, історичні балети в моєму портфоліо і навичка пантоміми. Чим більше різних стилів танцюрист випробуватиме на власному тілі, тим більш універсальним артистом він стане. Тепер я можу втілювати ідеї із сучасного стилю, коли танцюю традиційну балетну виставу, і навпаки, тим самим відкриваючи для себе нові горизонти.
І все-таки: 3 правила успіху, якими б ви могли поділитися з читачами ELLE?
Залишайтеся допитливими. Ніколи не відмовляйтеся від ідеї, яка вас захопила. Не вимагайте поваги від інших раніше, ніж самі виявіть його.
Текст: Роксана Рублевська
На фото танцюрист та хореограф Себастьян Клоборг зі своєю партнеркою Марією Кочетковою
