Кажуть, еміграція — це не просто зміна місця проживання, це зміна долі. Але якою буде ця зміна — болісною чи приємною, складною чи цікавою, гнітючою чи надихаючою — вирішує не випадок і не фортуна. Вирішує сама людина.
Станом на грудень 2025 року в країнах Європейського Союзу перебуває понад 4,3 мільйона українських громадян, які були змушені покинути країну через повномасштабне російське вторгнення.
Тема еміграції є одним з лейтмотивів сучасної української історії. А розмови про виклики, з якими українці вимушено стикаються за кордоном, очікувано одні з найактуальніших. Тож ми запросили до розмови Наталію Фурсенко, кандидатку юридичних наук та експертку-практикиню у сфері міжнародного, конституційного та імміграційного права, яка спеціалізується на захисті прав вразливих категорій населення та адаптації правової допомоги до сучасних міжнародних гуманітарних викликів.
«Після початку повномасштабного російського вторгнення Європа стала для багатьох простором безпеки, — каже пані Наталія. — Але безпека не дорівнює безпроблемному життю: еміграція завжди тягне за собою купу практичних питань».
Експертка зауважує, що коло цих питань доволі широке — від «де жити» і «ким працювати» до «які права я маю в новій країні». Так, адаптація — це не лише про мову чи побут. Насамперед це про розуміння правил.
Міст для тих, хто опинився між різними юрисдикціями
Наталія Фурсенко спеціалізується на захисті прав українців за кордоном та забезпеченні доступу до правосуддя для україномовної діаспори. Вона працює на перетині української, іспанської та міжнародної правових систем і зі своєї практики знає: один із головних викликів для українців у Європі — правова невизначеність.
«Часто навіть ті наші співвітчизники, які мають тимчасовий захист, до кінця не розуміють, що саме він гарантує, які обмеження має і як змінюється статус у разі переїзду до іншої країни ЄС», — ділиться пані Наталія. За її словами, те, що здається очевидним в одній державі, може працювати зовсім інакше в іншій.
Умови оренди житла, доступ до медичної системи, порядок отримання соціальних виплат, оподаткування доходів, відкриття банківського рахунку чи реєстрація підприємницької діяльності — усе це, каже Наталія Фурсенко, вимагає уважного читання правил, а не рандомних інтуїтивних рішень.
Щоб спростити життя тим, хто опинився між різними юрисдикціями, правовими статусами та адміністративними вимогами, Наталія розробила Legal Bridge Method. Пані Фурсенко розказує, що сформувала його як відповідь на поширену проблему мігрантів, переселенців, підприємців, фахівців і родин, які після зміни країни проживання стикаються з необхідністю знати та розуміти норми кількох правових систем одночасно.
«Мій метод допомагає перетворити складну правову інформацію на послідовну, практичну та зрозумілу систему рішень, — розповідає експертка. — Спершу ми діагностуємо правову ситуацію, а після аналізуємо застосовані норми на міжнародному, національному та місцевому рівні, щоб побачити ситуацію не у вакуумі, а в широкому правовому контексті».
І тільки після реалізації цих етапів Legal Bridge Method переходить до стратегії: людина отримує не лише відповідь на конкретне питання у вигляді чіткого плану дій, а й розуміння власної ситуації простою мовою, без юридичних термінів.
Академічний ґрунт
Методика правового супроводу Наталії Фурсенко, спрямована на інтеграцію правової підтримки, правопросвітницької діяльності та ефективних механізмів захисту прав мігрантів і вимушених переселенців, має під собою не лише практичну основу, а й родючий академічний ґрунт.
Окремим елементом методики є наукова фіксація: кожен кейс, тенденція або повторювана проблема розглядаються як матеріал для досліджень, аналітики та публікацій. «Це дозволяє не лише допомагати людям у конкретних ситуаціях, — каже пані Наталія, — а й виявляти системні правові виклики, що виникають на перетині українського, європейського та американського права».
У 2009 році Наталія Фурсенко почала викладати в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса. Через три роки після старту викладацької діяльності вона захистила кандидатську дисертацію та з 2012-го працює доценткою кафедри конституційного, міжнародного та кримінального права.
Наталія Фурсенко є авторкою наукових матеріалів, які публікувалися у фахових юридичних виданнях України. Вона написала монографію «Кримінологічна характеристика та запобігання злочинів, учинених неповнолітніми особами жіночої статі в Україні», яка була видана у 2013 році та включена до фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
Такий академічний бекграунд багато про що говорить. Зокрема і про те, що методика Наталії Фурсенко навряд обмежиться суто практичною допомогою. Це не лише інструмент для розв’язання конкретних проблем емігрантів, а й основа для дослідницької роботи — з аналізом повторюваних кейсів, правових прогалин і системних викликів, які постають перед українцями за кордоном.
.jpg)
Різниця правових культур
«Правова культура — окрема тема для розмови», — каже Наталія Фурсенко. І одразу продовжує: «У більшості європейських країн побутові питання формалізовані: договір, листування, терміни подачі документів, підтвердження адреси, офіційні відповіді від установ. Людина, яка не звикла до такого рівня бюрократичної точності, сприймає подібні речі як холодність системи».
«Але насправді йдеться про геть іншу логіку, — резюмує Наталія. — Права працюють тоді, коли вони правильно оформлені».
Працевлаштування, інтеграція дітей, адаптація дорослих — на думку Наталії Фурсенко, все це можна суттєво спростити за допомогою юридичної грамотності: «Вона більше не є додатковою перевагою — для емігранта це базова умова адаптації».
На людину, яка знає свої права та обов’язки, не впливають випадкові поради з Facebook, чутки з viber-чатів чи ірраціональний страх перед інституціями. А значить, вона швидше за інших переходить від режиму під назвою «Виживання» до режиму «Свідоме планування майбутнього».
