За майже 30 років існування Ukrainian Fashion Week змінювалися покоління дизайнерів, народжувалися нові бренди, а українська мода поступово здобувала своє місце на світовій fashion-мапі. Незмінною залишалася одна річ — керівництво інституцією, біля витоків якої стояла Ірина Данилевська. Однак нещодавно, саме в розпал 59-го, офіційно стало відомо про початок нового розділу в історії UFW.
Посаду CEO Ukrainian Fashion Week обійняла Ліза Ущека, яка багато років працювала в команді, зокрема над міжнародними комунікаціями та спеціальними проєктами. Вона очолює інституцію в один із найскладніших періодів для української fashion-індустрії, яка попри повномасштабну війну продовжує розвиватися, відкривати нові імена та зміцнювати свої позиції у світі.
Ліза Ущека
У першому великому інтерв’ю, ексклюзивному для ELLE.UA, ми поговорили з Лізою про відповідальність за майбутнє Ukrainian Fashion Week, міжнародні перспективи українських дизайнерів, виклики сьогодення та підготовку до ювілею. А також про особисте — досвід, втрати й людей, які стоять за її рішенням продовжувати працювати навіть у найскладніші моменти.
Лізо, передусім вітаю тебе з новою посадою. Після майже трьох десятиліть Ukrainian Fashion Week уперше змінює CEO. Ти очолюєш інституцію у дуже специфічний момент для української моди. Якою ти бачиш свою роль у цій новій главі історії UFW?
Світлано, щиро дякую! Насправді це дуже непростий момент, і саме тому я особливо відчуваю відповідальність, обіймаючи посаду CEO зараз. Останні п’ять років ми працюємо в умовах повномасштабної російської війни, яка впливає на життя кожного українця і змінила нашу реальність.
Ukrainian Fashion Week ще у 1997 році заклав місію, яка залишається незмінною попри те, наскільки кардинально за цей час змінився світ: підтримувати українських дизайнерів, сприяти розвитку fashion-індустрії та представляти українську моду в Україні й світі. За майже три десятиліття були фінансові кризи, крах світової економіки, глобальна пандемія, а з 2014 року триває російська війна проти України. Але попри всі ці виклики команда Ukrainian Fashion Week продовжувала виконувати свою місію. Для мене велика честь сьогодні очолювати цю команду професіоналів – і водночас велика відповідальність.
Ліза Ущека
Від заснування Ukrainian Fashion Week не пропустив жодного сезону. Це стало можливим завдяки адаптивності, професіоналізму й відповідальності команди, вірі кожного з нас у те, що ми робимо, і, безумовно, завдяки українським дизайнерам, які завжди були й залишаються нашим найбільшим натхненням. Тому свою роль я насамперед бачу в тому, щоб забезпечити наступність і послідовність цієї роботи, зберігаючи здатність Ukrainian Fashion Week реагувати на виклики й потреби індустрії, які постійно змінюються.
Українські дизайнери Ксенія Шнайдер, Іван Фролов та Юлія Паскаль вийшли на подіум із прапором України наприкінці спільного показу своїх колекцій у лютому 2023 року на Тижні моди в Лондоні (London Fashion Week)
Коли в березні 2022 року ми запустили ініціативу Support Ukrainian Fashion, до якої долучилися 13 тижнів моди в Європі, США та Азії — міжнародні колеги назвали це історичним моментом, адже події одного fashion week відбувалися на платформах інших тижнів моди по всьому світу. Цього вересня одне з ключових світових бізнес видань про моду (Vogue Business) назвало сезон Ukrainian Fashion Week SS27 в Києві історичним та героїчним: “Heroically, 50 brands managed to show against the odds.” На жаль, ми справді живемо в історичні часи. Жити й працювати в них непросто, але для нас важливо не зупинятися.
Говорячи про новий етап UFW: що з побудованого за попередні десятиліття для тебе принципово важливо зберегти, а що, навпаки, потребує переосмислення?
За попередні десятиліття фактично була створена сучасна українська fashion-індустрія такою, якою ми знаємо її сьогодні. Ukrainian Fashion Week на чолі з Іриною Данилевською побудував сильну професійну екосистему всередині країни та сформував міжнародне сприйняття української моди. Один із принципово важливих елементів цієї екосистеми є унікальна вертикаль професійного розвитку дизайнерів. За ці роки було створено своєрідний launch pad, який підтримує їх на різних етапах: від конкурсу «Погляд у майбутнє» та платформи New Names до спільних, а згодом і самостійних показів в офіційній програмі Ukrainian Fashion Week. Цю систему доповнюють гранти, співпраця з ритейлерами та можливості професійного розвитку, які ми створюємо разом із фондами та established українськими брендами.
І сьогодні, можливо, як ніколи раніше, ми бачимо ефективність цієї системи: нове покоління брендів входить в індустрію, професійно розвивається і будує бізнес навіть під час повномасштабної війни. Цю вертикаль для мене принципово важливо зберегти й розвивати далі.
Щодо переосмислення — я не прихильниця гучних програмних заяв.
Можливо, це пов’язано і з тим, що більшу частину свого професійного шляху я звикла бути тією людиною, яка лишається behind the scenes важливих процесів. Те, як сьогодні українських дизайнерів та українську fashion-індустрію сприймають у світі, — результат багаторічної послідовної роботи всієї професійної спільноти та команди Ukrainian Fashion Week. Для мене важливо зберегти цю наступність, водночас уважно реагуючи на те, як змінюється індустрія, потреби дизайнерів і реальність, у якій ми всі працюємо. Тому нововведення, безумовно, будуть, але для мене вони мають бути не заради самого факту змін, а відповіддю на конкретні потреби української fashion-індустрії.
Окремим фокусом для мене залишається міжнародний напрям. Останні роки я відповідала за міжнародні комунікації Ukrainian Fashion Week та реалізацію наших спеціальних проєктів за кордоном, тому ця сфера для мене особливо близька і надалі залишатиметься під моєю особистою увагою. Ми продовжуватимемо розвивати міжнародну співпрацю як на медійному, так і на інституційному рівні — зокрема будувати довгострокові партнерства з міжнародними fashion-інституціями, професійними організаціями та іншими учасниками глобальної індустрії.
Ірина Данилевська залишається співзасновницею UFW і продовжує працювати з командою. Як відтепер буде розподілена відповідальність між вами (не на папері, а по факту)?
Історично в управлінні Ukrainian Fashion Week як компанією Ірина Данилевська обіймала посаду CEO, а Володимир Нечипорук був генеральним продюсером Ukrainian Fashion Week. З 2022 року Володимир зосередився на важливому напрямі благодійної діяльності з фондом «Янко», і відтоді Ірина фактично поєднувала функції CEO та генерального продюсера. Посада генерального продюсера наразі залишається вакантною, і ми дуже чекаємо на повернення Володимира до команди Ukrainian Fashion Week.
Ліза Ущека та Ірина Данилевська
Тепер, коли я обійняла посаду CEO, ми з пані Іриною можемо знову більш чітко розподілити напрями відповідальності. Як CEO, окрім загального стратегічного та операційного управління Ukrainian Fashion Week, я відповідатиму за Департамент комунікацій, Департамент міжнародних комунікацій, Департамент роботи з дизайнерами та Департамент спеціальних проєктів. Ірина Данилевська зосередиться на роботі з продюсерським департаментом, партнерствах і бюджеті Ukrainian Fashion Week — напрямах, які вона взяла на себе після 2022 року.
Саме про такий розподіл відповідальності ми домовилися з пані Іриною на період до завершення повномасштабної війни. Для нас це передусім питання ефективності: коли кожна з нас має чітко визначені напрями, яким може приділяти максимальну увагу. І ми надалі ефективно працюватимемо як одна команда. При цьому ключові стратегічні рішення щодо Ukrainian Fashion Week ми, безумовно, продовжуємо обговорювати й ухвалювати разом.
59-й сезон Ukrainian Fashion Week завершився. Якщо подивитися на нього вже з позиції CEO, що він показав тобі про стан української fashion-індустрії сьогодні — її силу, проблеми та напрям, у якому вона рухається?
59-й сезон Ukrainian Fashion Week українські та міжнародні медіа назвали не лише історичним, а й героїчним. Колекції створювалися в надзвичайно складних умовах, і сам сезон пройшов на тлі посилених повітряних атак на Київ. Через тривалі повітряні тривоги три покази: VIKTORANISIMOV, VOROZHBYT&ZEMSKOVA та Darja Donezz — зрештою відбулися в укритті, а показ J‘amemme було затримано майже на три години. Водночас усі 50 брендів в офіційній програмі представили свої колекції, попри перешкоди.
VIKTORANISIMOV
Darja Donezz
VOROZHBYT&ZEMSKOVA
У березні цього року під час попереднього сезону було зруйновано виробництво VIKTORANISIMOV, але вже у вересні бренд представляє нову колекцію. Через повітряну тривогу показ відбувається в укритті, а фотографії з нього згодом облітають українські та міжнародні медіа. Для мене ця історія багато говорить про стан української fashion-індустрії сьогодні: бренди зазнають втрат, з якими за нормальних обставин бізнес не мав би стикатися, але продовжують працювати, зберігати команди, створювати нові колекції й будувати майбутнє тут, в Україні.
.jpg)
VIKTORANISIMOV
І водночас у межах одного сезону ми бачимо майже тридцятирічну тяглість української fashion-індустрії. Поруч із VIKTORANISIMOV та VOROZHBYT&ZEMSKOVA, які є резидентами Ukrainian Fashion Week ще з 1997 року, свої колекції представляє нове сильне покоління — бренди TONiA, DANIA STINOVA, LeCRi та інші, які були засновані вже після початку повномасштабної війни. Вони розвивають власну естетику, будують бізнеси й поступово займають своє місце в індустрії. Для мене саме ця одночасна присутність різних поколінь — від дизайнерів, які формували українську моду від моменту становлення незалежної fashion-індустрії, до брендів, народжених уже в реальності повномасштабної війни, — є одним із найсильніших свідчень її життєздатності.
TONiA
.jpg)
DANIA STINOVA
.jpg)
LeCRi
І тут для мене особливо важливо, що ми бачимо в дії ту професійну вертикаль, про яку я говорила раніше: молодий дизайнер може почати свій шлях із «Погляду у майбутнє», перейти до New Names і спільних форматів, а згодом — до самостійного показу в офіційній програмі Ukrainian Fashion Week. Те, що цей шлях продовжує працювати під час повномасштабної війни і що саме зараз з’являються нові бренди, які стають стійкими бізнесами, для мене є одним із найважливіших показників життєздатності індустрії. І наше завдання — створювати умови, за яких ця енергія надалі перетворюватиметься на професійний розвиток, сталі бренди й сильні українські fashion-бізнеси.
Цей сезон почався з розмови про fashion-бізнес — продажі, стійкість брендів, нові моделі розвитку. Чи означає це, що трансформується й роль самого UFW: від майданчика для презентації колекцій до інституції, яка має допомагати дизайнерам розвивати бізнес ще більше?
Я б не говорила про трансформацію Ukrainian Fashion Week у бізнес-інституцію. Радше йдеться про посилення ролі, яку UFW виконує вже впродовж десятиріч. Адже презентація колекції — лише один з етапів для бренду. Для нас важливо створювати середовище, у якому дизайнери отримують не лише медійну видимість, а й професійні зв’язки та можливості для розвитку бізнесу.
Саме тому 59-й сезон ми розпочали з нашої щорічної бізнес-конференції, яку вже вдруге провели в ЦУМі разом із white rabbit agency.
.jpg)
Цього року говорили про дуже практичні питання, які сьогодні безпосередньо важливі для розвитку українських fashion-бізнесів — від адаптивності до продажів та масштабування. Для нас важливо, що ця розмова спиралася не лише на окремі кейси, а й на дані. У 2024 році, напередодні повернення Ukrainian Fashion Week до Києва після чотирьох міжнародних сезонів від початку повномасштабного вторгнення, ми провели окреме дослідження стану української fashion-індустрії у період із 2022 до 2024 року. Тоді дані вже свідчили про ознаки відновлення внутрішнього ринку та одночасне зростання міжнародних продажів. Українські бренди надзвичайно швидко й професійно адаптувалися до нових викликів, спричинених повномасштабною війною.
У серпні 2026 року ми провели нове дослідження серед брендів-учасників цього сезону, і його результати підтвердили, що це зростання продовжується. У середньому бренди повідомили про зростання B2B-продажів на внутрішньому ринку на 30%, а якщо разом враховувати B2B- та D2C-канали, показники зростання сягали до 70%. Сьогодні ми можемо говорити про те, що проведення Ukrainian Fashion Week у Києві є одним із важливих чинників, які стимулюють попит на українські бренди на внутрішньому ринку.
Для нас існує прямий зв’язок між силою локального ринку та міжнародним зростанням. Стабільне зростання і сильні позиції в Україні дають брендам економічне підґрунтя для подальшого масштабування. Наступними складовими стають міжнародна видимість, професійні зв’язки та доступ до нових можливостей за кордоном. Ukrainian Fashion Week працює на кожному з цих рівнів.
Значна частина міжнародної уваги до української моди після 2022 року була пов’язана з Україною та війною. Як сьогодні перейти від солідарності та інтересу до країни — до системного інтересу до українських брендів як конкурентних гравців глобальної fashion-індустрії?
Насправді міжнародна увага до української моди та наративи дуже змінилися з 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення ми справді бачили велику хвилю солідарності, людяності та щирого бажання підтримати українське саме тому, що воно українське. Це було надзвичайно важливо для нашої української fashion-індустрії в той момент. Утім за роки цей інтерес пройшов природну трансформацію.
.jpg)
«Маніфест української моди: понад 50 дизайнерів та медіадіячів на сходах Українського дому на відкритті Ukrainian Fashion Week SS25, Київ, 1 вересня 2024 року
У 2026 році ми вже можемо говорити про те, що українські бренди цікаві міжнародним медіа, баєрам і покупцям не лише через країну. Вони довели свою професійну спроможність: змогли зберегти бізнеси, перебудувати виробництво, логістику й комунікацію, вийти на нові ринки та вибудувати стабільні процеси в абсолютно нестабільних умовах. І ця адаптивність сьогодні сама по собі є важливою конкурентною перевагою.
Але зрештою вирішальними залишаються продукт, сильний ДНК бренду та якість. Солідарність може привернути увагу до бренду вперше, але вона не може забезпечити довгостроковий інтерес міжнародного ринку. Для цього колекція має бути актуальною, продукт конкурентоспроможним, а сам бренд професійно готовим працювати з міжнародними партнерами. І сьогодні ми бачимо дедалі більше українських брендів, які відповідають цим вимогам і займають власне місце в глобальній fashion-індустрії.
Мені здається дуже показовим і те, як змінилася сама міжнародна розмова про українську моду. Якщо після початку повномасштабної війни значною мірою це була історія «збереження та виживання», то сьогодні ми дедалі більше говоримо про те, як бренди трансформуються та розвиваються: відкривають нові ринки, будують міжнародні партнерства, зростають як бізнеси й створюють успішні кейси попри обставини, в яких працюють.
Українські бренди за останні роки отримали безпрецедентну міжнародну видимість. Але видимість не завжди конвертується у продажі та сталу присутність на глобальному ринку. Чого сьогодні бракує багатьом брендам, щоб зробити цей перехід?
Міжнародна видимість — це надзвичайно важливий перший крок, але між публікацією в міжнародному медіа чи увагою до колекції та стабільними продажами на глобальному ринку існує ще дуже багато етапів.
Насамперед міжнародне масштабування потребує ресурсу. Бренд має бути готовим забезпечувати необхідні обсяги виробництва, дотримуватися термінів, вибудовувати логістику, працювати з міжнародними замовленнями, інвестувати в команду, sales і маркетинг. Для українських брендів усе це відбувається в умовах повномасштабної війни, коли до звичайних ризиків fashion-бізнесу додаються перебої з енергопостачанням, логістичні складнощі й постійна невизначеність.
Друге — це системні професійні зв’язки. Один контакт із баєром або одна міжнародна презентація рідко приводять до сталої присутності на ринку. Потрібна послідовна робота протягом кількох сезонів: showroom, sales-агенти, контакти з ритейлерами, розуміння конкретного ринку та його цінової політики, регулярна комунікація з міжнародними медіа й професійною спільнотою.
І саме тому я постійно повертаюся до важливості сильного внутрішнього ринку. Міжнародна експансія потребує інвестицій, а отже, бренду необхідне економічне підґрунтя, яке дозволяє планувати не один сезон, а кілька років наперед. Сильний бізнес в Україні дає значно більше можливостей для того, щоб міжнародний інтерес конвертувався не в одноразовий успіх, а в довгострокову присутність.
Міжнародний розвиток стане одним із ключових напрямів твоєї роботи. Які ринки, партнерства чи формати присутності сьогодні є пріоритетними для Ukrainian Fashion Week? І яким має бути конкретний результат цієї роботи для українських дизайнерів?
Міжнародний розвиток залишається одним із ключових напрямів моєї роботи. Останні роки я відповідала за міжнародні комунікації та спеціальні проєкти Ukrainian Fashion Week за кордоном, тому для мене це продовження тієї роботи, яку ми вже системно ведемо.
Природно, що сьогодні ми найбільш активно працюємо саме з європейським ринком. Водночас для нас міжнародний розвиток — це не лише питання географії, а радше пошук перспективних можливостей для українських дизайнерів і побудова довгострокових партнерств. Ми продовжуємо підтримувати теплі професійні зв’язки з усіма 13 fashion-інституціями в Європі, США та Азії, які після початку повномасштабного вторгнення представляли українських дизайнерів на своїх платформах у рамках ініціативи Support Ukrainian Fashion. Для мене особливо важливо, щоб ці зв’язки не залишилися лише частиною чотирьох міжнародних сезонів упродовж 2022-2024 років.
І ми вже бачимо конкретні результати цієї інституційної співпраці. Після наших спільних міжнародних проєктів українські бренди продовжили вже самостійно представляти свої колекції: KSENIASCHNAIDER втретє провели незалежний показ на London Fashion Week, SIDLETSKIY втретє представили колекцію в рамках презентації на Copenhagen Fashion Week, VIKTORANISIMOV та PLNGNS представляють колекції на Berlin Fashion Week. Для мене це дуже важливий показник: міжнародні сезони Ukrainian Fashion Week стали не одноразовою можливістю для презентації українських дизайнерів за кордоном, а для частини брендів — основою для подальшої інтеграції в міжнародний fashion-календар.
KSENIASCHNAIDER
SIDLETSKIY
PLNGNS
Зараз ми працюємо одразу над кількома великими міжнародними проєктами. Один із них — українсько-шведська ініціатива на перетині fashion і дизайну, яку ми плануємо реалізувати у 2027–2028 роках. Паралельно на етапі конкретного планування з міжнародними партнерами перебувають ще два важливі проєкти. Я дуже хочу поділитися деталями, але міжнародні партнерства потребують великої кількості узгоджень, часу й ресурсу, тому не хотіла б анонсувати те, що ще перебуває в процесі підготовки.
А конкретний результат цієї роботи для дизайнерів для мене дуже зрозумілий — міжнародна видимість має перетворюватися на реальні професійні можливості: контакти з баєрами та ритейлерами, присутність у міжнародних медіа, вихід на нові ринки та вибудовування довгострокових зв’язків. Тобто наше завдання— не просто показувати українську моду світу, а створювати умови, за яких українські бренди стають дедалі більш інтегрованими в глобальну fashion-індустрію.
.jpg)
Поряд із відомими брендами UFW продовжує відкривати нові імена. Чого сьогодні насправді потребує молоде покоління українських дизайнерів — і чи достатньо їм самої можливості показати колекцію на Ukrainian Fashion Week?
Молоде покоління дизайнерів — це один із важливих показників життєздатності української fashion-індустрії. Те, що під час повномасштабної війни з’являються нові бренди, молоді дизайнери створюють колекції, будують команди й починають власні бізнеси, означає, що індустрія попри всі виклики формує майбутнє в Україні.
Наша система підтримки, наш launch pad або вертикаль складається з низки елементів. Це премії для переможців конкурсу «Погляд у майбутнє», гранти від партнерів і ритейлерів для учасників New Names, Kachorovska Emerging Brands Prize, які вже четвертий сезон підтримують бренди-учасники спільних показів.
конкурс «Погляд у майбутнє»
Kachorovska Emerging Brands Prize
Це також проєкт The Culture of Design з INTERTOP, у межах якого молодий дизайнер отримує грант і можливість пройти весь шлях створення колекції для великого ритейлу — від розробки продукту до розуміння того, як він працює в реальному комерційному середовищі.
The Culture of Design з INTERTOP
Уже другий рік ми також проводимо професійну резиденцію для фіналістів «Погляду у майбутнє». Для молодих дизайнерів це можливість побачити індустрію зсередини, отримати практичні знання, познайомитися з її ключовими учасниками й почати формувати власне професійне коло.
Тобто для нас це комплексна система: видимість і можливість представити колекцію на Ukrainian Fashion Week, фінансова підтримка, професійні знання, досвід і нетворкінг. І я дуже вдячна нашим партнерам — українським бізнесам та брендам, які розуміють важливість інвестицій у нове покоління. Адже підтримуючи молодого дизайнера сьогодні, ми фактично інвестуємо в те, якою буде українська fashion-індустрія через п’ять чи десять років.
Цього сезону UFW знову вийшов далеко за межі класичного подіуму — покази й презентації відбувалися в Національній опері, на Центральному вокзалі, у форматах перформансів та артпроєктів. Яким ти бачиш формат Ukrainian Fashion Week у майбутньому? І чи залишається класичний runway його основою?
Сьогодні ми бачимо, що саме поняття показу стає значно ширшим. Дизайнери дедалі частіше сприймають його не просто як презентацію нової колекції, а як можливість занурити редакторів, баєрів, клієнтів у світ бренду — передати його естетику, цінності та історію.
Цього сезону the COAT by Katya Silchenko представили колекцію в Національній опері України, J’amemme — у Червоній залі Центрального вокзалу.
the COAT by Katya Silchenko
the COAT by Katya Silchenko
the COAT by Katya Silchenko
J’amemme
.jpg)
J’amemme
J’amemme
Одразу згадую у попередніх сезонах показ GUNIA Project у пам’ятці архітектури — Золотих воротах, показ-виставу «Івасик» бренду FROLOV, артперформанси PASKAL та Nadya Dzyak, коли сукні бренду перетворились на частину арт-інсталяції.
.jpg)
GUNIA Project SS`25
PASKAL SS`25
.jpg)
Nadya Dzyak SS`25
.jpg)
FROLOV SS`25
Ми бачимо все більше колаборацій дизайнерів із сучасними митцями. Це частина ширшої глобальної тенденції: fashion show дедалі частіше стає способом створення цілісного досвіду навколо колекції. І цей процес активно відбувається в Україні навіть попри повномасштабну війну.Можливо, саме в цьому є одна з сильних рис української fashion-індустрії сьогодні. Обставини могли б підштовхувати дизайнерів до того, щоб робити необхідний мінімум, але натомість вони продовжують створювати складні постановки, знаходити неочікувані локації, працювати в колабораціях і щоразу шукати нові формати для представлення колекцій. Тому я думаю, що в наступних сезонах ми побачимо ще більше експериментів із форматом показу.
Українська fashion-індустрія вже п’ять років працює в умовах особливих викликів — з проблемами виробництва, кадрів, логістики та фінансування. Яких системних змін вона потребує найбільше? І на що з цього UFW справді може впливати?
Насправді багато викликів, з якими сьогодні працюють українські бренди, виходять далеко за межі fashion-індустрії. Це наслідки повномасштабної війни: ризики для виробництв, дефіцит кадрів, складніша логістика, обмежений доступ до додаткових програм фінансування, непередбачуваність для довгострокового планування. Ukrainian Fashion Week не може вирішити всі ці проблеми, і для мене важливо чесно розуміти межі нашого впливу.
Водночас ми багато обговорюємо в команді з колегами те, що роль і відповідальність Ukrainian Fashion Week перед індустрією сьогодні значно ширші за класичну функцію fashion week. У багатьох країнах завдання тижня моди передусім полягає у створенні професійної платформи для презентації колекцій. В Україні цього недостатньо. Для нас важливо розуміти, що відбувається з брендами до і після показу, як змінюється внутрішній ринок, яких ресурсів та можливостей брендам бракує для подальшого розвитку. Саме тому ми проводимо дослідження стану українських fashion-бізнесів, аналізуємо динаміку внутрішнього ринку, створюємо освітні й професійні формати, залучаємо гранти та партнерські можливості, працюємо з ритейлом і міжнародними інституціями.
У цьому сьогодні проявляється одна з особливостей Ukrainian Fashion Week: наша робота не починається і не закінчується проведенням тижня показів двічі на рік. Ми відчуваємо відповідальність за розвиток професійної екосистеми.
Наступний рік стане для Ukrainian Fashion Week ювілейним — 30 років. Яким ви з командою бачите це 30-річчя: ретроспективою великої історії чи радше точкою відліку для нового етапу? І чи вже можете поділитися першими планами? Чи хоча би першими натяками…
Тут мені доведеться трохи поборотися із собою, тому що я дуже не люблю говорити про те, що ще не реалізовано. Утім планів на 30-річчя у нас справді багато, і одним із них хочу поділитися вперше із ELLE.
Ми перебуваємо на фінальній стадії розробки оновленого сайту Ukrainian Fashion Week, і ювілейний рік хочемо присвятити відновленню та систематизації архівів української fashion-історії. І тут я обов’язково хочу відзначити мого колегу Романа Тимофєєва, Head of Content Ukrainian Fashion Week, який дав важливий поштовх цій роботі.
Росія намагається знищувати не лише фізичні об’єкти, а й українську культурну пам’ять впродовж століть. Тому сьогодні робота з архівом набуває для нас особливого значення — зберігати, відновлювати й робити доступною історію української сучасної моди — це одна з наших форм протистояння. Це складний і масштабний процес, але збереження цієї професійної пам’яті є одним із важливих напрямів нашого 30-річчя.
Водночас ми точно не хочемо, щоб ювілей перетворився виключно на ретроспективу. Ukrainian Fashion Week був заснований у 1997 році і є першим тижнем моди в Центральній та Східній Європі, і за ці майже три десятиліття сформував сучасну fashion-індустрію, якою ми її знаємо зараз. І тут справді є що розповісти — і дизайнерам, які пройшли цей шлях, і стилістам, фотографам, моделям та іншим професіоналам, які її створювали. Тому ми готуємо спеціальні проєкти, які покажуть різні аспекти цих 30 років. Для нас це можливість зберегти нашу пам’ять і водночас почати писати наступний розділ історії сучасної української моди разом з Ukrainian Fashion Week.
J`amemme
Якби історія склалася так, що тобі випало б очолювати Ukrainian Fashion Week наступні 30 років) Якою би ти хотіла бачити цю інституцію через ці 30 років? А українську моду?
Це досить непросте питання в наш непевний час. Цього сезону на Ukrainian Fashion Week я постійно думала про те, що ми як ніколи маємо детально планувати все — мати план A, B, C і водночас розуміти, що будь-якої миті обставини можуть змінитися. Я взагалі не дуже люблю багато говорити про те, що ми тільки плануємо зробити. Мені значно ближче спочатку зробити, а потім говорити про результат. Тим більше в Україні, де ми всі, здається, особливо навчилися цінувати не обіцянки, а конкретні дії.
Через 30 років, можливо, зміняться формати, технології, ринки, саме розуміння fashion week — але я хотіла б, щоб незмінною залишалася наша здатність розуміти потреби українських дизайнерів, підтримувати їхній розвиток і створювати для них нові можливості.
А щодо української моди — тут мені значно легше бути оптимісткою. Навіть зараз ми бачимо нове покоління брендів, частина з яких була заснована вже під час повномасштабної війни й попри все розвивається та будує бізнеси, а поруч із ними — визнані бренди з багаторічною історією та міжнародним успіхом. Для мене ця тяглість поколінь — найкращий доказ того, що українська fashion-індустрії має успішне майбутнє. Уже сьогодні ми бачимо, наскільки органічно українські дизайнери стають частиною глобального fashion-контексту: Мадонна є амбасадоркою Ruslan Baginskiy, Beyoncé обирає FROLOV, а буквально нещодавно Енн Гетевей з’явилася в образі J’AMEMME. І таких кейсів стає дедалі більше.
Через 30 років мені хотілося б бачити українську моду сильною глобальною індустрією, для якої міжнародний успіх українських брендів — не окрема історія, яку ми з гордістю розповідаємо, а невіддільна органічна складова. І Ukrainian Fashion Week — та інституція, яка всі ці роки допомагала цю реальність створювати.
І трохи про особисте: в чому ти сьогодні черпаєш сили й натхнення для роботи, пов’язаної з красою й талантами, але сповненої викликів і випробувань історичних часів?
Для мене тут поєднуються дві дуже різні сили. Перша — це величезне натхнення, яке я знаходжу в українських дизайнерах та їхніх командах. У розмовах із ними, в історіях про те, як створюються колекції, як посеред усіх руйнувань, які приносить війна, вони знаходять у собі сили продовжувати творити.
Часто за прекрасними колекціями стоять болючі та складні історії нашої реальності. Через моду ми можемо розповідати їх світові — як, наприклад, історію будинку-музею Поліни Райко в Олешках, змитого хвилею після підриву росіянами Каховської ГЕС. Творчий спадок художниці став натхненням для колекції NADYA DZYAK, представленої на London Fashion Week і в такий спосіб творчість Поліни Райко продовжила жити вже в іншій формі. На жаль, люди за кордоном можуть втомлюватися від потоку трагічних новин про Україну, але іноді до них можна достукатися через колекцію, образ, історію українського бренду і таким чином знову розповісти про те, що з нами відбувається. Для мене в цьому також є великий сенс нашої роботи.
А друга сила — значно особистіша, і мені досі досить боляче про це говорити. Це досвід втрат, яких за ці роки стало надто багато. Російськими ударами було багаторазово сильно пошкоджено будинок моєї мами, і, напевно, саме тому я особливо гостро сприймаю фізичне знищення і те, наскільки важливо сьогодні зберігати все, що ми можемо зберегти, і продовжувати створювати нове.
Під час війни загинув і мій дуже близький друг дитинства, мій однокласник Микита Пархоменко. Йому було 25 років. Він два роки захищав Україну і загинув під час виходу з Бахмута. Для мене він був прикладом Супермена в реальному житті. Він мріяв бути моделлю, але свідомо обрав захищати своїх близьких, свою країну, нас — у такому молодому віці. І тепер, коли я бачу ветеранів на подіумі Ukrainian Fashion Week, я часто думаю про нього. Думаю про те, що він віддав своє життя за можливість для нас продовжувати жити й робити те, що ми робимо. Це занадто висока ціна.
Тому коли я втомлююся, коли здається, що більше немає сил, коли о третій ночі дописую інтерв’ю чи закінчую черговий робочий день, я думаю про нього і розумію, що це не важко. Порівняно з тим, що роблять наші захисники, це не важко.
Напевно, мої сили сьогодні народжуються саме десь на перетині цих дуже різних почуттів: болю від втрат і руйнувань та величезного захоплення людьми, які попри все продовжують створювати, і безмежної вдячності тим, хто дає нам можливість це робити. І саме тому для мене так важливо продовжувати.
