Олена Кривенко стала до оборони волонтерського фронту задовго до 24 лютого. Голова благодійного фонду «КОЛО» стала на цей шлях 2014 року на тлі військових дій на Донбасі. Тож для неї не нове — пробивати мури й вигадувати, як реалізувати той чи інший проєкт або ідею, де знайти під це кошти. «Але чи не найголовніше, чого мене навчила ця війна: ми завжди можемо більше, ніж ми очікували від себе», — зізнається вона і радить «лупати цю скалу» далі, кожному на своєму фронті, на максимумі своїх можливостей. Про допомогу як спосіб життя, найбільші страхи та мотивацію рухатися далі — Олена Кривенко розповіла в інтерв’ю для ELLE.UA.
Яку конкретно допомогу зараз надає «КОЛО»?
До війни напрямками нашої діяльності були освіта, культура та медицина. Один із останніх наших проєктів мирного часу був онлайн-курс про традиційну українську культуру «Знай свою Україну», в команді ми називали його ЗСУ і жартували, що воюємо на культурному фронті. Зараз шкодую про те, що не реалізували цей проєкт раніше.
На жаль, до війни було не так просто залучити кошти для культурних ініціатив, хоча це дуже важливий фронт і його теж варто боронити.
У 2021 році проєкт «Знай свою Україну» стартував завдяки фінансуванню УКФ і ми змогли зробити перший з чотирьох запланованих модулів, він доступний на онлайн-платформі EdEra у відкритому доступі.
З початком війни ми переорієнтували нашу діяльність під напрямки евакуації, гуманітарної допомоги та медицину (закупівля ліків, персональних аптечок та обладнання для лікарень). Також допомагаємо ЗСУ з захисною екіпіровкою. Турнікети і тепловізори, памперси і фломастери, піґулки та спальники, а також ШВЛи, VACи, УЗД і медична спецура… Перелік потягне на добрий том.
Який вигляд має ваш звичайний воєнний день?
В мене вже третій місяць — один день, в режимі нон-стоп. Був період, коли робочий день в середньому тривав близько 20 годин і це був просто нещадний графік, але водночас він став і рятівним, бо часу на переживання та страхи я зовсім не мала. Мій день — це координація з нашим штабом, підготовка документів, опрацювання запитів, пошук потреб та робота з постачальниками, підготовка заявок та моніторинг грантів, питання доставок, оформлень та розмитнень. І ще 1001 запитання, які прилітають по ходу.
У мене зараз правило: брати телефон до рук після сніданку, бо якщо зробити навпаки, то є ризик поснідати після 18:00.
Я намагаюсь вибудовувати рамки та режим дня, щоб було трошки часу на поїсти, поспати і 20 хвилин на прогулянку з доньками.
Певно, за ці місяці вам багато що довелося побачити й почути. Яка історія вас вразила найбільше?
Наше «КОЛО» вже певний час вдосконалює лікарню швидкої допомоги в Миколаєві. За часів ковіду вона була поза фінансовою підтримкою держави, бо швидка не лікує ковід. Перед війною лікарня не стала об’єктом інвестицій МОЗ. Але війні начхати на ковід і відомчі плани. Тож десяток мобільних моніторів пацієнта від «КОЛА», за словами завреанімацією Дмитра Федоренка, значно зменшили смертність. Монітори, кардіограф, шприцеві насоси, хірургічне асорті, фарма — трішки модернізували лікарню.
Ми відправили панові Дмитру таблицю залишків по складу одного з небагатьох працюючих дистриб’юторів медичного обладнання з проханням обрати на 130-170 тисяч гривень. Мовляв, на цей момент більшої суми у нас на рахунку не було на ці потреби. «Супер», — сказав пан Дмитро. — «Але я там побачив наркозну станцію, без неї дуже важко… розумію, що 1350 000 гривень — це забагато...» Далі — справжня магія. Нам у Facebook приходить запит від сім’ї українців:
— Мій чоловік-айтішник зробив додаток, зібрали трохи грошей, як краще їх використати?
— А у вас буде мільйон гривень на наркозну станцію?
— Зараз пораджуся з чоловіком і командою...
Наркозна станція вже в Миколаєві! Разом із шістьома апаратами VAC-терапії, ще одним кардіографом, ще двома шприцевими насосами, витратниками для попередніх апаратів VAC-терапії, 600 літрами питної води.
В такі моменти я вірю, що світло переможе темряву.
А ще була історія, коли мені зателефонував незнайомий на той момент чоловік, виявилось, наш фонд йому порадили, а він хотів організувати благодійну подію і зібрати кошти для допомоги Україні в ці важкі часи. За 30 хвилин ми вже мали спільну зустріч та обговорювали можливі благодійні лоти від колекційних Ferrari до картини Пікассо. Я в той день не могла повірити, що таке в принципі буває, і весь час здавалося, що хтось визирне з-за рогу і скаже: «Посміхніться, вас знімають прихованою камерою!» Але ні, подія організовується, вже призначені дата та місце, шановні гості отримують запрошення.
В які моменти вам буває страшно?
Страшно, коли прилітають звістки про втрати, коли отримуєш повідомлення про смерть знайомих людей.
Опишіть людей, які волонтерять разом з вами.
В нашому «КОЛІ» справді неймовірні люди:
Юрков Олександр, наш координатор волонтерського штабу «КОЛО», злагодженість, чіткість та структурованість, мабуть, його друге ім’я.
Юрій Журавель, музикант і художник, подарував «КОЛУ» неймовірно сильну мантру, що є водночас хітом гурту OT VINTA.
Dorje Batuu, крутий-письменник, український бурято-монгол, підтримує «КОЛО» словом і донейтами з США.
Потужна інформаційна підтримка відомого літератора Антона Фридлянда допомагає збирати кошти на медобладнання для шпиталів.
Смачні донати від благодійних майстер-класів кулінарного блогера Едуарда Насирова забезпечують смаколиками українців, що опинилися в скруті.
Лідер гурту MANDRY Сергій Фоменко опікується культурно-мистецькими проєктами. Ми маємо регулярні благодійні онлайн-концерти завдяки Музичному батальйону.
Окремі обійми голові оргкомітету Ukrainian Fashion Week Ірині Данилевській за блискуче координування процесів та медійну підтримку.
Найбільша цінність для мене — це люди. Якось прийшла думка, що війна стількох забрала та віддалила від мене, але скільки ж чудових людей вона мені подарувала, скількох обмежень та бар’єрів позбавила.
Що вам допомагає не падати духом? Де ви зараз черпаєте сили, аби допомагати іншим?
Мене тримають мої діти і наші хлопці-військові — саме завдяки їм я тримаюсь. Завдяки дітям не дозволяю собі розкисати, а завдяки нашим хлопцям маю на кого рівнятися у стійкості, витривалості та ефективності.
Що б ви сьогодні хотіли сказати українцям і світові?
Світ відкрив для себе Україну сьогодні, ми надихаємо не тільки себе, але й інші країни.
Війна в Україні — це боротьба не за територію чи ресурси, це глибоке ціннісне протистояння двох світів, яке триває не одне століття, і мені хочеться побажати всьому світу сьогодні BE BRAVE AS UKRAINE.
Мені хочеться, щоб підтримка світу була такою ж хороброю, одностайною та монолітною, як і наше протистояння ворогу.
Як допомогти фонду «КОЛО»
Зробити благодійний внесок можна карткою або за реквізитами:
Отримувач: Благодійна організація «Благодійний фонд «КОЛО»
Код отримувача: 38813073
Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Bank SWIFT Code: PBANUA2X
Рахунок отримувача:
UAH: UA243052990000026007026706447
EUR: UA663052990000026000046706747
USD: UA863052990000026008036712787
