Цьогоріч етноколектив YAGODY потрапив до п’ятірки лідерів у фіналі національного відбору на Євробачення. Виконавиці презентували пісню Tsunamia — про силу, праведну лють і міцність українського народу.
Ця композиція — гармонійне продовження творчості YAGODY. Колектив експериментує з музикою та використовує театральність, щоб найкраще передати сенс українських народних пісень. Про власну унікальність, закордонні тури та плани на майбутнє виконавиці розповіли в інтерв’ю для ELLE.
У чому унікальність гурту YAGODY на українській музичній сцені?
Ми — колектив, який ніколи не мав амбіцій здобувати всеукраїнську або міжнародну популярність. Ми творили для себе, і в цьому завжди була своя магія, адже в такому потоці творчості не було зобов`язань та обмежень часу. Ми не поспішали нікуди, не слідували трендам, а творили те, що відчували. Тож музика для нас довгий час була лише хобі. Цікаво також, що ширше визнання до нас прийшло спершу не в Україні, а в Європі. Ми встигли відвідати Польщу, Чехію, Німеччину, Норвегію, Австрію, Словаччину, Люксембург, Угорщину, Румунію, Словенію. Здавалося б, українська етномузика — для кого вона може бути цікавою за кордоном?! Проте, починаючи з 2022 року, світ дізнається про нашу автентичність і дивується, помічаючи, що наша культура нічим не схожа на російську.
Більшість нашого репертуару складається з пісень, які наші мами та бабусі співали нам у дитинстві. На відміну від інших етноколективів ми не подорожуємо у творчі експедиції, а переносимо родинну традицію на сцену.
.jpg)
Чому ви особливо звертаєте увагу на народні пісні у вашій творчості? Яким чином переосмислюєте старовинні тексти?
Жодна нація не має такої кількості пісень, скільки створив український народ. Їх у нас понад 200 тисяч, це найбільша кількість у світі. Через них відображено всі аспекти нашого життя: боротьбу з ворогами та силами природи, героїчні вчинки та господарські заняття, радощі та скорботи, надії та мрії. Національна пісня є неодмінною складовою будь-якої події в житті людини, і це свідчить про велике значення культури. У піснях та фольклорі збереглось те, що намагалася знищити цензура та колонізатори.
Українська народна пісня — це не просто гарна мелодія, вона містить у собі ДНК нашої нації, тому відновлення та передача її нащадкам має велике значення. Тому ми намагаємося зберегти народну традицію та дати їй нове життя.
Робота з народними піснями вимагає творчого підходу зі збереженням їхньої живої сутності. Ми постійно експериментуємо з українською народною творчістю та її жанровим спектром. Таким чином, у нашій музиці все частіше звучать електронні та рокові елементи.
Як у вашій творчості поєднується музика та театр?
Мабуть, театральний досвід дає нам можливість розуміти тексти та аудиторію. Коли ми працюємо зі старовинними піснями, то намагаємося осмислити їх не лише з погляду мелодії, а й зануритися у глибину сюжету. Відтак у нашій музиці завжди відбиваються голосіння, вигуки, звуки природи (іноді навіть тварин). Це дозволяє нам зануритися в атмосферу пісні й відчути її до мурашок на шкірі. Також завдяки театральному досвіду ми дуже точно відчуваємо атмосферу в залі. Саме завдяки емпатії актори розуміють, чим сьогоднішній глядач відрізняється від вчорашнього. Це дуже допомагає на концертах, ми швидко ловимо, як будувати діалог з нашими відвідувачами, у якому настрої вони сьогодні й за чим вони прийшли на наш захід. Мабуть, це інтуїтивне розуміння дозволяє нам спілкуватися з іноземною аудиторією, навіть без знання мови одне одного.
Деякі музичні критики порівнюють вас із «ДахаБраха» та Dakh Daughters. Чим ви відрізняєтесь, в чому ваша особливість?
Нам, безумовно, приємно чути такі порівняння, оскільки обидва колективи виходять із сучасного українського театру, зокрема з театру «ДАХ» Влада Троїцького. Колись гурту Dakha Brakha вдалося розірвати стереотипне уявлення про етноколектив та етномузику — вони продемонстрували, наскільки ігровою, сучасною та об`ємною вона може бути. Тож для нас за честь таке порівняння. Проте не «дахівцями» єдиними! Ми хочемо згадати ще кілька українських колективів та виконавців, які також працюють з етно і можуть вас здивувати. Серед них — «Курбаси», «ЮЮ», «Пиріг і батіг», «Щука-Риба», «Троє Зілля», Joryj Kłoc, «Фолькнери», «Торбан», «Божичі», «Древо»... Деякі з проєктів перебувають на паузі, але їхній внесок у розвиток цього жанру все одно залишається надзвичайно важливим.
Минулого літа у вас відбулись гастролі Європою. Якою була мета вашого туру, хто приходив на ваші концерти? Чи є зараз певні плани щодо міжнародних турів?
На нашу думку, місія українських культурних діячів сьогодні полягає у тому, щоб ознайомлювати світ з українською культурою, говорити про війну на міжнародній арені й не давати забути, завдяки кому Європа має можливість спати спокійно.
Іноді влаштовувати концерти буває дуже складно. Наприклад, 5 жовтня 2023 року російська армія завдала удару балістичними ракетами «Іскандер-М» по селі Гроза в Харківській області. Ціллю окупантів було кафе та магазин, де в той час відбувалося вшанування пам`яті полеглого військового. Внаслідок удару загинули 52 людини — у селі проживало всього 330 осіб. Цього дня в нас був концерт в Аугсбурзі в Німеччині, розташованому на відстані 2397 км від місця подій. Проте боліло так, наче це трапилося на сусідній вулиці. Дуже дивно було виходити на сцену після читання таких кривавих новин з дому. З іншого боку, ми розуміли, що місія кожного українця за кордоном — говорити про те, як виглядають будні наших співмешканців сьогодні. Тож зі сцени ми розповіли про цю болючу звістку з України. Люди в залі заплакали, але ми продовжили наш виступ. Іноді ми забуваємо, що не всі так само глибоко занурені в нашу проблему.
Війна в Україні — це всього 3 хвилини ефірного часу в іноземних новинах, тож якщо ми хочемо бути почутими, у нас немає права мовчати.
Ми активно продовжуємо займатися культурною дипломатією та виступати на іноземних сценах. Зараз готуємося до виступу в країнах Африки, а також у Німеччині, Австрії, Швеції та Швейцарії. Ще ведемо перемовини щодо гастролей в Канаді та Америці.
Як сприймають іноземці ваше звучання?
Насправді складно сказати, що публіка за кордоном чимось відрізняється від української. Ми переконані, що притягуємо «своїх» людей — і не важливо, якою мовою вони спілкуються, головне, щоб не мовою ворога. Бо насправді мова — це лише 2700 способів (а саме стільки є мов у світі) сказати одне і те ж. Музика, як і танець, є «мовою есперанто». Тільки тут ми розуміємо один одного не на рівні слів, а завдяки емпатії та відчуттям. Нам приємно, бачити, що людям відгукується наша творчість. Крім того, нам важливо, аби тексти, які течуть в кожному з нас, звучали й на устах. Тож якщо своєю музикою нам вдається спровокувати когось зануритися всередину себе і дізнатися щось про свій родовід чи локальні традиції, тоді ми розуміємо, що все не даремно.
Які плани після участі у національному відборі на Євробачення?
Як ми вже згадували, YAGODY — це колектив, який має успішну історію гастролей за кордоном. Проте лише після участі в національному відборі на Євробачення наш гурт став відкриттям для багатьох українців та українок. Ми відчуваємо колосальну підтримку публіки й щоразу радіємо, коли нас відзначають танцівники, музичні колективи чи хори, які виконують нашу пісню Tsunamia. Це дуже круто, бо є відчуття, наче авторська пісня поступово стає народною. Наш конкурсний трек зараз посів 5 місце серед популярних на Spotify, і це надихає творити далі. Ми, до речі, вже працюємо в цьому напрямку, адже у нашому репертуарі багато пісень, які поки неможливо знайти на стримінгових платформах. Проте їх можна почути наживо на концертах, тож ось вам ще одна нагода прийти на наш сольний виступ, який відбудеться вже 17 лютого в Малій Опері в Києві. Обіцяємо нестримну енергію і розблокування спогадів про наших предків.
