Війна в Україні торкнулася всіх та кожного. Не оминула вона і тварин. Екологиня, ексзавідувачка еколого-просвітницького відділу та відділу інформації Одеського зоопарку, членкиня Всеукраїнської екологічної ліги Анна Білякова поспілкувалася з директором Одеського зоопарку Ігорем Біляковим, який розповів про те, як тварини реагують на тривогу, що відбувалося у перші дні війни й чому зоопарк вирішив відчинити свої двері та створювати свято для людей.
Де ви були, коли почалася війна?
Новина про початок війни застала мене вдома. Рано вранці 24 лютого я взяв телефон, почав переглядати новинні телеграм-канали та інші інформаційні джерела. Якраз прокинулася дружина, мені ще треба було повідомити їй, що почалася війна.
Якою була ваша перша думка?
Зізнаюся, першою реакцією стали шок та розгубленість. Але треба було швидко починати діяти. Дружина одразу зателефонувала донькам. Я поїхав до зоопарку і зібрав екстрену нараду. Тому на подив і роздуми багато часу не було.
Що відбувалося у зоопарку в перші дні війни?
24 лютого я наказав зробити повну ревізію всіх наших запасів. Ми не розуміли, чого чекати. Ми мали не тільки захистити життя наших тварин, але й забезпечити наявність їжі, тепла та інших ресурсів у будь-якому випадку.
Перший місяць війни я постійно ночував у зоопарку. Було встановлено досить тривалу комендантську годину. Тому я побоювався, що у разі чого не зможу вночі швидко дістатися до роботи. Пізніше ми встановили графік нічних чергувань. Тому весь військовий період у зоопарку окрім охорони ночує хтось із нас для швидкого реагування у разі небезпеки.
Чи була якась загроза для тварин? Що ви робили, щоб уникнути ризиків?
Авжеж. У нас була низка страхів та побоювань, з яких випливала низка завдань. Ми мали захистити наших тварин у разі можливих прильотів на територію зоопарку, забезпечити кормами всіх, зігріти та вберегти від стресу.
Тому зоопарк із перших днів почав працювати у цих напрямах. Наші ветеринари були екіпіровані та готові до вилову тварин і надання першої допомоги у разі вражих влучань. Але я хочу з великою вдячністю до наших військових наголосити, що за весь час війни руйнувань на території зоопарку не траплялося.
.jpeg)
З якими проблемами ви зіткнулися у ході війни?
На щастя, глобальних бід нам вдалося уникнути. Наші тварини та співробітники живі та здорові — це головне. Істотною складністю стали відключення світла під час загального блекауту. Але ми чекали на це і підготувалися заздалегідь. Було відремонтовано п`ять наших генераторів, і ще два генератори ми отримали як гуманітарну допомогу від зоопарків Європи. Тож зоопарк міг функціонувати.
Звичайно, обсяг завдань у всіх працівників збільшився. До повсякденних обов’язків додалися завдання, продиктовані воєнною реальністю. Але ми дружно справляємось.
Наприклад, у перші дні війни Одеський зоопарк вирішив, що прийматиме дрібних домашніх тварин на перетримку у людей, які були змушені тимчасово залишити країну через воєнні дії. Ми приймали рептилій, гризунів, птахів. Котів та собак не могли взяти, тому що не маємо умов для їх утримання. Так ось, за цей час ми дали притулок у себе біля 900 таким малюкам. І окрім звичайного свого навантаження співробітники зайнялися турботою про них.
Які складні рішення вам доводилося ухвалювати?
Через чітке розуміння наших завдань великих складнощів у прийнятті рішень я не маю. Якщо є якісь питання, ми їх оперативно вирішуємо зі спеціалістами зоопарку. Глобальні питання ми часто обговорюємо та вирішуємо з директорами інших зоопарків України. У перші дні війни постало питання про доцільність евакуації всіх тварин за межі України. Тоді, зваживши всі ризики, ми з іншими директорами вирішили не вивозити тварин із міст, на території яких не ведуться активні бойові дії.
Чи підтримуєте ви зараз з іншими зоопарками один одного?
З іншими зоопарками за цей період ми дуже згуртувалися. Звичайно, ми й раніше були дружні та підтримували один одного. Але зараз, поєднані однією глобальною проблемою, ми дуже близькі. З директорами українських зоопарків ми постійно на зв`язку. У нас є планові щотижневі відеоконференції, тому ми в курсі проблем та потреб наших зоопарків.
Наприклад, коли у Фельдман-екопарку (м. Харків) після руйнувань гостро постало питання необхідності тимчасового прихистку для тварин, я зі своїми співробітниками поїхав до них. Ми забрали до Одеси пару білих левів, чий вольєр було знищено внаслідок ракетного удару. Зараз леви вже вийшли зі стану стресу, обживаються у новому вольєрі та радують одеських відвідувачів. Але після нашої Перемоги та відновлення екопарку вони повернуться додому як справжні герої.
.jpeg)
Нині нас дуже підтримують зоопарки Європи. Наприклад, Європейська асоціація зоопарків та акваріумів (ЄАЗА) регулярно надсилає в Україну гуманітарну допомогу.
Як звірі реагують на повітряну тривогу, на тривожність людей?
Тварини справді відчувають настрій людей. І якби ми піддавалися паніці, то мешканці зоопарку точно б це відчули. Тому ми маємо стимул, щоб зберігати спокій.
А ось на повітряні тривоги наші звірі аж ніяк не реагують. На щастя, вони не знають, що означає виття сирени.
З білими левами з Харкова справа інша. Спочатку вони лякалися, коли чули повітряну тривогу, бо вже з особистого досвіду знали, що це може означати. Згодом вони заспокоїлися і зараз реагують спокійно. Але їм потрібен був час, щоб морально відновитися.
Ми звернули також увагу, що харківські леви впевнено і спокійно почуваються, коли біля їхнього вольєра збираються люди. У момент затишшя вони, навпаки, насторожені. Ми це пов`язуємо з тим, що в екопарку за затишшям і зникненням гостей пішли обстріли та вибухи. І леви це запам`ятали. Тому всі в зоопарку намагаються забезпечити кожній тварині комфортне звичне життя. Ми хочемо, щоб вони не знали, що відбувається зараз за стінами їхнього спокійного світу.
Внаслідок підриву Каховської дамби російськими окупантами постраждала неймовірно велика кількість тварин. Як Одеський зоопарк допомагає зараз тваринам Херсонщини?
Ця трагедія торкнулася усіх. І авжеж ми у зоопарку намагаємось допомогти тим, хто цього потребує. Наразі у нас проходять реабілітацію близько 300 тварин з Херсонської області. Це озерні жаби, дунайські тритони, черепахи, водяні вужі, ондатри, цуценята єнотоподібного собаки та самка плямистого оленя. Майже усі вони дісталися Одеси самотужки на плавучих острівцях з тростини, гілок й сміття. Когось ми забрали самі на узбережжі, інших до нас принесли небайдужі люди. Єнотоподібних собак та оленя до зоопарку доставили військові.
Після того як ми переконаємося, що здоров`ю тварин нічого не загрожує, відпустимо їх у природні умови. Але декого дуже важливо повернути саме до Херсонської області. Наприклад, дунайські тритони — представники Червоної книги України. Це вкрай цінний вид для Херсонщини. Отож ми чекатимемо на момент, коли стане можливим повернути їх у рідний край.
Ця трагедія ще раз показала, наскільки українці згуртовані. Об`єднавшись, поспішають врятувати всіх і дорожать життям кожної живої істоти.
Як функціонує ваш зоопарк зараз? Чи є в роботі якісь обмеження та особливості?
Першого дня війни зоопарк закрився для відвідувань. Протягом місяця ми не приймали гостей. За цей час нам почали писати одесити, питати про можливість прийти у гості. 26 березня зоопарк знову відчинив свої двері. До того ж відкритися ми вирішили максимально радісно, наскільки це було можливим: з виступом оркестру, іграми для дітей. Цього дня на очах у багатьох людей у корови Зебу народилося дитинча. Це стало для нас певним знаком.
Стало ясно, що зоопарк, який до війни був місцем для радісного сімейного відпочинку, має служити для людей острівцем підтримки та позитиву. Ми дуже намагаємося, щоб матусі з дітьми могли прийти до зоопарку та відірватися від усього, відчути себе знову у мирному житті.
Ми організовуємо різні заходи для дітей, знімаємо розважальні відеокліпи. У зоопарку відбуваються цікаві лекції для пенсіонерів. Минулої весни ми разом зі співробітниками одягли маскарадні костюми та вирушили на залізничний вокзал, де просто спілкувалися з людьми, намагалися підняти настрій. Це наш фронт. Ми прагнемо підтримувати людей і хоч трохи забезпечити дітям радісні емоції.
Як одесити допомагають зоопарку та підтримують його?
Люди дуже нам допомагають. З початку війни до нас приходили українці, часом цілими сім`ями, на суботники. Вони допомагали облагороджувати територію, доглядати зелену зону. Ми отримуємо безліч дзвінків та повідомлень. Багато хто донатить зоопарку, і це зараз значуща підтримка для нас. Після того як ми опублікували новину про харківських левів, із зоопарком зв`язалася жінка та запропонувала проспонсорувати будівництво нового вольєра для них. Вона навіть відмовилася від якоїсь реклами з нашого боку. Їй просто хотілося надати допомогу постраждалим тваринам. Я дійсно відчуваю підтримку з боку українців і дуже вдячний за неї. Я думаю, всі ми стали однією міцною командою у цій війні.
