Втратити під час повномасштабної війни офіси й виробничі цехи, працівників, дім, але потім зібрати волю в кулак, щоби вже без жодних кошторисів і планів почати з чистого аркуша не тільки бізнес, а й життя в новому місті. Для нового номера ELLE Україна старша редакторка Світлана Кравченко поспілкувалася з українськими підприємцями, чий приклад доводить: здаватися — це не про нас. Сьогодні публікуємо розширену версію розмови з Анастасією Бурзі, співзасновницею бренду свічок у дереві WOOD MOOD.
У 2021 році ми переїхали з Харкова до Гостомеля, де нарешті добудувалася наша квартира. З осені поринули в ремонт студії, налаштування роботи на новому місці, готувалися до світової виставки декору Maison&Objet і загалом оптимістично дивилися в майбутнє. Навіть у ніч на 24 лютого ми з чоловіком затверджували нову лінійку свічок і лягли спати близько другої години. А вже за кілька годин ми опинилися в епіцентрі повномасштабного вторгнення. Як багатодітні батьки, ми вирішили, що в нас немає жодного морального права бути слабкими чи проявляти емоції напоказ.
Тому того дня ми забрали дітей до студії, що розташована на першому поверсі житлового комплексу, і пішли працювати. Та вже 25 лютого, коли я готувала сніданок, пролунало кілька вибухів зовсім поруч із нами. Ми миттєво зібрали речі, взяли дітей і собаку, спустилися вниз, а вже через півтори години виїхали. Спочатку це була Вінницька область, потім Закарпаття, а в середині березня — Франція. Тоді ми мали прийняти тяжке рішення: що нам робити далі? Жодного розуміння, як ми можемо продовжити нашу справу, не було. Тому ми погодилися, що спробуємо все спочатку. Цілком очевидно: WOOD MOOD — як наша п’ята дитина, від якої ми нізащо не відмовимося.
І тут сталися справжні дива. Для виставки нам необхідно терміново дістати свічок. Майстерня під окупацією, а остання виготовлена партія відправлена «Новою поштою» ввечері 23 лютого на «Сільпо». Відповідно, 24-го посилку ніхто не забрав, а на початку березня вона з’явилася десь у терміналі. І щось мене підштовхнуло зайти в додаток «Нової пошти», яка саме налагоджувала свою роботу. Ці героїчні люди доставили нам свічки на Закарпаття, і ми поїхали на Maison&Objet з експозицією.
Звісно, той захід був не про бізнес — швидше, про всебічну підтримку. Ми не знали, що з нами буде, але приїхали з маніфестом: показати продукт і через нього — свою країну, показати, що не здаємося. Це була серйозна заява всьому світу, вона допомогла і нам самим зрозуміти, як рухатися далі.
Доступ до майстерні ми отримали на початку травня. Окупанти звідти винесли все, що могли. З особливо болючого для нас це, звісно, свічки. А з незрозумілого — банківський термінал і пульт від кондиціонера. Проте саме приміщення вціліло, що дало нам можливість максимально оперативно відновити студію.
У червні ми почали думати, як відновити весь процес, тому що цех на Харківщині вже був зруйнований. Він розташований у селі Перемога, більшу частину якого розбомбили і до якого досі немає вільного доступу. Повноцінна робота, вже з новим цехом, розпочалася тільки в жовтні. Ми змінили модель і перенесли виробництво до партнерського цеху в Луцьку. Досі налагоджуємо постачання деревини, тому що в цьому регіоні це важко, у кожного лісництва свої правила. У травні вже 2023 року ми відновили роботу з деревом у Харкові.
Восени ми отримали листа від статистичної компанії, де йшлося про те, що за результатами опитування наші продукти обрані свічками року в Україні. Це стало неймовірним поштовхом і мотивацією! Від 24 лютого 2022 року ми вимкнули рекламу і не вмикаємо її досі. У нас нестабільне виробництво, а весь трафік виключно органічний. Тож усі замовлення на сайті довгий час розміщували ті, хто нас знав, пам’ятав або прийшов за чиєюсь рекомендацією.
Я дуже добре пам’ятаю початок жовтня: інтенсивні обстріли і блекаути. З одного боку, це було страшніше, ніж 24 лютого, бо в лютому ми ще сподівалися на «два-три дні». З іншого боку, у нас вже був досвід, який надавав сил заспокоїтися і думати, що робити далі. Тому ми завезли генератори і почали активно готуватися до подарункового новорічного сезону (на жовтень припав саме пік замовлень). Купа робочих питань і бажання доставити кожну свічку вчасно відволікали нас і допомагали морально пережити той справді важкий період.
Найбільше нас надихали саме клієнти: коли просять перезарядити свічки (вони багаторазові) або говорять, що в евакуації наші свічки нагадують їм про рідний дім. Ми розуміємо, що створювати атмосферу спокою та затишку дуже важливо для підтримки наших громадян.
Сьогодні ми швидше мріємо, аніж будуємо плани. Тому що мати план — це знати щось точно. А в нашій ситуації ми можемо просто рухатися в напрямі, до якого хотілося б в ідеалі дійти. Без жодних затверджень, пресувань команди і надмірних навантажень (стресу всім вистачає і так).
Оскільки у нас бізнес сімейний, а ми залишилися без зовнішньої підтримки в питанні дітей, то ми залишилися і без часу для себе як пари. Я би дуже не хотіла вживати в цьому контексті слово «важко», але це відбувалося саме так. Але ми продовжували працювати і знаходити підтримку одне в одному.
Я вклоняюся всім підприємцям, які продовжують працювати, тому що знаю, скільки всього залишається поза кадром. Рік тому ми без бізнес-плану та фінансової подушки почали з нуля. Просто з великою вірою у свою справу.
