Пітніти — це нормально, особливо коли довкола спекотно, ви тренуєтеся чи просто швидко йдете або нервуєтеся.
Потовиділення — це фізіологічний спосіб зниження температури тіла.
Але буває таке, що людина надто сильно пітніє, навіть коли в цьому немає фізіологічної потреби. Це називається гіпергідроз, тобто дослівно — надлишок води. Інколи — просто не дуже комфортна фізіологічна особливість, інколи — симптом іншого захворювання. Давайте розбиратися, чому може постійно кидати в піт і що з цим робити.
Гіпергідроз може поширюватися на все тіло, а може на якусь частину: долоні, приміром, чи чоло. Якоїсь норми потовиділення не існує, і про гіпергідроз говорять, коли мокрі долоні чи сорочка стають на заваді спокою та буденним заняттям — коли вислизають інструменти чи кермо, чи доводиться упродовж дня переодягатися або кілька разів приймати душ. Найгірше в цьому випадку уникати соціально та фізично активного життя. Адже це може зумовити навіть депресивний розлад.
Неприємний запах не має бути наслідком гіпергідрозу. За потовиділення по всьому тілу відповідають інші залози (екринні), ніж ті, що виробляють піт зі специфічним запахом (апокринні). Тим не менше, якщо піт із себе регулярно не змивати, ще й їсти їжу з сильним запахом, неприємний запах все ж буде.
Гіпергідроз може погіршити стан шкіри з екземою чи збільшити ризик запалення волосяних фолікулів (тих місць, звідки волосина росте, і не лише на волосистій частині голови).
Гіпергідроз стоп у поєднанні зі шкарпетками і спортивним взуттям на весь день може спричинити грибкове ураження шкіри стоп (так звана «стопа атлета»). Нижчі (та й вищі) гриби обожнюють, коли тепло, волого, і закрито з усіх боків.
Чому така прикрість стається? Залежно від причин, виділяють первинний гіпергідроз, коли це «просто особливість», зумовлена спадковістю чи надмірною активністю периферичної нервової системи на емоційні стимули, і вторинний, коли сильне потовиділення є наслідком стану чи захворювання.
Є центральна нервова система: головний і спинний мозок, а є периферична. Вона дбає про управління роботою внутрішніх органів залежно від наших фізіологічних потреб, в тому числі контролюють потовиділення. Тому-то нас і кидає то в жар, то в холодний піт, коли відчуваємо страх, гнів, чи читаємо новини, що, власне, одне й те саме. У разі первинного гіпергідрозу периферична нервова система постійно запускає потовиділення — треба це чи ні.
У разі вторинного гіпергідрозу причиною сильного потовиділення може бути:
▪ Вагітність
▪ Менопауза
▪ Тривожний розлад
▪ Низький рівень глюкози в крові
▪ Надмірно активна щитоподібна залозі (гіпертиреоз)
▪ Ожиріння
▪ Певні ліки, зокрема деякі антидепресанти, пропранолол, пілокарпін, бетанехол
▪ Стан під наркотиками чи абстинентний синдром
▪ Туберкульоз чи ВІЛ
▪ Паркінсонізм
▪ Лімфома Ходжкіна
Якщо ви зараз перелякалися через вічно мокру потилицю, хочемо заспокоїти: вторинний гіпергідроз починається раптово і поширюється на всі потові залози, а не на якусь ділянку.
Що можна зробити з гіпергідрозом?
По-перше, якщо це вторинний гіпергідроз то варто усунути його причину, якщо це можливо. Якщо причина ще не встановлена — розкажіть про проблему вашому сімейному лікарю.
Зокрема радять лікувати тривожний розлад. Саме тривожність може активувати периферичну нервову систему і загоняти тіло в стан готовності до стресу, коли причини для цього немає. Нагадаємо, тривожний розлад це тривалий стан неспокою, не прив’язаного до конкретної причини. Тривожний розлад лікують антидепресантами та/чи когнітивно-поведінковою терапією.
По-друге, спробувати зменшити потовиділення чи його наслідки:
Уникати тригерів потовиділення (алкоголю, гострої їжі).
Користуватися антиперспірантом, а не дезодорантом (це різні речі). У ньому мають бути солі алюмінію. Якщо це подразнює шкіру, зволожуйте її косметичним молочком чи кремом.
Носити просторий, нетісний одяг з натуральних тканин, а нейлону уникайте.
Носити чорне чи біле — на ньому не видно, чи ви спітніли.
Користуватися прокладками під пахви (такі існують і в нас вільно продаються).
Носити або бавовняні, або модні спортивні шкарпетки для відведення вологи.
Далі йдуть процедури, ліки та навіть операції. Призначати вам їх має лікар-дерматолог:
Блокування ацетилхолінових рецепторів. Так потова залоза перестає сприймати сигнали нервової системи. Мінуси — шлунок та слинні залози також, а це не добре.
Іонофорез. Дія електричним струмом на потові залози, щоб вони «затихли».
Уколи ботоксу. Ботуліністичний токсин А блокує рецептори ацетилхоліну — нейромедіатору, який каже потовим залозам виділяти піт чи м’язам — скорочуватися.
Перерізання нервів периферичної нервової системи, що йдуть до потових залоз.
Видалення чи руйнація потових залоз
Перелік процедур вражає. Чи потрібні вони — вирішувати лише вам та вашому лікарю. Хочемо лише порадити, що головне — позбутися причини недуга, а не поту. Якщо ж причину усунути не вдається — головне не переживати. Це фізіологія, вона не шкодить здоров’ю та враженню на інших, якщо вжити мінімальних заходів для усунення неприємного запаху.
