Як бути щасливою: 8 наукових лайфхаків

Як бути щасливою або щасливим — питання з категорії вічних. Про це — сотні художніх книжок, філософських праць і наукових досліджень. Щастя мінливе: ми навряд відчуваємо цілковите задоволення життям і радість щосекунди. Щобільше, кожен відчуває щастя по-різному. І на це впливають безліч факторів — від генів до щоденної поведінки.

Вчені запевнюють: «програмувати» себе на щастя можливо. Для цього насамперед треба пізнати себе з погляду науки: як працює наш організм, які хімічні процеси впливають на мозок і наскільки ми здатні управляти цією «анатомією» власноруч.

Організація Inscience, яка популяризує науку в Україні та онлайн-журнал про щастя та успіх Small Talk спеціально для ELLE.UA запитали трьох українських науковиць — генетикиню Оксану Півень, мікробіологиню Олену Лівінську та нейрофізіологиню Нану Войтенко, чому ми почуваємося щасливими та чи можна бути щасливими завжди.

Наші гени — наше щастя

Розповідає генетикиня Оксана Півень:

Від батьків ми отримуємо гени. Це інструкція до нашого життя. Наразі у геномі людині нараховують близько 25 000 генів, які кодують певні процеси в нашому організмі. Відтак є велика кількість генів та їхніх варіацій, тобто поліморфізмів, які впливатимуть на відчуття щастя. Серотонін спрощено називають «гормоном настрою». Цей нейромедіатор передає сигнали між нейронами в головному мозку. Такий «транспортний» процес обслуговують десятки генів. А значить, варіації цих генів впливатимуть на каскад здатності відчувати щастя. Одним людям легше знайти хороше за будь-яких умов, іншим — важче «намацувати» щастя.

У 2005 році вчені опублікували результати дослідження, в якому йшлося, що 50% щастя залежать від генів, 40% — від нашого способу життя, 10% — від оточення.

У 2019 році вчені скорегували ці результати: наш свідомий вплив на щастя знаходиться в діапазоні від 40 до 15%. Іншими словами, щастя для одних це те, що важко досягти й вимагає роботи, а для інших це просто природний стан, якій визначений генетично.

Виміряти таку мінливу річ, як щастя, важко. Такі наукові дослідження мають враховувати життєві обставини, вік, стать і безліч інших факторів.

Шаблони поведінки мають значення

Розповідає нейрофізіологиня Нана Войтенко:

Від батьків і оточення ми переймаємо моделі поведінки. Наприклад, рівень освіти може допомагати чи не допомагати бути щасливими. За такої умови ми інакше сприймаємо інформацію навколо нас. Що ми сприймаємо як щастя, залежить від нашого сприйняття вхідної інформації з навколишнього світу,

Спочатку ми отримуємо сигнали від оточення через органи чуття: зір, слух, нюх, смак, тактильна чутливість. Далі наш мозок аналізує ці сигнали. На першому рівні стовбур мозку, так званий рептилоїдний мозок, відповідає за базові інстинкти — самозбереження і продовження роду.

На другому рівні, у лімбічній системі, формуються емоції. На третьому рівні завдяки неокортексу ми можемо аналізувати ці емоції. Чи важлива для нас ця інформація, чи правдива вона, як вплине на майбутнє? Так ми визначаємо для себе, наскільки наше відчуття щастя реальне чи вигадане.

Екстраверти та інтроверти відчувають щастя по-різному

Пояснює Оксана Півень:

Як саме люди проявляють ті чи інші емоції зумовлено нашим геномом. Всередині може бути сплеск емоцій, але зовні цього не видно. З часом на генетичний код накладається виховання. Наприклад, у Японії для більшості бути стриманим — це норма. Такі культурні традиції й поведінкові моделі можуть творити більш чи менш екстравертні популяції. Натомість нерідко наша поведінка залежить від тимчасового оточення, в якому ми перебуваємо саме зараз. Так в одному місці почуватися екстравертом достатньо безпечно, в іншому — комфортніше бути інтровертом.

Запрограмувати мозок на щастя можна

Нейрофізіологиня Нана Войтенко пояснює:

Якщо ми змушуємо наш мозок проводити аналітичну роботу, медитуємо, робимо регулярні «вправи», то можемо інакше сприймати дійсність. Вхідна інформація буде здаватися не такою сумною, як здавалося на перший погляд.

Для мозку думання — це невигідно, тому він лінується. Від роботи мозок буквально «закипає»: під час кульмінації думання й усвідомлення клітини витрачають близько 70% АТФ (аденозинтрифосфату). Це — органічна речовина, яка постачає енергію.

Одним позитивним мисленням щастя не досягти

Пояснює генетикиня Оксана Півень:

Лише позитивним мисленням нереально розтягнути ДНК, тисячі генів у кожній клітині, щоб одразу стати щасливими. Ви не можете змінити мутації у генах, якщо у вас є тільки позитивні думки.

Натомість дослідження підтверджують, наприклад, що вагітні жінки можуть власним стилем життя впливати на здоров’я дитини та схильність до тих чи інших захворювань. Наприклад, якщо мама зловживає продуктами з високим вмістом жиру, то у немовлят спостерігають високий рівень проінсуліну, що показує ризики метаболічних порушень у дитини.

«Дитина — найбільш залежна й безпомічна істота, і цей часовий проміжок доволі великий. Щоб не травмувати дитину, потрібно створити їй затишне, комфортне дитинство. Так ви можете впливати на її психічне здоров’я — а відтак здатність почуватися щасливо».

Instagram:@gisele

Спимо і рухаємося до щастя

Пояснює мікробіологиня Олена Лівінська:

Під час фізичної активності м’язи виробляють речовини, що також впливають на мозок. У ньому активізується вироблення нейромедіаторів. Так ми відчуваємо більше задоволення й знижуємо підвищені показники гормонів у стресовій ситуації. Науковці пов’язують відчуття щастя з підвищеною фізичною активністю. Йдеться не лише про заняття спортом, а помірні й регулярні вправи.

Щоб почуватися здоровим і готовим до самореалізації, потрібно гарно спати. За словами нейрофізіологині Нани Войтенко, саме під час сну мозок очищується від токсинів, які накопичуються протягом дня.

«Якщо є розлади сну, то з’являється ризик синдрому підвищеної тривожності», — додає Олена Лівінська.

Коли ми спимо, відбувається консолідація пам’яті. Щоб запам’ятати щось, ми маємо пройти всі фази сну. Так інформація, отримана за день, переноситься з гіпокампа та закріплюється в корі головного мозку. 

Дофамін і клімат

Дофамін — нейромедіатор, який відповідає за систему винагороди. Власне, є основним фактором, що нами рухає і що нас мотивує. Наприклад, завдяки дофаміну ми відчуваємо насолоду перед зустріччю із коханою людиною.

В одному з досліджень вчені виявили зв’язок між тим, як виділяється дофамін, і кліматом, де ми проживаємо. Науковці дослідили понад 800 зразків із різних регіонів і соціальних груп. Виявилося, що азійські зразки були менш екстравертними, аніж європейські й північноамериканські. Тоді як південноамериканські й південноєвропейські — більш невротичними.

Це — зв’язок дофаміну й екстремальних кліматичних умов. Тривалість світлого дня впливає на вироблення мелатоніну й серотоніну. Відповідно ми відчуваємо себе більш або менш чутливими. Наприклад, італійці будуть важче переносити шведське літо, аніж своє рідне італійське.

Як щастя «формується» завдяки їжі

Розповідає мікробіологиня Олена Лівінська:

Коли ми споживаємо, наприклад, солодке, у нас виробляються «гормони щастя». Але це — не найздоровіший спосіб їх отримувати. Тому тут важливо дбати про наші бактерії, які те ж саме можуть те ж саме, але значно в здоровіший спосіб.До слова, понад 90% серотоніну у нашому тілі виробляється у кишківнику. Деякі бактерії можуть самі утворювати нейромедіатори чи регулювати їх рівень.  Сьогодні також є дослідження, які показують зв’язок тривожних та депресивних розладів та певних патернів мікробіоти.

Для здоров’я нашої мікробіоти важливо споживати клітковину. Вона міститься в овочах, фруктах, зелені, горіхах, цілозернових. Завдяки клітковині бактерії утворюють коротколанцюгові жирні кислоти. Ними живляться епітеліальні клітини кишківника. Сигнальні молекули цих клітин беруть участь у регуляції вироблення «гормонів щастя» всередині нас.

Щонайменше половина здатності почуватися щасливими залежить від нас самих. Як ми харчуємося, в якому оточенні перебуваємо та чи займаємося улюбленим заняттям — це те, що формує наше повсякденне відчуття щастя.

Instagram: @hoskelsa

---