Наукова журналістка та авторка каналу «Про біохакінг з мемасами» Олена Ісламкіна розповідає, що таке біохакінг, хто його вигадав, як набути безсмертя і чи може біохакінг нашкодити.
Я лежу на килимку для йоги, на очах — маска для сну, вуха закриті шумозаглушувальними навушниками — вдихи, ридання і сміх навколо лише віддалений мало помітний шум.
Я роблю швидкі вдихи та видихи зі звуком «ха», вслухаюся в голос у навушниках. Він каже уявити собі тих людей, які заподіяли мені зло. Голос просить мене... попросити в них вибачення. Я роблю ще кілька різких вдихів і видихів і починаю ридати так, що маска промокає наскрізь.
Голос просить розсміятися — від самого сонячного сплетіння. Навіть через навушники пробивається тиша — усі мої товариші по практиці щойно проходили особисте пекло. Але слідуючи голосу, ми намагаємося, видавлюємо із себе сміх. І раптом я ловлю себе на тому, що регочу так, немов смішинку зловила. Не встигаю зробити вдих, як накочується нова хвиля, що стрясає все тіло. Справжній сміх, який залучає м`язи обличчя, грудної клітки, преса. Сміх, що звільняє, наповнює.
Breathe, Dance, Meditate, and Biohack від Павла Стучлика, засновника NOA|AON System Reset, закінчується нестримними танцями босоніж просто на парковці перед будівлею, де ми дихали, медитували, сміялися і ридали. І хтось назве це екзистенціальним досвідом, хтось «просвітленою гімнастикою», я називаю це біохакінгом.
Увечері після танцювально-дихальної практики моє розумне кільце Oura показало рекордно низький рівень стресу.
Що таке біохакінг насправді
Біохакінг — це системний підхід до власної біології, відмова приймати той факт, що з віком ми втрачаємо силу м`язів, швидкість думки та пружність шкіри, спроба зробити своє тіло сильнішим і, можливо, навіть безсмертним.
Термін біохакінг популяризував Дейв Еспрі, підприємець із Кремнієвої долини. Він зіткнувся із серйозними проблемами зі здоров`ям, втратив мотивацію, і в пошуках відповідей на свої питання створив біохакерський рух. Саме в рамках його ювілейної 10-ї біохакерської конференції я опинилася на дихальній практиці Павла Стучлика.
Сам «батько біохакінгу» ось як пояснює те, що він популяризує: «Біохакінг — це божевільна назва для чогось зовсім не божевільного — бажання бути абсолютно кращою версією себе. Головне, що відрізняє біохакінг від решти світу самовдосконалення, — це системний підхід до нашої власної біології».
Які є види біохакінгу
У біохакінгу є два великі напрямки: лайфстайл і молекулярний підхід.
Те, що відбувалося з моїм тілом на дихальній практиці — приклад лайфстайл-біохакінгу. За допомогою доволі простих інструментів — дихання, медитації та музики — моє тіло вийшло з режиму стресу «бий-біжи» і занурилося в розслаблений стан, коли всі системи відновлюються.
Один із найвідоміших у світі гуру такого біохакінгу Вім Хоф, фахівець із дихання та холодових процедур, — людина, яка може просидіти 40 хвилин у ванній, по самі вінця наповненій льодом, щоб стати сильнішою та витривалішою.
Лайфстайл-біохакінг це:
- Здорове харчування. Тут визначення можуть розходитися, але щонайменше прихильники найрізноманітніших дієтологічних підходів зійдуться на тому, що це цільні натуральні продукти.
- Збалансована фізична активність. Сучасним людям властиво фокусуватися на одному, максимум двох типах тренувань. Хтось вбивається на кардіо, хтось фокусується на йозі, хтось починає день із пробіжок. Тим часом найбільш фізіологічна для нас активність — ходьба, жінки часто не беруть до уваги силовий тренінг, а через брак часу і моральних ресурсів ми часто забуваємо про ігри: дуракаваляльні, змагальні види активності — це біохакінг не тільки для тіла, а й мозку. І все це має бути присутнім у житті.
- Баня, сауна, контрастний душ, крижані ванни, кріосауна та купання в ополонці — все це приклади горметичних стресорів, тобто дозованих і контрольованих потрясінь, які роблять наше тіло стійкішим до реальних життєвих викликів.
- Інтервальне голодування — ще один приклад гормезису. Свідомо розширюючи проміжки без їжі, ми запускаємо в тілі процеси оновлення та відновлення.
- Дихальні практики, медитації, практики подяки, заземлення (просто не забувайте частіше ходити босоніж) — усе це приклади лайфстал-біохакінгу.
- Навіть прослуховування музики (а вже тим паче проспівування) може стати інструментом біохакінгу. Якщо на початку війни вас рятувала «Червона калина», вітаю, ви біохакер(ка). Рух діафрагми під час співу стимулює мандрівний нерв, який допомагає нам перемикатися зі стрес-режиму в більш розслаблений стан. Чи були у вас мурашки від музики? І знову, ви біохакер(ка). Музика здатна «перемикати» наші хвилі мозку з Beta (14-30 Hz) в Alfa (8-12 Hz) стан, коли наш мозок спокійний і розслаблений.
Молекулярний біохакінг
Мільярдер-біохакер Браян Джонсон витрачає на апгрейд себе 2 мільйони на рік. Його мета — зробити смерть опціональною. Він не їсть після одинадцятої ранку, спить наодинці, п`є понад 100 добавок на день, за допомогою ін`єкцій стовбурових клітин намагається повернути своїм суглобам стан, у якому вони були у 18 років.
Він — представник групи молекулярних біохакерів. Як правило, ці люди вже впровадили величезну кількість лайфстайл-практик, але їм цього мало.
Якщо лайфстайл-біохакери найчастіше прагнуть збільшення тривалості здоров`я, тобто прожити 80-100 років у максимальній фізичній і ментальній формі, то в молекулярних біохакерів амбітніші плани. «Батько біохакінгу» Дейв Еспрі ставить собі планку в 180 років, Джонсон розробляє засіб для безсмертя.
Молекулярні біохакери впливають на організм на клітинному рівні. Наприклад, один із найпопулярніших — і доволі доступних зараз способів вплинути на старіння — компенсація NAD+ (нікотинамідаденіндинуклеотиду). Ця молекула є в кожній клітині нашого тіла і необхідна для здоров`я та довголіття та відповідає за те, щоб нутрієнти перетворилися на енергію.
Що старшими ми стаємо, то менше в нас NAD+, відповідно, менше енергії, а клітини стають вразливішими до пошкоджень. Молекулярні біохакери ставлять собі крапельниці з NAD+ або його прекурсорами (речовинами, які потрібні для його синтезу). А фармкомпанії шукають способи зробити так, щоб NAD+ у тілі засвоювався — подолати природний механізм старіння і самознищення не так-то й просто.
Чоловічий і жіночий біохакінг: у чому відмінності
Донедавна жінки мало брали участь у клінічних дослідженнях ліків, добавок або оздоровлювальних практик, на кшталт інтервального голодування. У науковому світі наші тіла, схильні до щомісячних гормональних змін, вважаються непередбачуваними, а тому малопридатними для науки.
Це призводить до того, що більшу частину про те, як працює біохакінг, які практики корисні, ми знаємо стосовно чоловічих організмів.
Сама по собі досягаторська культура біохакінгу зі спробою максимально розсунути межі можливого, часто шляхом величезних зусиль, сама по собі досить чоловіча історія. Гормон досягнень дофамін — основний регулятор чоловічого мозку. Як пояснює нейрофізіолог Кайла Остерхофф, жіночим править окситоцин — гормон соціальних зв`язків, контактів, взаємодії, зокрема й фізичної. Якщо спростити, лежати в обіймах для нашого здоров`я не менш, а можливо і більш корисно, ніж лежати в крижаній ванні.
Головні популяризатори інтервального голодування, чудової біохакерської практики, яка знижує запалення і запускає клітинне оновлення, — чоловіки. А ось авторка книги Fast Like a Girl («Голодуй як дівчисько») докторка Мінді Пельц попереджає: прогестерон, статевий гормон, який у нас зростає у другу половину циклу, не сумісний зі стресом. Тому за тиждень до менструації інтервальне голодування швидше шкодитиме, ніж допомагатиме.
Взагалі одна з найбільших проблем біохакінгу, створеного за «чоловічими лекалами» — сталість. Скільки разів ми чули рекомендацію про те, що ключ до успіху саме в ній. Але жіночий біохакінг має бути не постійним, а адаптивним, з урахуванням циклу й етапу життя. Те, що працювало для молодої фертильної біохакерки, не підходить для жінки, яка входить у пери менопаузу. Вагітність, годування, менопауза — все це додає невідомих у складне рівняння нашого здоров`я. І ніяка математика не складеться, якщо їх не враховувати.
Біохакінг: шкода чи користь?
Біохакінг об`єднує незліченну безліч найрізноманітніших практик, які часто суперечать одна одній. А тому складно сказати, чи корисний біохакінг загалом.
Самі біохакери вважають себе учасниками N1 експериментів, тобто досліджень з одним єдиним учасником — самим собою.
І біохакерку від ЗСЖниці насамперед відрізнятиме систематичний аналіз свого стану — за допомогою аналізів, розумних гаджетів і просто уважного спостереження за своїм тілом і настроєм.
Якщо ви хочете зайнятися біохакінгом, варто подумати про те, щоб придбати такі пристрої:
- Розумні годинники та браслети. Стежать за кількістю пройдених кроків і балансом різних видів фізичної активності.
- Кільця і браслети для сну, такі як Whoop і Oura. Сон дуже часто приноситься в жертву напруженому графіку, але без нього не досягти якісного стрибка в можливостях тіла. Гаджети для сну стежать за глибиною і тривалістю відпочинку, відстежують HRV — варіативністю серцевого ритму. Цей показник — предиктор здоров`я та довголіття.
- CGM — безперервний моніторинг глюкози, маленький датчик, що прикріплюється зазвичай на руку і зчитує показники крові. Один зі способів оцінити якість вашої дієти та рівня стресу (рівень цукру крові залежить не лише від їжі, а й від переживань).
А ще — визначтеся з цілями. Чи хочете ви вічного життя, дожити до 180 років або до старості мати вигляд і почуватися на 30?
Особисто мені близький підхід засновника Primal руху Марка Сіссона: «Я не бажаю йти на бездоказові гедоністичні жертви чи вдаватися до чудернацьких практик у надії, що зрештою я зможу прожити кілька додаткових днів життя. [...] Саме остаточність надає життю сенсу. Усвідомлення нашої неминучої смертності дає обов`язкову можливість віднайти ті моменти радості, щастя, задоволення і сенсу, які в кінцевому підсумку визначають добре прожите життя».
І навіть до десятки батька біохакінгу Дейва Еспрі входять здебільшого прості та зрозумілі практики лайфстал-біохакінгу. І головні серед них — вдячність і прощення. І це те, що ми можемо почати практикувати просто зараз. А я від щирого серця дякую вам за те, що ви прочитали цей гід з біохакінгу.