Що таке інсулінорезистентність? По суті, це не хвороба, але боротися з нею варто. Спойлер: диво-пігулки не існує, потрібно буде докласти трошки власних зусиль. Сьогодні разом із зірковим українським дієтологом Наталією Самойленко говоримо про інсулінорезистентність (ІР).
Інсулінорезистентність — це функціональний розлад, що розвивається в результаті адаптації організму до тривалого існування в умовах надлишку жирової тканини та вуглеводів/калорій у раціоні.
Насправді це захисний механізм для протидії ще більшому накопиченню жирової тканини, надлишок якої (аналогічно дефіциту) аж ніяк не є корисним для здоров’я. Задля такого захисту наш розумний організм зменшує кількість інсулінових рецепторів на клітинах.
Простіше кажучи, менше замочків (рецепторів) — це менше поле для дії інсуліну (ключика-провідника для глюкози), а значить, менше зайвої глюкози надійде в клітину й перетвориться в жир.
Але утилізувати цю «солодку кров» усе одно треба, тому підшлункова залоза починає продукувати ще більше інсуліну, тим самим виснажуючи свій потенціал. А це вже є слизькою дорогою до переддіабету та цукрового діабету 2-го типу, якщо не взятися за розум вчасно.
Якщо ви не перебуваєте на етапі статевого дозрівання чи вагітності (коли ІР є фізіологічною, тобто нормальною), то варто вже сьогодні почати налагоджувати свої метаболічні процеси.
Зробити свої клітини чутливими до інсуліну допоможе боротьба із зайвими кілограмами (особливо в ділянці живота — вісцеральним ожирінням) шляхом:
правильної побудови раціону на етапі схуднення й подальшої підтримки здорової маси тіла;
регулярної фізичної активності — таке немедикаментозне лікування зменшує резистентність до інсуліну краще, ніж будь-який лікарський засіб;
нормалізації сну й роботи зі стресом;
застосування фармакологічних препаратів (підбираються індивідуально лікарем).
Вони є четвертим пунктом, тобто не дадуть достатнього ефекту в разі ігнорування перших трьох умов.
