Одне з топових питань, що стосуються харчування під час війни, звучить так: «Чому під час війни дуже хочеться солодкого?».
Нутриціологиня Ганна Пархоменко відповідає, що причина одна — фізіологія.
Дослідження, проведене на базі Каліфорнійського університету, ілюструє вміння цукру (у порівнянні з цукрозамінником аспартамом) знижувати рівень кортизолу (гормону стресу) та зменшувати прояви стресу: занепокоєння, душевний біль, безсоння, прокидання о 5-й ранку і т.д.
Науці також відомо про здатність глюкози стимулювати утворення дофаміну — поліпшувати самопочуття.
Цукор і цукровмісні продукти знижують кортизол і стимулюють утворення дофаміну. От чому ми зараз тягнемося по цукор.Тіло шукає найкоротшого шляху до щастя. Хоч на мить.
Це норма. Нема за що себе картати. Ось так створене наше тіло, так воно працює.
То чи потрібно щось із цим робити?
Залежить від:
1. Морального стану. Якщо більш-менш здорова людина втратила близьких, залишилася без дому, і єдина її опора тут і зараз — це їжа, в т. ч. солодка, нехай буде. У людини зараз просто немає сил шукати собі іншу опору.
2. Фізичного стану. У випадку, коли в людини цукровий діабет або інші хронічні захворювання, може бути життєво важливо якомога швидше оптимізувати харчування і повернутися до дозування солодощів.
3. Масштабів. Якщо солодощі витісняють із раціону всю іншу їжу або людині зле від їх кількості, час шукати опору.
4. Повернення в раціон різноманітної їжі, її умілі комбінації, достатня кількість, складні вуглеводи зроблять свою справу — допоможуть знову споживати цукор у фізіологічних кількостях. З часом. Не потрібно поспішати.
Пам`ятайте, що немає сенсу прагнути повністю відмовитися від цукру. Цукрова аскеза не має переваг над дозуванням.
