.png)
Одного разу, багато років тому, у складний момент мого життя — коли хотілося одночасно плакати та кричати, — тітка дала мені пораду. Вона поділилася зі мною, що, коли їй стає нестерпно погано, вона вирушає якомога далі до лісу і просто кричить на весь голос — поки не відчує полегшення. Або поки не захрипне.
Кожен із нас сотні разів чув — та чого вже гріха таїти, і вимовляв — фразу на кшталт «Мені хочеться зруйнувати все навколо!», «Я готова розбити цей телефон, коли він повільно працює» та інші бажання, які зазвичай вимовляють на емоціях, а потім перекладають на жарт.
Мені цей метод не підійшов — я постійно думала про те, що налякаю випадкових людей, а тому кричати на весь голос для мене не було можливим. Тому ця ідея канула в небуття рівно доти, доки нещодавно ми з чоловіком не почали дивитися серіал «Мільярди». В одній із серій героїня дарує своїй подрузі сертифікат у «кімнату гніву» — місце, де та може зруйнувати всі меблі, побутову техніку і взагалі все, що забажає. У цей момент чоловік вигукнув: «От би потрапити в таку!» — а я тут же почала робити ресерч.
Кадр із серіалу «Мільярди»
Під час нього я виявила, що тілесно-орієнтовані психологи стверджують, що будь-яке фізичне насильство — починаючи від ляпасів по сідницях у дитинстві до ляпасів від нашого колишнього або, що ще гірше, сексуального примусу, — не минає безслідно. Будь-який «несанкціонований» вплив на наше тіло, який було здійснено без нашої на те згоди, не просто залишається в пам`яті, а й впливає на наше несвідоме. Якщо з цим не розбиратися — тобто не влаштовувати детокс від подібного роду травм, — вони впливатимуть на наші думки, емоції, реакції та вчинки. І водночас ми майже ніколи не усвідомлюватимемо їхнього впливу.
Насправді гнів — вельми складна для вивчення емоція. Чи є вона позитивною або негативною? Це гаряча дискусія, і багато психологів не можуть дати однозначної моральної відповіді.
При цьому більшість методів боротьби з гнівом і люттю спрямовані на регулювання фізичних симптомів і реактивних думок за допомогою когнітивно-поведінкової терапії. Цей процес допомагає людям зрозуміти та змінити свої реакції за допомогою консультування та модифікації поведінки. Загальне припущення більшості експертів полягає в тому, що гнів і лють — це небажані емоції, які необхідно контролювати та зводити до мінімуму.
Водночас соціальні, еволюційні та тілесно-орієнтовані психологи, а також фахівці в галузі психічного здоров`я вважають, що гнів має корисні властивості — він може допомогти нам розібратися в навколишньому світі. Згідно з однією з теорій лють і гнів служили нам з еволюційного погляду. Деякі дослідження показали, що ці емоції можуть позитивно впливати на самовдосконалення, допомагаючи нам досягати грандіозних цілей.
Тобто, якщо відчувати й приймати гнів у легкій або помірній формі, він може допомогти нам рухатися вперед у позитивному ключі. До речі, у вищезгаданому серіалі «Мільярди» головний герой Боббі Аксельрод саме в терапії усвідомлює, що його головні «двигуни» на шляху до досягнення найбільших цілей — гнів і лють. Спрямовані в потрібне річище, завдяки колосальній кількості задіяної енергії вони справді здатні творити чудеса.
Кадр із серіалу «Мільярди»
Проблема в тому, що сучасне суспільство все ще засуджує будь-які прояви гніву.
«Багато психічних захворювань виникають через невиражені емоції. Якщо ми не даємо волю цим емоціям, то стикаємося з психологічними труднощами. Лють і гнів — не виняток. Якщо ми можемо випустити ці емоції безпечними способами, то ми можемо отримати від них деяке полегшення», — каже доктор Шері Джейкобсон.
Безумовно, війна в Україні для нас сьогодні — головний тригер, який щодня дає безліч причин для гніву. Крім цього хронічного тригера, ми щодня відчуваємо гнів через сотні різних приводів. І намагаємося «приспати» його. Однак це самообман, який загрожує неконтрольованими спалахами люті. Можливо, саме тому сьогодні спостерігається зростання кількості альтернативних методів терапії гніву. Наприклад, «кімнати люті». Саме в таку ми з чоловіком і вирушили.
Простір Destroy розташований у самому серці Києва, зовсім поруч із костелом. «Кімната люті» працює з 17 березня 2023 року. Тут є дві кімнати люті, один скляний тир та одна кімната бешкету — для найменших гостей.
Безпека в просторі — понад усе. Антистрес-сеанси відбуваються в безпечному просторі з повним комплектом захисту. В скляному тирі на вас очікують захисні маски full-face, навушники, фартухи та рукавиці.
Ну і, звичайно, обмежувальна стійка та захисний екран, за яким можна сховатися (у скляному тирі). Також тут дезинфікують обладнання після кожної гри.
Відвідувачі поділяються на дві великих категорії:
Ті, кому потрібна допомога
Точніше, ті, кому потрібно кудись діти свої емоції. Виплеснути негатив. Це часто військові або жінки. Тут намагаються налагодити максимально комфортний контакт з кожним відвідувачем.
Ті, хто приходять розважитись
Це люди, які хочуть отримати нові емоції. Але навіть вони досягають відчутного терапевтичного ефекту.
Я вирушила сюди просто за компанію з чоловіком, а виявилося, що така терапія була мені просто необхідна. Насправді все виявилося з точністю до навпаки: не минуло й 15 хвилин, як Ігор, мляво і без особливого ентузіазму розбивши за допомогою кувалди кілька предметів, вийшов пити каву. А я залишилася одна. І дізналася про себе те, що й уявити не могла. Спочатку мені було дуже страшно, що якийсь шматочок зашкодить мені руку або око, але вже за 10 хвилин я забула про це — через змішаний коктейль зі злості, образи, гніву, люті, що нахлинув. Я просто розбивала все підряд — пляшки, екрани телевізорів, монітори комп`ютерів, клавіатури.
Якоїсь миті я почула, що кричу — моєму першому хлопцю, який побив мене просто посеред дороги так, що я не могла піднятися з землі, і всім-всім, хто колись робив мені боляче. Вони наче всі по черзі опинилися переді мною, і в мене з`явився шанс прокричати, як мені було погано. Коли я перестала відчувати руки від втоми — спробуйте протягом години безперервно піднімати й опускати биту, кувалду й сокиру (послідовність я пам`ятаю дуже смутно), — то стала щосили штовхати ногами всі предмети, які лежали на підлозі.
Я не пам`ятаю, скільки минуло часу. Але в якийсь момент сльози градом полилися з моїх очей, і я навіть не намагалася їх зупинити. Коли чоловік увійшов, щоб дізнатися, чому я замовкла, я сиділа і ридала на лавочці, спершись на сокиру. Знаю, це виглядає досить смішно. Але в той момент я не думала ні про те, який вигляд маю, ні про те, що про мене подумають, — я просто випустила сльози, як водоспад, і відчувала, як вони очищають мене. Це був глибокий катарсис і повний детокс для моєї душі, в якій багато років поспіль жив величезний біль. Який я нарешті випустила назовні.
Одразу після відвідин до мене прийшов інсайт про те, який сильний страх — і як він здатний керувати нашими бажаннями. Я вирішила, що більше ніколи й нічого не буду боятися. А якщо раптом почну відчувати страх — згадаю, як боялася осколків у кімнаті люті. А коли почала діяти, страх покинув мене, і навіть більше — я про нього вже й не пам`ятала.
Майже тиждень після цього в мене була крепатура в усіх м`язах тіла — навіть про які я ніколи не знала раніше. Однак цей біль складно порівняти з тим, який я несла із собою майже все життя. І від якого звільнилася за один вечір.
