Широкі брови чи тонкі, прямі чи арочні — кожен модний період характеризується трендами, які приміряли на себе жінки. Наприклад, у 1920-1930-х роках були популярні тонкі прямі брови, а вже у 1950-1960-х фешіоніста відклали пінцети та взяли до рук олівці, щоб зробити брови ширшими та темнішими. Для сучасних модниць не секрет, що форма брів впливає на виразність погляду та рис обличчя. Та яким бровам віддавали перевагу українки сотні років тому? Відповідь на це питання захована у фольклорі, творах письменників і на картинах художників.
«Чорнії брови, карії очі», «біле личко»
Ці епітети для зображення зовнішності українок та українців стали вже легендарними. Вони часто з’являлися як у фольклорі, так і у відомих авторів, зокрема Тараса Шевченка, та описували ідеальну, бажану зовнішність.
«Чорнії брови — стрічки шовкові! Все б тільки вами я любувавсь! Карі очиці — очі тернові! Все б я дивився тільки на вас», — говорить народний романс.
«Брови неначе веселки»
Прихильником тонких високих брів, імовірно, був відомий письменник Іван Нечуй-Левицький, адже саме у його «Бурлачці» можна знайти численні описи «брів-веселок», які відкривали погляд та робили очі візуально ще більшими.
«Чорні товсті коси зміями вилися поміж квітками, а на широкому та високому чистому лобі аж сміялись брови, як веселки».
Соболині брови, моноброва
У давні часи в українок не було пінцетів, тож жінки «давали волю» своїм бровам. Саме такою деталлю зовнішності Михайло Коцюбинський нагородив свою тиху та смиренну «відьму» Параскіцу.
«Ну, що їй з тих густих, соболиних брів, що зрослись докупи та високо знялись над очима, як два орлячі крила у вільному розмаху?»