Італійська контриб`юторка ELLE Олена Дяченко регулярно досліджує регіон Венето у пошуках автентичних місць для поїздки на вихідні. Вона відправилася у Вальбеллуну — передгір’я Альп на півдорозі з туристичної Венеції до фешенебельної Кортіни д’Ампеццо — і закохалася у недоторкану красу місцевих пагорбів.
Серпантин Passo San Boldo, який веде з венеційської рівнини до передгір’я Вальбеллуни
Велика територія Передальп розділяється на лівий і правий береги бурхливою річкою П`яве. Вальбеллуна простягається між двома об`єктами спадщини ЮНЕСКО — зеленими пагорбами Конельяно і Вальдобб`ядене, де виробляють просеко DOCG, і крутими схилами Доломітових Альп. Ця зона завжди була маловідвідуваною, і до сьогодні вона залишається перлиною для повільного туризму і відкриття неквапливого, самобутнього, олдскульного ритму італійського життя.
Тур Вальбеллуною — чудова ідея для тих, хто хоче відправитися у роадтріп північною Італією з Венеції, або для тих, хто спускається машиною до лагуни після катання на лижах у Доломітах.
Цікаво: серпантин Passo San Boldo, яким можна піднятися з рівнини до передгір’я Вальбеллуни, — один з найкрасивіших в регіоні. Тут варто зупинитися на обід у тратторії La Muda, найстарішій у Венето: її відкрили у 1470 році.
День перший. Ночівля у казері та скандинавська ходьба лісовими тропами
Для автентичної ночівлі у горах треба шукати rifugio або casera — таку назву історично мали притулки для мандрівників на висоті. Rifugio Pranolz, де я зупинилася на два дні, заснований 50 років тому і досі керується тією ж сім’єю. На вечерю біля традиційного каміна fogher власниця готує ньокі з м`ясом дикого кабана та чорницею, а на сніданок пропонує домашні струделі з місцевим медом. Власниця — голова місцевого руху скандинавської ходьби, і для гостей вона проводить прогулянки гірськими плато та лісовими тропами зі спортивними палицями. На перший погляд, ці ліси здаються безлюдними, але насправді пагорби усіяні мікрогосподарствами, за якими можна прокласти окремий гастрономічний маршрут: у Le Zercole збирають дикі квіти й трави, з яких потім виробляють raw-солодощі, а у San Damiano alle Case Nice роблять домашню рикоту та сири біо.
Прогулянка з палицями лісами та плато — медитативний відпочинок. Після декількох кілометрів такого фітнесу можна легко дозволити собі ситний обід на високогірному плато — як у Casera Vecia, де готують місцеві ковбаси на грилі, поленту та салат з радіккіо, традиційно заправлений топленим салом замість оливкової олії.
День другий. Винний ретрит у Мелі
Венето — найкращий напрям для винного туризму не тільки в пошуках класичного просеко, а й для того, щоб познайомитися із найсучаснішими тенденціями виноробства. Наприклад, Poggio Pagnan — це невеликий бізнес сім’ї архітекторів. 2017 року вони посадили крихітний виноградник площею всього в один гектар. Під керівництвом відомого енолога Ніколи Біазі вони вирощують стійкі старовинні сорти винограду, які природним чином не потребують додаткових обробок хімікатами. Біодинаміка тут заправляє балом, це легко відчувається у витончених мінеральних ігристих і легких, але насичених червоних винах. Виробляють вино прямо тут, і під час дегустації можна відвідати підвал, де ферментація відбувається у цементних бочках 1950-х років. Навіть корок тут не корок, а екологічно чистий віск яскравих жовтих і бордових відтінків, який закриває пляшки. До вина пропонують м`ясні копченості, вироблені у власному господарстві: сім`я тримає свиней, курей і качок. Вони щойно закінчили реставрацію старого сараю, перетворивши його на стильний пансіон з кількома кімнатами.
Цікаво: замок Castello di Zumelle неподалік від винарні — один із рідкісних екземплярів італійської середньовічної фортеці, а сьогодні — музей. Дорогою до нього варто заїхати до Dolciaria Deola у Вілла-ді-Вілла за біовипічкою (як печиво з каштанів), приготованої у печі на дровах.
День третій. Різьблення по дереву як медитація
Деревина була душею всього регіону Доломітових Альп з давніх часів — саме на модрині та дубі з гір була побудована Венеція, і саме з гір до лагуни приїхали досвідчені теслі, щоб створювати її флот і гондоли. Дерев`яні меблі, панелі та скульптури досі прикрашають у Вальбеллуні кожен будинок і магазин, а витвори мистецтва барокового скульптора Андреа Брустолона (італійського колеги українця Пінзеля) становлять культурну спадщину цієї території. Щоб по-справжньому зрозуміти Альпи, потрібно познайомитися з деревом ближче. Для цього в містечку Седіко існує Школа деревини. У ній організовують різні курси для тих, хто захоплюється різьбленням. Інтенсивний курс вихідного дня ідеально підходить для того, щоб заглибитися у справу. Це медитативний процес навчання з простими та давніми інструментами, спостереження за тим, як звичайна дерев`яна дошка перетворюється на корисну річ, створену власними руками. Водночас запах ялинової смоли, що витає в цей час у повітрі, — справжня ароматерапія.
Цікаво: із Седіко можна відправитися у мальовничу гірську прогулянку стежкою Занардо або долиною П`єро.
День четвертий: гедонізм у Беллуно
Беллуно — найбільше і найкрасивіше місто в провінції, якій воно дає назву. З одного боку воно оточене засніженими гірськими вершинами, а з іншого — панорамним видом на річку П`яве, і запах свіжого гірного повітря ллється зі схилів. Природа тут — розкішна декорація до багатої культурної спадщини. У стародавній церкві Санто-Стефано з незвичайною конусоподібною дзвіницею можна побачити дерев`яне розп`яття і пару барокових різьблених ангелів Андреа Брустолона. Беллуно є також раєм для гурманів. Від свіжої пасти в Pastificio Menazza та щойно спеченого гарбузового хліба в Panificio Casol до фермерського ринку вихідного дня, на який селяни привозять знамениту жовту квасолю gialet, гірські сири та мед, хурму з власного саду та кукурудзяну поленту, мелену на камінні.
Для цінувальників вина обов’язковим пунктом є Enoteca Mazzini з неперевершеним вибором регіональних виробників — як, наприклад, червоного вина Serafini & Vidotto із запахом чорної смородини. В енотеці можна і повечеряти, замовивши тарілку пасти з оленячим рагу. Доломіти славляться найкращим морозивом вже декілька століть, і саме в цьому регіоні його варто дегустувати. У Беллуно це можна зробити у Gelateria Novecento.
Цікаво: з Беллуно варто відправитися на дослідження Доломітового високогір`я та долин: у Кортіну-д’Ампеццо, Валь-ді-Цольдо та Комеліко.
