Цього року українське кіно гучно заявляє про себе на Берлінале. До програми Panorama Dokumente увійшла нова документальна стрічка Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк «Сліди», а ще два українські фільми стали частиною ретроспективної секції Berlinale Classics — «Кришталевий палац» Григорія Гричера (1934) та «Розпад» Михайла Бєлікова (1990). Розповідаємо, чому ці стрічки важливі та що варто про них знати.
«Сліди» (2026)
Документальна стрічка розповідає історію українок, які пережили сексуальне насильство з боку російських військових під час повномасштабного вторгнення. Попри травму, шість героїнь відео «об’єдналися, щоб чинити опір та вимагати справедливості».
В основі стрічки — особистий досвід режисерки Аліси Коваленко та свідчення учасниць спільноти SEMA Ukraine.
«Після пережитого у 2014, я понад рік мовчала і не могла поділитися цим із жодним зі своїх близьких людей, друзів, родини. У 2019 році Ірина Довгань запросила мене на першу зустріч жінок, які пережили сексуальне насильство й тортури в полоні, і незабаром ми стали першою громадською організацією в Україні, що об’єднала постраждалих від СНПК — SEMA Ukraine», — поділилася Аліна в коментарі Суспільному.
Продюсерки фільму Ольга Брегман та Наталія Лібет зазначають, що представлення на фестивалі — це можливість бути почутими далеко за межами України, звернутися до широкої європейської аудиторії з історією, що потребує уваги, співпереживання та справедливості.
«Кришталевий палац» (1934)
«Кришталевий палац» — це чорно-біла історична драма знята Григорієм Гричером за сценарієм Лео Мура. Відреставровану версію продемонструють у межах офіційної програми Berlinale Classics. Відновлення фільму профінансувала польська компанія Fixafilm.
Дія стрічки відбувається у 1920-х роках в одному з промислових міст Західної Європи. В центрі сюжету — молодий архітектор, який відмовляється від кар`єри у буржуазному середовищі та переходить на бік робітничого класу, долучившись до боротьби з соціальною несправедливістю.
«Розпад» (1990)
«Розпад» режисера Михайла Бєлікова – це перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС, знятий під час «гласності» та «перебудови». Ко-продюсером стрічки виступив американський продюсер Пітер Алмонд, що забезпечило фільму широкий міжнародний прокат.
Згідно сюжету напередодні Чорнобильської катастрофи журналіст Олександр Журавльов повертається до рідного Києва. Він ще не знає, що вже за день його життя, як і життя мільйонів інших, поділиться на «до» і «після». Коли влада починає замовчувати масштаби трагедії, Олександр береться за розслідування. Він — типовий герой свого часу, сформований пострадянською реальністю, у якій пошук правди стає актом спротиву. Та дуже скоро ця реальність змінюється: на зміну індивідуальній героїці приходить колективна жертва.
Це не лише історія про радіацію, а й про руйнування довіри, людських зв’язків і державної системи, що виявляється цинічною й безпорадною. Чорнобиль тут постає як символ краху радянського режиму — події, що запустила глибокі соціальні й політичні зміни.
Ознайомитися з повною програмою Берлінале-2026 можна за посиланням.
