13 серпня 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив міжнародну конкурсну програму. Цьогоріч до неї увійшли повнометражні фільми з Європи, Північної та Південної Америки, об’єднані увагою до жіночих історій і досвіду. Героїні стрічок опиняються в різних епохах та обставинах — від родинних криз і пошуку себе до війни, втрат, дискримінації та боротьби за свободу.
.png)
Паралельно фестиваль уже представив національний конкурс із чотирма ігровими та десятьма документальними фільмами. Українські стрічки говорять про війну та її наслідки, пам’ять, стійкість, втрати й пошук майбутнього.
Фестиваль також оголосив спеціальну програму «Жінки у війську: 8 років видимості», створену спільно з рухом Veteranka. До неї увійдуть документальні фільми та серіальні проєкти. Окремо покажуть ретроспективу Сергія Буковського з дев’яти стрічок, знятих режисером у 1987–2022 роках.
Ще одна програма — «Focus on Georgia» — об’єднає п’ять фільмів грузинських режисерів різних поколінь. Також на глядачів чекають «Гала-прем’єри» — стрічки, які вперше покажуть на великому екрані.
Фестиваль відбудеться з 27 серпня до 4 вересня 2026 року в Києві.
Фільми, які увійшли в міжнародний конкурс
«Брат», реж. Мацей Собєщанський (2025, Польща, Чехія)
14-річний Давид піклується про молодшого брата й намагається відповідати очікуванням матері, яка прагне почати нове життя без ув’язненого чоловіка. Коли в їхньому житті з’являється Конрад — єдиний дорослий, якому хлопець довіряє, — крихка рівновага родини починає руйнуватися.
«Брудні гроші — білі ночі», реж. Крістіна Ґрозева, Петар Валчанов (2025, Болгарія, Греція)
Акушерка Марина та її чоловік Ґоша роками збирають гроші на подорож до Санкт-Петербурга. Вторгнення Росії в Україну та зникнення турагенції разом із їхніми заощадженнями руйнують мрію. Разом із нею назовні виходять брехня та проблеми, які подружжя роками приховувало одне від одного.
«Друге життя», реж. Лоран Слама (2025, Франція)
Парижанка Елізабет, яка через проблеми зі слухом опинилася в ізоляції, працює консьєржкою Airbnb, щоб продовжити візу. Знайомство з американцем Елайджею перетворюється на несподівану пригоду в Парижі. Фільм знімали під час Олімпійських ігор 2024 року.
«Невидимі», реж. Жюнна Шіф (2025, Канада)
Артистка бурлеску та секс-працівниця Елізабет замислюється про зміни у своєму житті після знайомства з клієнтом з інвалідністю. Ця зустріч змушує її по-новому поглянути на сексуальність, потреби та видимість людей з інвалідністю — і на власну професію.
«Невдячні створіння», реж. Ольмо Омерзу (2025, Словенія, Чехія, Польща, Франція, Словаччина, Хорватія)
Під час канікул на Адріатиці 17-річна Клара намагається впоратися з розладом харчової поведінки. Закоханість у місцевого хлопця допомагає їй повернути апетит, але ситуація змінюється, коли його починають підозрювати у вбивстві.
«Сестра-самітниця», реж. Івана Младеновіч (2025, Румунія, Сербія, Італія, Іспанія)
Стела закохується у відомого балканського музиканта, якого бачить по телевізору, і її захоплення поступово перетворюється на одержимість. За допомогою Вери, однієї з імовірних коханок музиканта, вона вирушає до Бухареста — міста, де на неї чекає зовсім інше життя.
«Як вдома», реж. Ґабор Голтаї (2025, Угорщина)
Самотню Ріту викрадає сім’я, яка вважає її Сільві — дівчиною, що колись втекла з дому. Щоб урятуватися, Ріта вирішує зіграти чужу роль. Та що більше вона дізнається про родину, то небезпечнішою стає ця гра.
«Гаряче», реж. Рамзі Башур (2026, США)
Мати-ліванка та її син-американець вирушають автомобілем через США до його батька. Дорога оголює суперечності між ними й змушує обох переосмислити поняття дому та приналежності.
«Ейзель 85», реж. Теодора Ана Міхай (2026, Бельгія, Нідерланди, Німеччина)
Напередодні фіналу Кубка Європи 1985 року на стадіоні «Ейзель» спалахує сутичка між фанатами «Ліверпуля» та «Ювентуса». У центрі хаосу опиняються дочка мера та журналіст, перед якими постає вибір між професійним обов’язком і людяністю.
«Мухи», реж. Фернандо Еймбке (2026, Мексика)
Самотня Ольґа здає кімнату у своїй квартирі через фінансові труднощі. Знайомство з 9-річним сином орендаря поступово руйнує її звичний, ретельно контрольований світ.
«Розкажіть усім», реж. Аллі Хаапасало (2026, Фінляндія)
1898 рік. Бунтарку Аманду відправляють на острів-санаторій для «незручних» жінок. Спроби втечі зближують її з іншими пацієнтками, а знайомство з місцевим рибалкою змушує замислитися, чи можлива свобода за межами острова.
«Скажи, що відчуваєш», реж. Лукаш Рондуда (2026, Польща)
Молодий художник Патрик дізнається про проєкт, де сльози можна обміняти на гроші. Сам він не здатен плакати, але знайомство із засновницею проєкту, арттерапевткою Марією, приводить їх до розмов про травми, страхи та родину. Фільм заснований на реальній історії.
«Сука», реж. Домінґа Сотомайор (2026, Чилі, Бразилія)
Сильвія живе на віддаленому острові біля узбережжя Чилі, де збирає водорості. Її життя змінюється після появи безпритульного цуценяти Юрі, але коли собака зникає, героїня змушена повернутися до травматичних спогадів дитинства. Юрі, яка зіграла у фільмі, отримала Palm Dog на цьогорічному Каннському кінофестивалі та знайшла нову родину.
«Три дні у вересні», реж. Тудор Джурджу (2026, Румунія)
Б’янка тікає з передвесільних приготувань після появи коханки нареченого й вирушає сама до курортного міста. Несподівані зустрічі та нічні пригоди поступово допомагають їй по-новому подивитися на власне майбутнє.
Фільми, які увійшли в національний конкурс
Серед ігрових фільмів:
«За Перемогу!», реж. Валентин Васянович (Україна, Литва, 2025)
Антиутопія про повоєнну Україну, де кінорежисер залишається вдома, поки його дружина й донька живуть у Відні. Родина опиняється перед питанням, чи є майбутнє в країні, яку війна змінила назавжди.
«Крила», реж. Ана Роша де Соуза (Португалія, Україна, Кіпр, 2026)
Українка Орися із синдромом Дауна разом із родиною тікає від війни до Португалії. Нове життя дається непросто, але дружба з донькою місцевої волонтерки допомагає їй поступово повернути довіру до людей і відчути ґрунт під ногами.
«Мрія Кіри», реж. Денис Колесніков (Україна, 2026)
Кіра готується емігрувати з України, але пошук нового дому перетворюється на подорож усередину себе. Стосунки з молодшою сестрою, музика та особисті відкриття допомагають їй зрозуміти себе в реальності, яку змінила велика війна.
«Соліст», реж. Сергій Сторожев (Україна, 2026)
Після звільнення з театру актор Лев починає працювати «пацієнтом» психіатричної лікарні, допомагаючи студентам-медикам складати іспити. Робота серед людей, яких він спочатку зневажає, поступово змінює його самого.
Серед документальних стрічок:
«Бо козацького роду», реж. Роман Крупач (Україна, 2025)
Особиста історія режисера, який після початку повномасштабної війни вступив до ЗСУ, пройшов фронт і зазнав тяжкого поранення. Реальні кадри з бойових позицій, шпиталів і реабілітаційних центрів доповнює чорно-біла анімація.
«Гірник», реж. Микола Бут (Україна, 2026)
Жителі Донбасу вирішують, чи залишатися під постійними обстрілами, чи залишити дім. Паралельно волонтери евакуюють людей і домашніх тварин із прифронтових територій.
.png)
«Летять хмари з великою швидкістю», реж. Роман Островський (Україна, Німеччина, 2025)
Три історії — про втрату родини в Бородянці, вимушений від’їзд із Бахмута та загибель пораненого військового — складаються у розповідь про втрати й стійкість. Режисер Роман Островський згодом сам став військовослужбовцем.
.png)
«Машина часу Майдан», реж. Володимир Тихий, Роман Любий (Україна, Німеччина, 2026)
Поранений 21-річний солдат переноситься із сучасного поля бою в грудень 2013 року, де опиняється посеред Майдану. Він шукає молодого поета, якому через десять років судилося загинути на війні. Документальна реальність тут переплітається з художньою метафорою.
«Одного дня я хочу побачити тебе щасливим», реж. Марина Нікольчева (Україна, Франція, 2025)
На тлі війни режисери Марина та Макс намагаються зберегти свої стосунки. Камера стає способом говорити про любов, турботу та крихкість близькості у світі, що змінився назавжди.
«Рятуй», реж. Алессіо Ск’яцца (Україна, США, 2025)
Після початку повномасштабного вторгнення рятівники вирушають у прифронтові райони, щоб евакуювати покинутих тварин. Вони працюють під обстрілами, долають заміновані дороги й ризикують власним життям заради тих, хто не може врятувати себе сам.
.png)
«Театр Ветеранів», реж. Юлія Большинська (Україна, 2026)
Ветерани, військові, бойові медикині та волонтери проходять реабілітацію через театр. Репетиції та вистави стають для них простором довіри, де мистецтво допомагає переосмислити пережитий досвід.
«Тиша лиманів», реж. Володимир Бакум (Україна, 2026)
У «Тузлівських лиманах» команда національного парку чотири сезони документує воєнні злочини проти природи, рятує птахів, протидіє браконьєрству та відновлює екосистеми.
.png)
«To Die To Live», реж. Юлія Гонтарук (Україна, Латвія, Словаччина, 2026)
Троє українських добровольців, які воювали ще у 2014 році, намагаються повернутися до життя після пережитого. Коли Росія починає повномасштабне вторгнення, їм знову доводиться йти на війну.
.jpeg)
