“Це одна з тих пісень, над якою взагалі не думаєш, а вона сама приходить з Космосу. Вона просто в один момент з’являється у тебе в голові, ти сідаєш за фортепіано і граєш її, наче все життя знав музику і слова. Особливим цього разу було те, що я не спала всю ніч, а пісня прийшла в голову о 5:20 ранку. Чітко пам’ятаю цей час, бо маю вже кілька космічних пісень, зіграних так само надранок. Після цього важко заснути, бо є внутрішній тремор, прям трясе від того, що усвідомлюєш, що написав нову пісню. Проте найважче потім її зробити з музикантами та записати у студії. Я витратила на це 2 роки, кілька аранжувань, купу нервів, але тепер ця пісня звучить саме так, як у той ранок, коли я її вперше почула. Думаю, кожен знайде в ній частину своєї історії”, - коментує Христина.
