Як мистецький рух сюрреалізм виник після Першої світової війни та закликав звертатися до підсвідомого більше, ніж до свідомого. Звідти й викривлені форми Сальвадора Далі та парадокси Рене Магрітта. Як і в живописі, так і в кіно сюрреалістичний жанр прагне втілити сни, галюцинації, навіть марення в реальність. І це досі популярний та дієвий спосіб розповісти історію.
До сюрреалізму зверталися та звертаються знані у всьому світі режисер(-к)и, серед них ті, яких ми дуже любимо, і ті, які тільки починають свій шлях. Наприклад, уже зі своїм першим фільмом Лінч заявив про себе як про нового сюрреаліста у світі кіно та мистецтва загалом. Можна сміливо сказати — він зайняв місце Далі й тримає його до сьогодні. Що завжди можна сказати про сюрреалістичне кіно? Воно нікого не залишає байдужим.
Спеціально для «ELLE Україна» з нагоди виходу у прокат фільму Девіда Лінча у відреставрованій версії 25 січня, критикиня Єлизавета Сушко зібрала стрічки різних років, щоб розпочати знайомство з власними та чужими сновидіннями.
«Андалузький пес»
Рік: 1928
Режисер: Луїс Бунюель
Що може бути ще більш сюрреалістичним, ніж фільм, знятий за сценарієм Сальвадора Далі?
16-хвилинна стрічка не тільки занурює у дивний світ, але і є однією з головних кінозагадок 20-го століття. Сюжет тут не піддається логіці, а зорові образи змінюють один одного, щоб розповісти історію на емоційному рівні. Луїс Бунюель та Далі написали сценарій на основі своїх сновидінь, асоціацій та мистецьких образів. Чистий прояв сюрреалізму в кінотворі.
«Колиска відьом»
Рік: 1943
Режисер: Мая Деррен
Фільми режисерки українського походження з Києва, яка працювала в Америці та вплинула на творчість Девіда Лінча, не мають сюжету. Її «поетичні психодрами» чи «кіно трансу» — це гра з глядачем та виведення його за межі реального простору та часу, занурення в стан гіпнозу.
Завдяки спалахам світла, контрастам та фрагментарним сценам Мая Дерен не розповідає історію, а передає настрій і створює атмосферу, в якій або дуже добре, або нестерпно. «Колиску відьом» режисерка створювала в межах сюрреалістичної виставки, але не закінчила, бо померла від передозування. Але фільм все одно отримав нагороду в Каннах, не маючи аудіальної частини, яку додали згодом.
«Торік у Марієнбаді»
Рік: 1961
Режисер: Ален Рене
Сценарій до цього заплутаного фільму написав письменник Ален Роб-Ґріє — француз, якого вважають одним із засновників «нового роману». У 1961 році стрічка отримала «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю та шокувала глядачів часовими та просторовими розривами.
На розкішній вечірці чоловік запевняє жінку, що вони зустрічалися раніше та були у стосунках. Жінка натомість не лише не памʼятає, але й категорично заперечує, що хоч раз бачила його раніше. До їхніх розмов доєднується другий чоловік, а флешбеки жінки ніби наштовхують глядача на думку, що героїня починає щось згадувати. Але мандрівка у похмурі надра свідомості тільки заплутує всіх учасників цього глядацького досвіду.
«Персона»
Рік: 1966
Режисер: Інґмар Берґман
Психологічна драма шведського режисера врятувала йому життя. Сценарій він написав за девʼять тижнів, перебуваючи в лікарні із запаленням легень. Розчарований у професії та під впливом гарячки він створив найкращу історію за свою карʼєру, зіткнувши дві діаметрально протилежні особистості.
У цій стрічці відчувається ще одна характерна риса для сюрреалізму — наслідування вчення Фройда. Але Берґман наслідує його колегу — філософську теорію Юнґа, який визначив поняття Persona як своєрідну маску для суспільства. Головна героїня Елізабет мовчить, і не зрозуміло, чи це свідоме мовчання, чи німота. Історію акторки та їхніх стосунків розповідає медсестра психіатра Альма.
«Загублене шосе»
Рік: 1997
Режисер: Девід Лінч
Всі популярні та не дуже роботи Лінча — сюрреалізм у чистому вигляді. Чого тільки вартує «Твін Пікс» та його червона кімната. Але «Загублене шосе» можна виділити серед усіх заплутаністю, яку так і хочеться розгадати.
У кінострічці з нелінійним сюжетом йдеться про саксофоніста Фреда Медісона, який отримує таємничі відеокасети та підозрює свою дружину у зраді. Він думає, що в його будинок хтось проникає. А коли герой звертається до поліції, його звинувачують у вбивстві дружини й кажуть, що це знято на чергову касету. Подальший розвиток подій міститиме раптові перевтілення героїв і проникнення в залаштунки індустрії фільмів для дорослих.
«Нескінченний басейн»
Рік: 2023
Режисер: Брендон Кроненберг
Саме цією стрічкою Брендон гучно заявив, що не наслідує свого батька Девіда Кроненберга та готовий на шалені речі. З перших кадрів, які випробовують вестибулярний апарат глядача, можна зрозуміти, що далі події на курорті будуть не просто «Білим лотосом».
Письменник Джеймс Фостер, який переживає творчу кризу, у пошуках натхнення вирушає разом із дружиною у відпустку на дорогий курорт. Тут вони знайомляться із Габі, фанаткою Джеймса. Разом із новою подругою герої потрапляють в аварію, в якій з вини Джеймса гине людина. Письменнику вдається уникнути смертної кари — замість нього вбивають його двійника. З цього моменту головний герой поринає у світ безкарності, жорстоких та порочних насолод.
«Сценарій сну»
Рік: 2023
Режисер: Крістоффер Борглі
Новий фільм студії А24 від продюсера Арі Астера та режисера стрічки «Мене від себе верне» розповідає про науковця, який дивовижним чином починає зʼявлятися у снах знайомих та незнайомих йому людей. Викладач біології в університеті, в якого не складається життя так, як би він хотів, за мить стає популярним.
Порушуючи питання сучасності, як-то популярність у соціальних мережах, застосунки та махінації зі сну та мотивації, Борглі використовує прийоми сюрреалізму та показує, як сни можуть впливати на наше і чуже реальне життя.
Авторка: Єлизавета Сушко
