Українці у світі. Рома Прийма-Богачевська — наймолодша балерина Львівської опери, яка підкорила сцени Європи та США

У постійній рубриці ELLE.UA ми розповідаємо про українців та українок, які змінювали світ — кожен у своїй царині. Одним із попередніх героїв став видатний балетмейстер, хореограф і танцюрист Серж Лифар, який фактично відродив французький балет, створював найгучніші балетні вистави та співпрацював з багатьма видатними композиторами, художниками та дизайнерами свого часу, такими як Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Коко Шанель, Марк Шагал та Жан Кокто, що допомагали майстру в його роботі.

Продовжує тему танців наступна героїня нашої рубрики — неймовірна Рома Прийма-Богачевська, яка стала наймолодшою балериною Львівської опери, а згодом підкорила найпрестижніші балетні та танцювальні сцени Європи та США.

Майбутня балетна прима народилася у творчій родині — так, її мати Іванна Шмериковська, родом з Надвірної, була професійною піаністкою, віолончелісткою і співачкою, давала сольні концерти у Львові, Варшаві, Кракові, викладала у Львівській консерваторії, Українському музичному інституті у Нью-Йорку й не тільки, з 1942 по 1943 рік була концертмейстером у Львівському оперному театрі. Батько дівчинки був лікарем, проте, попри всю серйозність професії, був не меншим прихильником мистецтва, ніж його дружина. В будинку родини часто лунала музика й велися розмови про прекрасне, що, вірогідно, вплинуло і на підсвідому любов до мистецтва маленької Роми.

У віці п`яти років дівчинка почала займатися у танцювальній залі, а ще через три роки вступила до школи ритмічного танцю за методикою Еміля Жак-Далькроза у Львові. Інтерес до танцю не згасав, Рома демонструвала успіхи, тож згодом продовжила навчання в класичній техніці у балетній школі Львівської опери. Вже у 13 років майбутня світова зірка балету почала виступати у Львівській опері, ставши її наймолодшою зіркою. Рома сяяла на сцені в балетах «Дон Кіхот» та «Серпанок Пєреті», операх «Кармен», «Аїда» та «Фауст» і не тільки. У Львові Прийма виступала до 1944 року, поки вони з мамою не виїхали до Австрії, де кар`єра юної українки набула нових обертів.

Після переїзду до Відня Рома вступила до Академії музики й драматичного мистецтва, де навчалася під керівництвом австрійської балерини та хореографа Ґрете Візенталь. З відзнакою закінчивши навчання, українка продовжила свої виступи в ролі прими-балерини в театрах Австрії, зокрема в Інсбруку і Зальцбурзі. Великий вплив на формування стилю Роми мав також німецький танцюрист та хореограф Гаральд Кройцберґ — один із найвідоміших представників німецького експресіоністського танцю. Українська танцюристка була відома своїм унікальним багатогранним стилем — у своїх модерних виступах вона поєднувала експресію, пластичність, глибокий зміст та українські фольклорні мотиви.

Наступною важливою точкою на карті наполегливої українки стала Канада, куди вона переїхала разом із мамою. Там дівчина стала солісткою Королівського балету у Вінніпезі й танцювала у Монреальському балеті відомої балерини Рут Сорель. У 1951 році танцюристка переїхала до США — в Нью-Йорку вона танцювала у популярному танцювальному гурті однієї з основоположників американського танцю модерн Марти Ґрем.

Під час постійних переїздів та стрімкого розвитку кар`єри Роми її підтримувала мати. Та цікаво, що їх пов`язували не лише тісні родинні стосунки, а й творчі — разом мати й донька здійснили важливе концертне турне з програмою «Танці й характери України», яке побачили в головних культурних центрах Канади, Північної й Латинської Америки, Європи та США.

1963 рік став поворотним для особистого життя Роми. Так, у Римі вона вийшла заміж за оперного співака Юрія Богачевського, разом з яким згодом вирушила у велике турне Європою, що включало виступи в Італії, Австрії, Швейцарії, Німеччині. Згодом у подружжя народилося двоє дітей: Анна та Борис. Після повернення до США Прийма-Богачевська створила власну школу балету та українських народних танців у Нью-Йорку і поступово перейшла від сценічної діяльності до викладацької.

Серед найвідоміших балетних постановок школи: «Попелюшка» з Квіткою Цісик у головній ролі (легендарна українська співачка також навчалася у школі своєї землячки), «Пригоди Пер Ґінта», «Квіт папороті». Також Прийма-Богачевська влаштовувала для дітей літні табори для вивчення українських танців, що були дуже популярними серед діаспори, а в 1978 році створила ансамбль «Сизокрилі», що виконував танці народної тематики. Упродовж багатьох років Рома мріяла про те, аби відвідати зі своїм ансамблем Україну, і у 1992 році її мрія здійснилася — ансамбль на чолі з Приймою-Богачевською, що була не лише його засновницею, а й мистецьким керівником, виступив у Львові, Києві, Харкові й Івано-Франківську.

До останніх років життя Рома Прийма-Богачевська, яку обожнювали як глядачі, так і театральні критики, як колеги, так і учні, продовжувала віддавати себе танцям: викладала, надихала дітей та дорослих і активно популяризувала рідну українську культуру, про яку не забувала на кожному етапі свого творчого життя. Рома Прийма-Богачевська померла у 2004 році в Нью-Йорку, та її дітище живе. Так, сьогодні колектив «Сизокрилі» активно виступає за кордоном, привертаючи увагу до війни Росії проти України. Наразі він складається з 35 учасників, серед яких 18 жінок і дівчат, які передають свою любов до танцю з покоління в покоління.

На відміну від традиційних національних танців, де на сцені зазвичай домінують танцюристи-чоловіки, в «Сизокрилих» увага акцентується на сильних, атлетичних та рухливих жінках. Фірмовий танець колективу — «Боротьба за Україну». Це 15-хвилинний перформанс, що зображує боротьбу українців. Емоційна насиченість танцю в поєднанні з точністю та майстерністю виконавців створює потужний досвід як для танцюристів, так і для глядачів. Танець є даниною стійкості українського народу перед обличчям ворога, а також вшануванням сили та мужності жінок.

Сама ж Прийма-Богачевська й по сьогодні залишається в історії світового балету як та, що, за словами європейських критиків, «мовою рухів відкривала таємниці людської душі».

Фото: syzokryli.com

---