Про що ви думаєте, коли чуєте словосполучення «британський кінематограф»? Ексцентричний гумор, атмосферні краєвиди чи відсилання до міфології? Усе це про нього. Та не менш важливою складовою британського кіно є глибока робота з персонажами. Тож сьогодні знайомимося ближче з британськими акторами й акторками, які своїм талантом підкорили світове кіно.
Бенедикт Камбербетч
Бенедикт Камбербетч — актор, якому вдалося зробити інтелектуальність сексуальною. Його шлях розпочався на театральній сцені. Перші роботи були переважно шекспірівськими — два репертуарні сезони у New Shakespeare Company (2001–2002). У наступні роки він продовжував виступати в лондонських театрах, а першою великою роллю стала участь у фільмі «Дивовижне добродійство» (2006).
Гучне визнання прийшло до Камбербетча після ролі Шерлока в однойменному серіалі. Його детектив із Бейкер-стріт водночас геніальний, дратівливий і магнетичний. У цій ролі особливо помітно, наскільки тонко актор розуміє й передає характери своїх персонажів.
З 13 листопада в українських кінотеатрах можна буде подивитися нову роботу актора — «Чорне пір’я», яку критики називають однією з кращих у його кар’єрі. Камбербетч зіграв художника коміксів, який після смерті дружини самотужки виховує двох синів. Через біль утрати герой поступово втрачає зв’язок із реальністю й починає бачити чудовисько, що зійшло з його малюнків.
Флоренс П’ю
У професійній сфері Флоренс дебютувала в 17 років у фільмі «Падіння» (2014). Більшої впізнаваності акторці принесла роль у похмурій історичній драмі «Леді Макбет». У ній вона зіграла молоду дружину, яка тікає від чоловіка до робітника Себастьяна. Її гра отримала схвальні відгуки, тож у 2018 році акторка отримала ролі одразу в чотирьох стрічках.
Кар’єрний зліт акторки стався у 2019 році: вона зіграла зневірену американку у фільмі жахів «Сонцестояння» та Емі Марч у драмі «Маленькі жінки». За останню роль Флоренс була номінована на премії «Оскар» і BAFTA.
Флоренс не боїться бути вразливою чи неідеальною. Вона — символ нової хвилі акторок, які диктують умови гри: сама обирає проєкти, надає перевагу роботі з режисерками, що створюють глибокі жіночі образи.
У 2023 році видання Time включило П’ю до переліку лідерів наступного покоління, а роком раніше журнал Empire додав її до списку 50 найкращих акторів усіх часів.
Том Гарді
Шлях Тома Гарді був непростим: у юності він мав залежність від наркотиків і алкоголю, був виключений зі школи й навіть заарештований за незаконне володіння зброєю. Проте у 1998 році актор виграв телевізійний конкурс моделей, що призвело до підписання контракту в індустрії. Він почав вивчати акторську майстерність у Drama Centre London. Хоч Том знову не завершив навчання, у 2001 році отримав перші ролі — у мінісеріалі «Брати по зброї» та фільмі «Падіння “Чорного яструба”». Згодом знявся у низці п’єс і серіалів, зокрема в телеадаптації «Олівера Твіста» (2007) та «Грозового перевалу» (2009).
Видатна гра Гарді привела його до ролей у фільмах «Початок» (2010), «Темний лицар: Відродження легенди» (2012) та «Шалений Макс: Дорога люті» (2015). 2015 року він отримав свою першу номінацію на «Оскар» — за роль Джона Фіцджеральда у стрічці «Легенда Г`ю Гласса».
Том розповідав, що перед кожною роллю спостерігає за людьми: як вони рухаються, приховують біль, виражають емоції. Така увага до деталей допомагає краще передати характер та емоції героїв.
Денієл Калуя
Ще підлітком Денієл Калуя писав короткі п’єси, а найпершу створив у дев’ять років. Його акторська кар’єра почалася з суперечливого фільму «Стріляй у посланця» (2006), а вже наступного року він отримав роль у культовому британському серіалі про групу підлітків «Скінс».
Визначальною для актора стала поява в епізоді серіалу «Чорне дзеркало». Саме після неї режисер Джордан Піл запросив його на головну роль до свого містичного горору «Пастка» (2017), що приніс Денієлу номінації на «Оскар» та «Золотий глобус».
Свою першу статуетку «Оскар» актор отримав за роль у стрічці «Іуда і чорний месія» (2021). Це біографічна драма про зраду Фреда Гемптона, голови іллінойського відділення Партії чорних пантер, інформатором ФБР Вільямом О’Нілом.
Ванесса Кірбі
Ванесса Кірбі навчалася в Ексетерському університеті, отримавши диплом з англійської літератури. Проте пропозицію продовжити навчання у Лондонській академії музики і драматичного мистецтва вона відхилила, обравши театр Octagon Theatre Bolton, де дебютувала у виставі «Всі мої сини» Артура Міллера. Згодом зіграла у виставах «Привиди» Генріка Ібсена та «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра.
Популярність Кірбі принесла роль принцеси Маргарет — сестри королеви Єлизавети — у серіалі «Корона», за яку вона отримала премію BAFTA за найкращу жіночу роль другого плану.
У 2020 році акторка здобула визнання критиків завдяки фільму «Фрагменти жінки», де зіграла молоду матір, яка втратила дитину під час домашніх пологів. За цю роль Ванесса була номінована на «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA, а також отримала Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль на Венеційському кінофестивалі. Готуючись до ролі, Кірбі кілька місяців провела з жінками, які пережили втрату, щоб глибше зрозуміти їхній досвід і біль.
