Оповідання феміністки Наталії Кобринської, анонімні листи сотень жінок про їхні найінтимніші фантазії та новий роман Ірени Карпи — ми зібрали шість книжок, які виходять в українських видавництвах восени 2025 року.
«Хочу», упорядниця Джилліан Андерсон
.png)
Говорячи про секс, ми говоримо про жіночність і материнство, зраду та експлуатацію, згоду та повагу, справедливість і рівність, кохання та ненависть, насолоду та біль. Проте з багатьох причин наші найглибші, найінтимніші страхи й фантазії залишаються замкненими всередині.
У цій книжці Джилліан Андерсон зібрала і представила анонімні листи сотень жінок з усього світу (разом з власним анонімним листом). «Хочу» показує, як жінки ставляться до сексу, коли мають цілковиту свободу й анонімність.
«Театр, ютуб, секс», Ярослава Кравченко
.png)
Ярослава Кравченко відверто розповідає про себе й свій шлях — від дитинства в селі, спортивного інтернату, навчання в Університеті Карпенка-Карого до створення власного театру й участі в медійних проєктах «Телебачення Торонто» та «Ебаут».
Ця книга — про те, як навчитися приймати себе, свою вразливість і як віднайти силу. І про те, щоб дозволяти собі бути смішною, визнавати свої факапи й відкрито говорити про них.
«Як вдихнути вільно», Маріам Найем
.png)
Російська агресія — це не лише боротьба за ресурси й території, а й прагнення колонізації однієї держави іншою.
Що це означає — бути українкою/українцем? Культурологиня Маріам Найем пропонує нам навчитися не боятися власної правди й повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти та практики для виходу з цих пасток.
«Хмарниця. Оповідання», Наталія Кобринська
.png)
Наталя Кобринська — одна з перших феміністок Галичини. У своїх творах діячка послідовно порушувала питання жіночої освіти, морального вибору та права голосу.
У цій книжці зібрані ключові твори письменниці, де авторка досліджує ідентичність як свідомий вибір, а не автоматичне прийняття ролі. Вона майстерно поєднує народну мову з літературною, створюючи живі історії про страхи й утрати. Наталія Кобринська показує, як навіть у складних обставинах людина знаходить гідність і силу.
«Я люблю Діка», Кріс Краус
.png)
Кріс — художниця, яка стоїть на порозі сорока й бореться з творчою кризою. А після вечері з харизматичним академіком на ім’я Дік головна героїня раптово піддається вихору пристрасті.
Вона не може забути цю зустріч і разом зі своїм чоловіком занурюється у гру: надсилає Дікові листи, у яких переплітаються жага, іронія, мистецькі експерименти й філософські роздуми. Відповідей не отримує, проте стає одержимою — і ця одержимість перетворюється на спосіб мислення, де особисте поступово переходить у публічне, перетворюючи нав’язливе захоплення на нову форму філософського досвіду.
«Він повертається в неділю», Ірена Карпа
.png)
Архітекторка Віра живе в Парижі спокійним життям із чоловіком-французом і дочкою-підліткою, аж поки її не будить дзвінок: «Ти що, спиш?! Там Київ і Харків бомблять!». АТОвець Атрей залишає мирний Амстердам, щоб знову захищати Україну. А школярка Матільда з Бургундії зустрічає дивного чоловіка, що винаймає будинок над озером у її родичів.
Щирість і таємниці, радість і біль, дружба, кохання і втрати — намагання знайти й зберегти себе у вирі подій. А може, таки зустрітися на вітряному пляжі.
