4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк — композитор, який змінив звучання української естради й зробив її впізнаваною далеко за межами країни. Автор «Червоної рути», що стала музичним символом епохи, залишив по собі значно більше, ніж один безсмертний хіт.
За коротке, але насичене життя Івасюк створив понад сто пісень. Першу — «Колискову» на вірші батька — написав у 15 років, а вже студентом з’явився на телеекранах із композиціями «Я піду в далекі гори» та «Червона рута», які згодом стали класикою. Його музику виконували найвідоміші артисти того часу — Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич.
Ми зібрали 5 композицій, які варто послухати у день народження виконавця. Усі вони вражають текстом, зачаровують голосом та змушують відчути ностальгію за «золотою епохою» української естради.
_(1).png)
«Я піду в далекі гори» (1968)
Одна з перших пісень Володимира Івасюка, написана, коли йому було лише 20 років і він навчався у Чернівецькому медичному інституті. Початкова назва композиції — «Мила моя». Пісню композитор присвятив працівниці чернівецького телебачення Ніні Щербаковій. Про це свідчить власноруч оформлений Івасюком альбом, подарований їй.
«Червона рута» (1970)
Пісня, яка з першого виконання 13 вересня 1970 року на Театральній площі Чернівців у прямому ефірі телепрограми «Камертон доброго настрою» викликала справжній фурор. Івасюк виступив разом з Оленою Кузнєцовою під акомпанемент ансамблю «Карпати» — і вже за лічені дні композиція зазвучала по всій країні.
«Ті, чия юність припала на другу половину шістдесятих років, добре пам’ятають, як весняним вихором, стрімким птахом вилетіла в широкий світ пісня Володимира Івасюка “Червона рута"», — цитує спогади співака Василя Зінкевича «Суспільне Культура».
Ідея пісні народилася після того, як майбутній композитор отримав у подарунок фундаментальну монографію «Коломийки» фольклориста Володимира Гнатюка. Саме там юний Івасюк натрапив на загадкову назву квітки — червона рута.
«Водограй» (1970)
Ще одна рання композиція, яка за популярністю майже не поступається «Червоній руті». Натхненням для «Водограю» став косівський водоспад Гук. Втім, фінальна версія з’явилася не одразу: Івасюк довго був незадоволений текстом і мелодією, неодноразово повертався до матеріалу й редагував його, поки не досяг бажаного звучання.
«Пісня буде поміж нас» (1971)
Композиція присвячена поетесі та письменниці Галині Тарасюк. Вони познайомилися восени 1970 року, коли журналістці газети «Молодий буковинець» доручили написати матеріал про молодого композитора. Знайомство переросло у теплі зустрічі та розмови про музику, літературу й політику. Згодом їхні шляхи розійшлися: Івасюк поїхав до Львова навчатися у консерваторії, а Галина вийшла заміж.
«Балада про мальви» (1975)
Пісня на вірші Богдана Гури вперше прозвучала у виконанні Софії Ротару 1975 року й згодом стала однією з найпронизливіших у доробку композитора. Для багатьох дослідників вона асоціюється з трагічною долею Івасюка.
Перший варіант мелодії він створив ще наприкінці 1960-х, однак повернувся до твору майже через п’ятнадцять років. У 1974 році композитор опублікував у газеті «Радянська Буковина» спогади про карпатські мандри — власний вірш «Чарівна недея», який став одним із варіантів майбутньої «Балади про мальви». Зрештою Івасюк знову звернувся до поезії Богдана Гури, доопрацювавши аранжування.
