10 виставок, які варто відвідати у листопаді

Кінець світу, італійський бруталізм та українські шістдесятники — що подивитися цього місяця в Києві

Культурна афіша столиці в листопаді особливо насичена: від масштабних ретроспектив до камерних виставок про пам’ять, війну й кінець світу. Цього місяця Київ пропонує й глибокі роздуми про минуле, і зустріч з сучасним мистецтвом, і творчість українських митців, й іноземних. Найцікавіші експозиції зібрали у матеріалі.

Бруталізм

«Бруталізм. Італія»

Де: Український Дім

Коли: З 6 до 16 листопада 

146 світлин понад сотні італійських споруд, створених фотографами Роберто Конте та Стефано Переґо, демонструють велич і різноманіття архітектури у стилі бруталізм.

Митці подолали понад 20 000 кілометрів за п’ять років, аби задокументувати унікальні будівлі, характерні для італійського бруталізму — стилю, якому властиві відкритий бетон і чітка конструктивність форм.

«Саме прагнення визнати, що бетон може відображати більш ніж одну епоху, представляючи одночасно і теперішнє (чи майбутнє) і минуле — це те, що насамперед відрізняло італійських архітекторів від їхніх колег за кордоном», — зазначає Адріан Форті.

Бруталізм. Італія

«Зустрінемося біля метро»

Де: Музей шістдесятництва

Коли: З 6 до 30 листопада 

До 65-річчя Київського метрополітену музей представив камерний проєкт про те, як запуск метро вплинув на життя та творчість українських шістдесятників.

«Такий історичний збіг — коли все місто гомоніло про запуск підземки, у Києві зароджувався потужний рух, що відкривав для себе Україну, пишався нею, зрештою — багато хто віддав за неї здоровʼя в таборах і навіть життя. Кількома цікавими прикладами ми покажемо, як діяльність підземки лишила слід і в житті та творчості талановитих людей з гурту шістдесятників», — зазначили в пресслужбі метрополітену.

Зустрінемося біля метро

«Це всього лише кінець світу» 

Де: PinchukArtCentre 

Коли: З 13 листопада до 4 січня

У PinchukArtCentre відкрилася групова виставка «Це всього лише кінець світу» кураторки Оксани Чорнобрової. На виставці представлені роботи семи українських художників та художниць: Катерини Лисовенко, Анни Никитюк, Владислава Плісецького, Жені Степаненко, Федора Тетянича, Іллі Тодуркіна та Ольги Штейн.

Центральна ідея виставки — мутація, в межах якої людина непомітно й невпинно трансформується. Як і інші живі організми, що пристосовуються до навколишнього середовища щоб вижити, вона постає в новому гібридному тілі. Виставка пропонує подивитися на нас самих після кількох років «кінця світу».

«Мені хотілося говорити не лише про втрату, а й про те, як на її місці виникає простір для іншого — нового способу буття», — зазначає кураторка.

Це всього лише кінець світу

«Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд»

Де: Мистецький Арсенал

Коли: З 13 листопада до 8 лютого

Виставка пропонує глибоке занурення у світ Василя Стуса — через архівні матеріали, голос поета, збережений на магнітній плівці, та документальні реконструкції.

У межах експозиції також будуть представлені твори Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук та історії про те, як самвидав перетворювався на «тамвидав», а КДБ створював фіктивні справи проти дисидентів.

«Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд»

«Віктор Зарецький. Ретроспективна виставка до 100-річчя художника» 

Де: Національний музей Тараса Шевченка 

Коли: З 17 жовтня до 14 грудня 

Зарецький — митець, лауреат Шевченківської премії та художник. У свої творчості він поєднав академічну школу, модернізовані народні образи та естетику європейської сецесії. Експозиція охоплює живописні твори з музейних і приватних колекцій, вибрані монументальні роботи у співавторстві з Аллою Горською та архівні світлини.

«Віктор Зарецький. Ретроспективна виставка до 100-річчя художника»

«Київська фреска»

Де: Галерея Portal 11

Коли: З 31 жовтня до 7 грудня 

Виставка Дмитра Нагурного представляє місто Київ не як конкретний пейзаж, а як духовний простір, що відображає напруження між історією, сучасністю та особистим досвідом. 

У живописі митця відчутний потужний вплив монументального мистецтва. Особливо вражають його київські пейзажі, у яких художник відтворює довершені архітектурні форми Софії Київської, Андріївської церкви та інших знакових пам’яток, перетворюючи будівлі на символи духовного простору міста. 

«Київська фреска»

«Колись почуємо»

Де: Voloshyn Gallery 

Коли: З 7 листопада по 10 січня

Це персональна виставка Юрія Болси, яка досліджує стан спостерігача — коли небезпека ніби завжди поряд, але стосується когось іншого. 

Це роздвоєне відчуття водночас відстороненості та залученості: з одного боку воно пробуджує емпатію й бажання підтримати, а з іншого — породжує тривогу й безпорадність. Відчуття життя під прицілом — це не лише стан спостереження, але й своєрідна форма усвідомлення власної ролі у великому спектрі існування. 

«Колись почуємо» 

«Олександр Мурашко. Київські вібрації»

Де: Київська картинна галерея

Коли: з 22 жовтня до 25 січня 

Це історико-мистецький проєкт присвячений 150-річчю від дня народження видатного українського живописця, одного з засновників Української Академії мистецтва, Олександра Мурашко. 

Експозиція зосереджує увагу на київському періоді життя художника. У музейному просторі представлені портрети киян, а також картини, створені в Києві або пов’язані з його середовищем. На виставці вперше продемонструють «Портрет жінки в капелюсі, яка нещодавно була відреставрована.  

«Олександр Мурашко. Київські вібрації»

«Премʼєра, яка не відбудеться» 

Де: 3.6.9 Space Kyiv

Коли: з 9 листопада до 11 січня 

Виставка Тетяни Овсійчук у п’яти вимірах мистецтва містить інсталяцію, живопис, фотографію, музику й театр у одній художній композиції. Це історія про спадковість, яку перервали, і про культуру, що проростає всупереч. Багатовимірний формат дозволяє глядачеві пережити пам’ять як досвід — через образ, рух, звук і тишу.

«Премʼєра, яка не відбудеться»

«Графеми»

Де: Imagine Point

Коли: З 14 листопада до 13 грудня 

В експозиції художники проводять паралелі між своїми творами та графемами — мовними одиницями. 

Так, скульптура Василя Татарського є своєрідною фіксацією моментів існування за допомогою власної візуальної системи: плавні, врівноважені лінії, що перетікають одна в одну, утворюючи масивні об’єми та єднаючи матерію з порожнечею. А Леонід Колодницький у своїй творчості експериментує з базовими елементами композиції — плямами та лініями як із графемами, самодостатніми засобами вираження.  

«Графеми»


Реклама

Популярні матеріали

Наймодніші пальта сезону: 7 головних трендів


Оракул на листопад 2025 року для всіх знаків Зодіаку


Корейські beauty-засоби: чому вони стали трендом і як правильно їх...


Читайте також
Популярні матеріали