9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови. Наша солов’їна подолала складний шлях до цього свята — вона пройшла крізь численні злочинні укази та геноцид над її носіями. З початком повномасштабного вторгнення серед українців зросла цікавість до нашої історії та культури, тож сьогодні ми підготували для вас хронологію лінгвоциду української мови.
1622 рік — наказ царя Михайла Романова з подання Московського патріарха Філарета спалити всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Ставровецького.
1688 рік — московський патріарх Іоаким наказав спалити на вулицях Москви «Вінець Христов» Антонія Радивиловського, твори Петра Могили, Лазаря Барановича та Інокентія Ґізеля.
1696 рік — польський Сейм запровадив польську мову в судах Правобережної України.
1720 рік — указ Петра I про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів із церковних книг.
1729 рік — наказ Петра II переписати російською мовою всі державні постанови і розпорядження, що були написані українською мовою. Закриття українських шкіл.
1731 рік — вилучення з українських церков книг українського друку та заміна їх на московські видання, запроваджується викладання у колегіумах виключно російською мовою. У таємній інструкції імператриця Анна Іванівна наказала перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами.
1763 рік — указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 рік — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 рік — знищення Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1780 рік — спалення бібліотеки Києво-Могилянської академії — однієї з найбагатших в Україні, де зберігалися книги часів Київської Русі.
1789 рік — розпорядження Едукаційної комісії польського Сейму про закриття всіх українських шкіл.
1804 рік — спеціальний царський указ забороняє всі україномовні школи.
1817 рік — запровадження польської мови в усіх народних школах на заході України.
1832 рік — реорганізація освіти на території Правобережної України на загальноімперських засадах з переведенням навчання на російську мову.
1847 рік — розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона творів Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова та інших.
1859 рік — Міністерство віросповідань та наук Австро-Угорщини здійснює спробу замінити українську кириличну абетку латинською у Східній Галичині та Буковині.
1862 рік — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих на території України, підконтрольній Російській імперії.
1863 рік — Валуєвський циркуляр, який забороняє друкувати україномовну духовну і популярно-освітню літературу.
«Жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може», — сказано в документі.
1864 рік — Статут про початкову школу, згідно з яким навчання має бути організовано виключно російською мовою.
1869 рік — запровадження польської як офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1876 рік — Емський указ Олександра II, який забороняє українські сценічні вистави, а також не лише друкувати, а й ввозити з-за кордону будь-яку україномовну літературу.
1881 рік — заборона викладати у народних школах та виголошувати церковні проповіді українською мовою.
1884 рік — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх губерніях.
1888 рік — указ Олександра III, що забороняє вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 рік — заборона перекладати книги з російської мови українською.
1895 рік — заборона Головного управління у справах друку видавати дитячі українські книги.
1900-ті роки — вилучення з текстів слів «Україна», «український», «Запорозька Січ», «козак» та інших.
1910 рік — закриття урядом Столипіна всіх українських культурних товариств та видавництв, заборона читати лекції українською мовою та відкривати будь-які неросійські клуби.
1911 рік — постанова VII дворянського з’їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 рік — указ Миколи II про скасування української преси та заборона відзначати 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка.
1922 рік — проголошення «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій повинна перемогти перша.
1924 рік — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, судах та освітніх закладах на підконтрольній полякам території України.
1926 рік — лист Сталіна із санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 рік — телеграма Сталіна про «припинення українізації». Знищення української інтелігенції, зокрема й письменників, вилучення з українського правопису літери «Ґ».
1938 рік — постанова «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей».
.jpg)
1947 рік — операція «Вісла» та розселення українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1961 рік — проголошення політики «злиття націй», що означало тотальне зросійщення народів Радянського Союзу.
1970 рік — заборона захисту дисертацій українською мовою.
1974 рік — постанова «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», у якій вперше проголошується створення «нової історичної спільноти — радянського народу».
1978 рік — постанова «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках».
1984 рік — запровадження підвищеної заробітної плати вчителям російської мови порівняно з учителями української.
1989 рік — постанова про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 рік — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській було надано статус офіційної.
З 2014 року на окупованих та анексованих Росією українських територіях люди зазнавали переслідувань за українську мову, українська література та книги з історії України знищувалися, а заклади освіти деукраїнізувалися.
Після початку повномасштабної війни на тимчасово окупованих територіях «адміністрація» змушує вчителів проводити навчання виключно російською мовою, місцеве населення зазнає гонінь і катувань.
