Вячеслав Черновол — политик, журналист, общественный деятель и Герой Украины. В 1960-х он стал одним из лидеров диссидентского движения в Украине. Вместе с Василием Стусом и Иваном Дзюбой принял участие в акции протеста на премьере фильма Сергея Параджанова «Тени забытых предков». Позже Вячеслав Чорновил написал исследование «Правосудие или рецидивы террора» и закончил сборник «Горе от ума» об арестованных шестидесятниках. За активную журналистскую и правозащитную деятельность его трижды судили, и в общей сложности он отсидел в лагерях более 15 лет.
Вячеслав Черновол также инициировал провозглашение государственной независимости Украины. Он был многолетним лидером Народного Руха, однако на первых президентских выборах 1991 года уступил Леониду Кравчуку.
Черновол трагически погиб в 1999 году в автокатастрофе. Сегодня, 24 декабря, ему могло бы исполниться 86 лет.
В честь дня рождения диссидента и общественно-политического деятеля ELLE подготовил 10 высказываний Вячеслава Черновола.
«Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».
«Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги "Правосуддя чи рецидив терору" і "Лихо з розуму" — про те, як хтось ламавсь, а хтось вистояв».
«Я вірю, що нині на нас з надією дивляться великі державники й патріоти, котрі проголосили створення УНР у 1918 році, а потім об’єднали землі України в 1919-му. Вони сподіваються, що ми не повторимо їхніх (і власних) помилок, що ми, досягнувши незалежности, досягнемо і єдності — такої жаданої, такої необхідної, такої вистражданої, а тому — безцінної».
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її — втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».
«Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми — народ України».
«Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу».
«Немає страшнішої кари за муки нечистого сумління, бо немає вищого судді за правду».
«Я — політик всієї України. Може, це трохи голосно і про себе так не говорять… Але в мене східний менталітет і при цьому я в чомусь галичанин».
«Програв не я. Програла Україна». (про програш на президентських виборах 1991 року)
«Україна розпочинається з тебе».
