Про те, як позбутися комплексу «хорошої дівчинки» та брати те, що добре тільки для себе, розповідає СЕО Інституту когнітивного моделювання Світлана Павелецька.
Усе починається з простого: «Допоможи по дому, будь хорошою дівчинкою», або «Не бійся, поділись, ти ж не хлопчик, а хороша дівчинка». І закінчується: «Візьми на себе це, тут треба розібратися, це жіноча справа, будь хорошою», або «А тепер уважно слухай та записуй, зараз говоритимуть чоловіки». Такі фрази закидають нам ще змалку. Їх ми продовжуємо чути вже дорослими.
Вважаю, що кожна з вас чула подібні висловлювання і на свою адресу. А ще, може, про гарні очі та довгі вії як запоруку успіху чи про «це не жіноча справа». Все можна було б списати на внутрішню культуру чи ґендерні стереотипи, шукати щось у розумних книгах чи статистиці світових досліджень. І знайти, наприклад, що на кожних 100 чоловіків-керівників припадає лише 72 жінки на аналогічних посадах, а до ради директорів входять 27% жінок та 73% чоловіків. А можна зовсім не переживати та змиритися.
Насправді це той випадок, коли перекладати проблеми на когось, змиритися чи самій нести за себе відповідальність бути «хорошою жінкою» або «поганою» — залежить тільки від вас.
Якщо у вас виникає відчуття, що в гонитві за бажанням усім сподобатися, бути гарною для колег, друзів, близьких і батьків ви втрачаєте себе, то ось вам кілька порад, як сфокусуватися на головному — собі та своїх інтересах, при цьому отримати все, що ви потребуєте, і залишатися найкращою людиною в першу чергу для себе.
Цінуйте, любіть, шануйте батьків, але пам’ятайте про свої інтереси
Чи багато серед вашого оточення знайомих, які обирали виш не за власним бажанням, а як мама з татом вирішили? Розлучалися з коханими, бо батьки не оцінили вибір? Купували сукню, яка не подобалася, але «мама наполягла»?
Якщо в вас це відгукується, то з раннього віку у вас сформувалася покірно-поступлива модель поведінки, яка засовує амбіції та власні інтереси на другий план. І ось уже ви не претендуєте на посаду, щоб не псувати стосунки з колегою; поводитеся скромніше, щоб не відсвічувати; виконуєте всі вказівки, щоб видаватися слухняною та послужливою. Але бути зручною не означає бути успішною. А, скоріше, навіть навпаки. Відчуття провини і того, що ми комусь винні, починає розвиватися з дитинства. І, щоб позбутися цього, ми починаємо підлаштовуватися, відповідаючи чиїмось очікуванням. Батьківські маніпуляції, навіть нешкідливі і начебто правильні, змушують нас жертвувати своїми потребами. Коли ми починаємо йти на поводу у цих маніпуляцій, то ставимо хрест на власному розвитку, успіху в роботі та особистому житті. Вони не дають нам вийти за межі стереотипів. І тоді, на жаль, починається замкнене коло, яке нікого не робить щасливішим: відчуваючи відповідальність за батьків, ми нехтуємо власними потребами і, відповідно, почуваємося нещасливими. А потім так само чинимо зі своїми дітьми.
Головна людина у нашому житті — ми самі. Потрібно вчитися відстоювати свої інтереси, бажання та самостійно обирати, де ми зараз хочемо бути і що робити. Завжди обирайте себе. Це, здавалося б, просте правило, проте мало хто застосовує його на практиці. Адже якщо ви не будете щасливі самі, навряд чи ви зможете ретранслювати щастя на своїх батьків, друзів, дітей.
Зрозумійте, що майже все — шум, і більше — не означає краще
Зазвичай, і швидше за все, ще зі школи чи університету ми мислимо в рамках парадигми «більше — значить краще». Тому погоджуємося на додаткові завдання, працюємо вночі в очікуванні, що це оцінять. Але взаємозв’язок між зусиллями та результатом не лінійний. І, як правило, підвищують по службі не тих, хто працював більше, а хто амбітніший. Оцініть ресурси, які ви витрачаєте на виконання завдань, і той фідбек, який отримуєте. Не робіть того, що не принесе вам нічого, окрім вигорання та втоми. Так, якщо ми хочемо чогось досягти, потрібно докладати зусиль, але коли це не приносить жодного ефекту, вважайте, що все було марно.
Позбудьтеся того, що обтяжує
Вкладаючи кошти в якесь починання, ми часто не можемо від нього відмовитися, навіть якщо воно падає мертвим вантажем на наші плечі і не приносить жодної вигоди. У цьому випадку ми потрапляємо у відому психологічну пастку, коли ми щось оцінюємо значно вище, ніж воно того варте. Замисліться, що для вас зараз є вантажем, який не дає вільно дихати і почувати себе щасливою. Можливо, це люди, робота, книга, яку ви обіцяли комусь прочитати, але вона зовсім не йде. А може, сукня, яку порадили купити батьки, і ви погодилися. Почати потрібно з маленького та перейти до великих змін. І це теж про любов до себе.
Зрозумійте цінність вибору та компромісів
Для більшості людей властиве бажання всидіти на двох стільцях одразу. Але в житті не можна одночасно й додивитися передачу, і встигнути на зустріч. Потрібно робити вибір. Я не вірю у work–life balance, і для мене робота — це частина життя. Якщо я з телефоном, то вже працюю. Але я знаю, що є дні, коли я скасовую вечірні зустрічі по роботі, відмовляюся від прогулянки з друзями і приходжу додому раніше, щоб провести час із сином. Адже ми з ним про це домовились. Якщо ви відчуваєте, що вам потрібен відпочинок, візьміть його, і нехай вас не мучать докори сумління. Якщо ви бажаєте побути в декреті не 10 днів, а рік чи два, побудьте. Ви маєте на це право і можете вирішувати, як краще для вас. І там, де вас дійсно цінують, приймуть це й дадуть ще безліч порад.
Дозволяйте собі здоровий егоїзм
Найголовнішою людиною у вашому житті маєте бути ви самі. Не чоловік, не батьки, не дитина і не робота, а ви. І ні, це не егоїзм. Я дуже люблю свого сина, але якби я була нещасною, то навряд чи змогла б ощасливити його. Тому, коли я на зустрічах, у ділових поїздках раптом розумію, що мені потрібен час для себе, для зустрічей із подругами, я завжди можу попросити допомоги у няні, і від цього я не стану найгіршою мамою у світі. Ігнорування своїх інтересів і бажань заради інших робитиме з вас лише жертву.
Геть стереотипи!
Коли вам нав’язуватимуть стереотипи про те, що жінки нібито трохи не дотягують, недостатньо розважливі, дуже імпульсивні, не можуть приймати правильні рішення на керівних посадах або щось там ще «не», то згадайте Маргарет Тетчер, яка прорвалася у сферу традиційно чоловічої влади і стала першою жінкою — головою уряду Великої Британії. Згадайте Камалу Харріс — першу жінку віцепрезидентку США. Опру Вінфрі, яка сама створила медіабізнес-імперію. Крістін Лагард — президентку Європейського центрального банку, яка продовжує ламати стереотипи у банківській сфері. Або Ангелу Меркель, яка неодноразово входила до списків найвпливовіших жінок, провела Німеччину через кризу і протистояла Дональду Трампу.
